Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/1283/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3016/21 Справа № 182/1283/20 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року, яке постановлено суддею Кобеляцькою Шаховал І.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, - В С Т А Н О В И В: В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів. В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року стягнуто з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року та до досягнення дітьми повноліття. ОСОБА_5 син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак, на даний час Подільський районний відділ державної виконавчої служби продовжує виконувати рішення суду про стягнення аліментів в повному обсязі, тобто в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку. Позивач звертався з заявою про закінчення виконавчого провадження в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів, у зв`язку з досягненням дитиною повноліття, проте дане звернення проігноровано. У зв`язку з чим, вважає за необхідне припинити в судовому порядку зобов`язання відповідача щодо сплати аліментів за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року про стягнення з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, 03 лютого 2020 року Броварським міськрайонним судом Київської області було видано cудовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 аліментів на дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 16 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначене судове рішення прямим чином негативно впливає на його майновий стан, адже на даний час з нього стягується вже 2/3 частини від його заробітної плати, що значно погіршує його матеріальний стан, ставить його в скрутне фінансове становище та істотно впливає на рівень його життя. У зв`язку з чим просив суд припинити зобов`язання позивача щодо сплати аліментів на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року у справі № 2-3760/09 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, у зв`язку з досягненням дитиною повноліття. Визначити розмір зобов`язання зі сплати аліментів позивача ОСОБА_1 за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року про стягнення з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/9 частини з усіх видів заробітку та доходів, але менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 рокупозовні вимоги задоволено частково. Припинено зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати аліментів на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року у справі № 2-3760/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року до досягнення дітьми повноліття, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів, у зв`язку з досягненням дитиною повноліття. Визнано розмір зобов`язання зі сплати аліментів ОСОБА_1 за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року у справі № 2-3760/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку та доходів, але менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем в частині позовних вимог про припинення зобов`язання щодо стягнення на її користь аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з досягненням ним повноліття. Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно визначив розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 з усіх видів заробітку та доходів позивача, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів погіршення матеріального стану, натомість матеріальний стан позивача ОСОБА_1 , починаючи з 2019 року значно покращився. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.5). Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, виданої Подільським районним відділом державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 15 березня 2017 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 , станом на 01 лютого 2017 року, становила 11 227 грн. 44 коп. (а.с.57). Постановою Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20 вересня 2019 року, звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 9-10). Відповідно до довідки про доходи, виданої ТОВ «Оператор ГТМ України» від 21 липня 2020 року, позивач ОСОБА_1 працює в ТОВ «Оператор ГТМ України» на посаді начальника управління КАСК, середньомісячна заробітна плата якого складає 169 405 гривень (а.с. 103). Згідно довідки про здійснені відрахування та виплати по аліментам, виданої ТОВ «Оператор ГТМ України» від 20 травня 2020 року позивачу ОСОБА_1 за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року нарахована заробітна плата у розмірі 2 575 888,43 грн. (а.с. 74). Судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2020 року з позивача ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 грудня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.6). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача про припинення зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати аліментів на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року до досягнення дітьми повноліття, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів, у зв`язку з досягненням дитиною повноліття, суд першої інстанції виходив з доведеності зазначених вимог. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача про визначення розміру зобов`язання зі сплати аліментів позивача ОСОБА_1 за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року про стягнення з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку та доходів, але менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні та допустимі докази в підтвердження зміни його матеріального стану в бік погіршення. Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з наступного. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України,батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. За змістом ст. 180 СК України,батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно п. 3 ст.

183. СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Отже, закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям у розмірі, необхідному для забезпечення належного та достатнього рівня життя дитини та її всебічного розвитку. Водночас, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Порядок стягнення аліментів органами державної виконавчої служби визначається Законом України Про виконавче провадження, Інструкцією про проведення виконавчих дій та іншими нормативно - правовими актами. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Згідно п. 7 ст.

71. Закону України «Про виконавче провадження» після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Державний виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року стягнуто з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року та до досягнення дітьми повноліття. ОСОБА_5 син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак, на даний час Подільський районний відділ державної виконавчої служби продовжує виконувати рішення суду про стягнення аліменти в повному обсязі, тобто в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку. Позивач звертався з заявою про закінчення виконавчого провадження в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів, у зв`язку з досягненням дитиною повноліття, проте дане звернення проігноровано. Отже, позивач вказує, що продовження безпідставного стягнення частини аліментів вже на повнолітнього сина суперечить ефективному захисту прав позивача та майнових інтересів. Відповідно до ч.3 ст.183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Як вбачається з матеріалів справи, старшому синові сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 18 років 31 жовтня 2016 року. Відповідач з позовом про визначення розміру аліментів на меншого сина ОСОБА_3 , 25 жовтня 2006 року не зверталася, а тому відповідно до вищезазначених норм закону на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з позивача повинні стягуватися аліменти у розмірі 1/6 частки його доходів. Відповідно до п. 7 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Державний виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Нормою ч.3 ст.183 СК України роз`яснено, як треба діяти батькам та виконавцю по виконанню рішення суду у випадку досягнення повноліття одним з дітей, на яких аліменти стягнуті єдиною часткою від заробітку (доходу) матері чи батька. Зміст вказаної норми регламентує, що якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Тобто, хоч стягувач аліментів, хоч платник аліментів може після досягнення одним з дітей повноліття звернутися з позовом до суду про визначення розміру аліментів на інших дітей, а отже, це може бути позов як про збільшення розміру аліментів, так і про зменшення. У випадку, якщо з таким позовом ніхто не звернувся, то аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. На підставі вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати аліментів на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року у справі № 2-3760/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року до досягнення дітьми повноліття, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів, у зв`язку з досягненням сином повноліття, оскільки відповідач ОСОБА_2 після досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 повноліття, тобто 31 жовтня 2016 року не зверталася до суду із позовом про визначення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 СК України в подальшому їх стягнення повинні проводиться за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме у розмірі 1/6 частки. При цьому, Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва, в порушення вимог ч. 3 ст. 183 СК України, з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання ОСОБА_3 , 25 жовтня 2006 року у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів. Належним способом захисту порушеного права є оскарження дій державної виконавчої служби. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що позивач не позбавлений права звернення зі скаргою на дії державного виконавця та приходить до висновку про те, що не має правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем невірно обрано спосіб захисту, так як факт порушення його прав відповідачем не доведено. Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Отже, значне погіршення матеріального становища платника аліментів або зміна його сімейного стану, погіршення стану його здоров`я, може бути підставою для задоволення його вимоги про зменшення розміру аліментів. Тягар доказування вказаних обставин покладається на позивача. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є Конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України. На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За змістом ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Обґрунтовуючи позовні вимоги про визначення розміру зобов`язання зі сплати аліментів позивача ОСОБА_1 за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року про стягнення з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку та доходів, але менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, позивач посилався на те, що судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2020 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 грудня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. При цьому, позивач стверджує, що зазначене судове рішення негативно впливає на його майновий стан, так як на даний час з позивача стягуються 2/3 частин від його заробітної плати, що значно погіршує матеріальний стане та ставить в скрутне фінансове становище та істотно впливає на рівень життя. При цьому позивач, згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про доходи, виданої ТОВ «Оператор ГТМ України» від 21 липня 2020 року, ОСОБА_1 працює в ТОВ «Оператор ГТМ України» на посаді начальника управління КАСК, середньомісячна заробітна плата якого складає 169 405 гривень (а.с. 103). Згідно довідки про здійснені відрахування та виплати по аліментам, виданої ТОВ «Оператор ГТМ України» від 20 травня 2020 року ОСОБА_1 за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року нарахована заробітна плата у розмірі 2 575 888,43 грн. (а.с. 74). Відповідно до Інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач ОСОБА_9 власником 1/2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу від 28 вересня 2016 року, житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу від 28 вересня 2016 року та власником 1/2 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про права власності від 17 березня 2014 року (а.с. 86-87). Відповідно листа Регіонального сервісного центру МВС в Київській області територіального сервісного центру №3243 №76 від 29 січня 2021 року, за ОСОБА_10 зареєстрований транспортний засіб XAVAL H6, д.н.з. НОМЕР_1 від 02 червня 2020 року та за ОСОБА_6 зареєстрований транспортний засіб SEAT ATECA, д.н.з. НОМЕР_2 від 05 вересня 2019 року. За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач офіційно працює та отримує заробітну плату 169 405 гривень на місяць з відрахуванням аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , доказів на підтвердження погіршення матеріального стану після ухвалення рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно суду не надано, а тому відсутні правові підстави для зменшення розміру аліментів. Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12, 81 ЦПК України не звернув уваги на те, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів та позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від іншого шлюбу та стягнення аліментів на їх утримання, а навпаки судом апеляційної інстанції встановлено збільшення доходів позивача. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19. При цьому, посилання позивача, як на підставу для зменшення розміру аліментів на те, що на даний час нього стягуються 2/3 частин від його заробітної плати, що значно погіршує матеріальний стане та ставить в скрутне фінансове становище та істотно впливає на рівень життя колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих доводів. Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу посилання позивача про те, що стягнення з позивача аліментів за судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2020 року на користь ОСОБА_6 на утримання двох неповнолітній дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 грудня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки наявність у позивача на утриманні, окрім сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ще неповнолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , саме по собі не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, враховуючи, що на момент винесення судового наказу від 03 лютого 2020 року ці обставини вже існували і це не є новими обставинами, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19. Таким чином, висновки суду першої про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів та неспроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 , 25 жовтня 2006 рокуу визначеному рішенні суду від 16 листопада 2009 року розмірі є неналежним чином мотивованими, а також не враховано наведені вище обставини. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі про відмову у задоволенні позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів відмовити Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 01 березня 2021 року. Головуючий: Судді: