Постанова Велика Палата ВС № 9901/503/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2021 року м. Київ Справа № 9901/503/19 Провадження № 11-245заі20 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді-доповідача Князєва В. С., суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П., за участю: секретаря судового засідання Орєшко Ю. О., представниці відповідача - Нарольської Т. С., розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2020 року (судді Желтобрюх І. Л., Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Олендер І. Я., Усенко Є. А.), У С Т А Н О В И Л А: Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 15 серпня 2019 року № 2152/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку».

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оспорюване рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а отже, це рішення підлягає скасуванню відповідно до пункту 3 частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

3. На переконання позивача, ВРП не мала повноважень розглядати питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді як на підставі рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 про внесення подання про звільнення судді з посади, так і на підставі власне подання, якого не існує. Позивач вважає, що з дня набрання чинності Законом України «Про Вищу раду правосуддя» ВРП має лише три визначені законом підстави для ухвалення мотивованого рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, а саме: на підставі подання Дисциплінарної палати ВРП про звільнення судді (часина третя статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»); на підставі рішення ВККС про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади, прийнятого ВККС до 30 вересня 2016 року (частина друга пункту 19 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя»); на підставі пункту 14 цього ж розділу Закону. Натомість, положеннями чинного законодавства не передбачено таких підстав для ухвалення ВРП рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, як подання ВВКС про звільнення судді з посади або рішення ВККС про внесення такого подання, що ухвалено після набрання чинності Законом України «Про Вищу раду правосуддя». До того ж положення цього Закону вимагають наявність саме подання Дисциплінарної палати ВРП про звільнення судді для розгляду ВРП цього питання.

4. Також позивач зазначив, що ВРП встановила обставини, які не встановлювала ВККС у ході розгляду дисциплінарної справи, що, на думку позивача, свідчить про те, що ВРП провела додаткову перевірку замість розгляду виключно кадрового питання про звільнення судді з посади на підставі лише відповідного подання, а не матеріалів дисциплінарної справи.

5. Крім цього, ОСОБА_1 зауважив, що ВРП станом на день ухвалення оскаржуваного рішення від 15 серпня 2019 року не мала належним чином завірених копій судових рішень щодо відмови в задоволенні його позову про визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17. Таким чином, позивач вважає, що обставини про наявність цих судових рішень ВРП установила, керуючись виключно власними припущеннями, не маючи жодних належних та допустимих доказів про результати оскарження ним згаданого рішення ВККС. Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 13 лютого 2020 року відмовив у задоволенні позову.

7. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП, підписано всіма членами, що брали участь в його прийнятті, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Таким чином, під час судового перегляду не встановлено визначених частиною другою статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення ВРП.

8. Суд зауважив, що з прийняттям законів України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» у системі правосуддя відбулися суттєві зміни в організації судоустрою та її правових інститутів. Зокрема, повноваження стосовно дисциплінарного провадження щодо судді тепер здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Однак на дату набуття чинності законодавчими змінами у сфері правосуддя в суспільстві вже склалися певні правовідносини в цій сфері, які також мали бути певним чином упорядковані відповідно до нового правового регулювання, що і було зроблено пунктом 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким передбачено обов`язок ВККС завершити розгляд дисциплінарних скарг, за якими було відкрито провадження, але уже з урахуванням нового правового регулювання.

9. Тобто, якщо на день набрання чинності цим Законом ВККС прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. За наслідками розгляду дисциплінарної справи, відкритої щодо судді до 30 вересня 2016 року, ВККС у разі встановлення дій, що могли бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, повинна застосувати стягнення, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

10. Так, зокрема, у цій справі встановлено, що ВККС відкрила дисциплінарну справу № 8вк-4630/14 стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 до набрання чинності 30 вересня 2016 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

11. Дії, які раніше охоплювалися поняттям «порушення суддею присяги», відповідно до чинного законодавства охоплюються ознаками складу «істотного дисциплінарного проступку». Оскільки характер наслідків, передбачених законом для подібних порушень, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» не змінився, а тому протиправні дії судді ОСОБА_1 , які на момент відкриття ВККС дисциплінарної справи розцінювались як порушення присяги, згідно з чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

12. Водночас суд зазначив, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу). Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

13. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2020 року й ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

14. Скаржник наполягає на тому, що порядок звільнення судді з посади має бути встановлений саме Законом України «При Вищу раду правосуддя», натомість цим Законом не передбачено таких підстав для ухвалення ВРП рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, як подання ВККС про звільнення судді з посади або рішення ВККС про внесення такого подання. Скаржник зауважує, що рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 було ухвалено після набрання чинності згаданим Законом, цей Закон не містить положень, які б наділяли ВРП повноваженнями розглядати такі рішення (подання) ВККС та ухвалювати за результатами їх розгляду рішення про звільнення судді з посади. Водночас пункт 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на який послався суд першої інстанції у своєму рішенні, не стосується повноважень ВРП та не змінює їх. Таким чином, позивач у своїй апеляційній скарзі стверджує, що ВРП не мала визначених законом повноважень ухвалювати рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 про внесення подання про звільнення судді з посади.

15. Крім цього, скаржник зазначив, що матеріали справи не містять належним чином засвідчених копій судових рішень, ухвалених за результатами розгляду справи щодо оскарження зазначеного рішення ВККС, водночас суд може оцінювати лише докази, які є у справі. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтував своє рішення припущеннями. Скаржник зазначив, що не визнавав і не визнає рішень по суті спору в адміністративній справі № 800/86/17, а посилання суду першої інстанції на наявність електронних копій судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень, до якого судді і члени ВРП мають повний доступ, є порушенням принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки позивач такого доступу не має, натомість має право ознайомлюватися з матеріалами справи, зокрема і доказами, наданими ВРП на обґрунтування правомірності її рішення.

16. ОСОБА_1 також зауважує, що ні рішення суду першої інстанції, ні оскаржуване рішення ВРП не містять мотивів в частині незастосування строків розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади. Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, та зазначає, що саме оспорюване рішення ВРП наразі є завершальною стадією у процедурі притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і саме цим рішенням до позивача застосоване дисциплінарне стягнення. Зауважує, що дії, з якими ВРП пов`язувала звільнення позивача з посади, були вчинені 25 січня 2014 року, натомість лише 15 серпня 2019 року ВРП ухвалила рішення, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Таким чином, на думку скаржника, дисциплінарне стягнення було застосовано поза межами визначеного законом строку.

17. Крім цього, в апеляційній скарзі позивач стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою його доводи з приводу того, що ВРП дослідила матеріали дисциплінарної справи № 86к-4630/14, у якій наявні недопустимі, як вважає позивач, докази, а також стосовно того, що ВККС в її рішенні від 11 січня 2017 року встановила, що слідчий суддя ОСОБА_1 25 січня 2014 року розглянув клопотання прокурора Прокуратури Дарницького району міста Києва Музики В. М., тоді як ВРП в оспорюваному рішенні установила інші обставини, а саме що суддя ОСОБА_1 розглянув клопотання старшого слідчого Халімана В. А .

18. Також скаржник не погодився з висновком суду попередньої інстанції про наявність у рішенні ВРП описки. В судовому засіданні в суді першої інстанції наполягав на тому, що йому не відомо, про яке рішення суду від 10 квітня 2019 року зазначено в оскаржуваному рішенні ВРП. Водночас, на його переконання, суд не має права встановлювати наявність описок у рішенні ВРП, доки вона сама не виправить описку у своєму рішенні або відмовить в її виправленні, оскільки ВРП є органом, який здійснює судову функцію. При цьому, як стало відомо позивачеві з наданих йому ВРП відповідей від 19 травня та 09 жовтня 2020 року, жодних виправлень у рішення ВРП від 15 серпня 2019 року № 2152/0/15-19 внесено не було.

19. Крім цього, позивач в апеляційній скарзі указав на те, що в оспорюваному рішенні ВРП зазначено про притягнення рішенням ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку, однак, як убачається із цього рішення, ВККС дійшла висновку, що суддя порушив присягу. Рух апеляційної скарги

20. Ухвалою від 08 вересня 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений доповідачем у цій справі, залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2020 року, надавши скаржникові строк для усунення наведених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

21. Після усунення скаржником недоліків поданої ним апеляційної скарги Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 03 листопада та 17 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі та призначила її до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи. Установлені обставини справи

22. Указом Президента України від 18 червня 2010 року № 713/2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва.

23. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

24. Позивач оскаржив це рішення Комісії до суду.

25. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 квітня 2018 року, яке залишила без змін Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 червня 2019 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17.

26. Із супровідним листом від 07 лютого 2017 року ВККС направила до ВРП матеріали дисциплінарного провадження № 8вк-4630/14 з її рішенням від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади. 27. 15 серпня 2019 року ВРП, розглянувши рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, ухвалила рішення «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку».

28. Свої висновки ВРП мотивувала тим, що рішення Комісії від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва, прийняте відповідно до пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення», статей 106, 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», підлягає реалізації згідно зі статтею 115 цього Закону та пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Також ВРП врахувала, що згадане рішення Комісії було предметом судового розгляду, за результатами якого його було залишено в силі.

29. Оскаржуване рішення ухвалено ВРП у складі 15 її членів одноголосно та підписано усіма членами ВРП, які взяли участь в його ухваленні. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування

30. За правилами пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані ВККС до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду ВРП, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.

31. Якщо на день набрання чинності цим Законом ВККС прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, ВККС застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

32. Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до суддів, визначені у частині першій статті 109 цього ж Закону. Одним із таких є дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади (пункт 6 частини першої статті 109 указаного Закону).

33. За правилами частини першої статті 112 цього Закону суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

34. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України однією з підстав для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

35. Разом із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у зазначеній редакції) з 30 вересня 2016 року набрав чинності також Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Основного Закону щодо правосуддя.

36. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Основного Закону в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

37. За правилами частини другої статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

38. Відповідно до частин першої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

39. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 цього ж Закону ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

40. Пунктом 5.1 глави 5 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами; далі - Регламент), визначено, що формою роботи ВРП є засідання у пленарному складі.

41. Згідно з пунктом 9.2 глави 9 Регламенту рішення ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом.

42. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення (частина шоста статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

43. Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених, зокрема, пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

44. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з прийняттям законів України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» у системі правосуддя відбулися суттєві зміни в організації судоустрою та її правових інститутів.

45. Зокрема, повноваження щодо дисциплінарного провадження щодо судді тепер здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Однак на дату набуття чинності законодавчими змінами у сфері правосуддя в суспільстві вже склалися певні правовідносини в цій сфері, які також мали бути певним чином упорядковані відповідно до нового правового регулювання.

46. У справі встановлено, що оскаржуване рішення ВРП ухвалила за результатами розгляду рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, передбачене пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у відповідній редакції).

47. У цьому рішенні Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 невиконанням покладених на нього професійних обов`язків під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року завдав шкоди авторитету правосуддя, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави у зв`язку із свідомим нехтуванням чинного на той час законодавства, що є несумісним зі статусом судді, допустив поведінку, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя у питаннях моралі, чесності, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

48. Зазначене рішення ВККС ухвалила за результатами розгляду дисциплінарної справи в порядку, визначеному пунктом 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

49. Цією правовою нормою передбачено, зокрема, обов`язок ВККС завершити розгляд дисциплінарних скарг, за якими Комісія відкрила провадження до набрання чинності указаним Законом, при цьому у порядку, що діяв на день відкриття відповідної дисциплінарної справи, однак із застосуванням дисциплінарних стягнень, визначених саме цим Законом (у випадку встановлення правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності).

50. Отже, у цій ситуації ВККС діяла як уповноважений дисциплінарний орган, який за результатами розгляду відповідної дисциплінарної справи щодо судді міг притягнути його до дисциплінарної відповідальності та застосовувати визначені у статті 109 згаданого Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, зокрема й у виді подання про звільнення судді з посади.

51. Таким чином, на час ухвалення ВРП оскаржуваного рішення наявність передбачених законом підстав звільнення позивача з посади судді було встановлено у визначеному законом порядку, а саме рішенням ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

52. При цьому ВРП урахувала, що законність цього рішення Комісії була перевірена судами у справі № 800/86/17, за результатами розгляду якої суди не знайшли правових підстав для його скасування. Судове рішення у згаданій справі набрало законної сили та є обов`язковим.

53. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що рішення ВРП про звільнення з посади судді не є рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а приймається на його підставі. Нормами законів України «Про судоустрій і статус суддів», а також «Про Вищу раду правосуддя» не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені в дисциплінарному провадженні обставини на стадії вирішення питання про звільнення судді.

54. Зі змісту оскаржуваного рішення ВРП убачається, що воно містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

55. Так, мотивами рішення про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, а отже, і про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106, пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та звільнення судді відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, зазначено те, що суддя ОСОБА_1 невиконанням покладених на нього професійних обов`язків під час гострого соціального конфлікту в Україні в період із 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року завдав шкоди авторитету правосуддя, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави у зв`язку із свідомим нехтуванням вимогами чинного на той час законодавства, що є несумісним зі статусом судді, допустив поведінку, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя, зокрема, у питаннях моралі, чесності, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

56. Таким чином, ВРП у спірному рішенні навела обґрунтування його прийняття виходячи з тих меж умотивованості, яких вимагає закон при вирішенні питання про звільнення судді за наслідками розгляду рішення уповноваженого дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

57. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що розгляд питання про звільнення судді з посади ВРП здійснено в порядку, передбаченому Законом України «Про Вищу раду правосуддя», оскаржуване рішення відповідача № 2152/0/15-19 ухвалено повноважним складом, підписано усіма членами, які брали участь в його ухваленні, та містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді й мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що свідчить про відсутність визначених частиною другою статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для його скасування.

58. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що ВРП не мала визначених законом повноважень ухвалювати рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України на підставі рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 про внесення подання про звільнення судді з посади.

59. Велика Палата Верховного Суду такі доводи скаржника відхиляє виходячи з таких міркувань.

60. ВРП є конституційним органом, до повноважень якого віднесено ухвалення рішення про звільнення судді з посади, у тому числі з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Наявність таких підстав для звільнення судді з посади була встановлена уповноваженим дисциплінарним органом (у розглядуваному випадку - ВККС), який у визначеному Законом порядку своїм рішенням притягнув суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосував дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Законність цього рішення дисциплінарного органу встановлена судом. Таким чином, указане рішення Комісії, будучи чинним і законним, потребувало реалізації. Ураховуючи, що єдиним органом, наділеним повноваженнями вирішувати питання про звільнення судді, є ВРП, реалізація рішення Комісії у такий спосіб відповідає вимогам Конституції та наведених законодавчих положень.

61. З приводу посилань ОСОБА_1 на відсутність у матеріалах справи належним чином засвідчених копій судових рішень, ухвалених в адміністративній справі № 800/86/17, що, на його переконання, свідчить про те, що суд першої інстанції обґрунтував своє рішення припущеннями, при цьому позивач зазначив, що не визнавав і не визнає рішень по суті спору в адміністративній справі № 800/86/17, а посилання суду першої інстанції на наявність електронних копій судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень, до якого судді і члени ВРП мають повний доступ, є порушенням передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 2 КАС принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки позивач такого доступу не має, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

62. Під час апеляційного перегляду рішення цієї справи Велика Палата Верховного Суду отримала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та дослідила матеріали адміністративної справи № 800/86/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання незаконним і скасування її рішення від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

63. З матеріалів цієї справи убачається, що рішенням від 10 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

64. Копію цього рішення було направлено сторонам.

65. ОСОБА_1 оскаржив зазначене рішення до Великої Палати Верховного Суду.

66. У своїй заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження позивач, зокрема, зазначив, що копію згаданого рішення суду першої інстанції він отримав 20 квітня 2018 року.

67. Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року - без змін.

68. У зв`язку із цим рішення суду першої інстанції у зазначеній справі набрало законної сили.

69. Так, переглядаючи рішення суду першої інстанції у справі № 800/86/17, Велика Палата Верховного Суду визнала правильним висновок ВККС про те, що слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 у зв`язку із невиконання покладених на нього професійних обов`язків і свідомим нехтуванням законодавства України, чинного на час розгляду справи № 753/1707/14-к, завдав шкоди авторитету правосуддя, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави, що є несумісним зі статусом судді. Отже, позивач допустив поведінку, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі, чесності, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

70. Також Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок Комісії, що допущені суддею ОСОБА_1 порушення норм процесуального законодавства та свідоме нехтування ним своїми посадовими обов`язками під час розгляду 25 січня 2014 року справи про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 є очевидними і грубими, несумісними зі статусом судді та такими, що підривають авторитет правосуддя.

71. Також, у постанові від 11 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки, приймаючи оскаржуване рішення, ВККС діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, немає правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та визнання незаконним і скасування рішення Комісії від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

72. Копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 800/86/17 було направлено сторонам.

73. Матеріалами справи, а саме рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, підтверджується, що ОСОБА_1 отримав копію цього судового рішення 01 серпня 2019 року.

74. Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що в Україні забезпечено вільний доступ до судових рішень. Так, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 3, частина перша статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

75. При цьому суддям та членам ВРП надається дозвіл на повний доступ до інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень на весь час обіймання відповідної посади (пункт 3 розділу IX Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням ВРП 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18).

76. Як уставлено судом першої інстанції, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 800/86/17 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09 липня 2019 року, а тому під час ухвалення оскаржуваного рішення ВРП мала можливість ознайомитись із її змістом в повному доступі.

77. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи скаржника з приводу того, що суд першої інстанції, пославшись на судові рішення у справі № 800/86/17, обґрунтував своє рішення припущеннями, оскільки дослідженими Великою Палатою Верховного Суду матеріалами зазначеної адміністративної справи підтверджується, що суд першої інстанції, як і ВРП, правильно установили обставини, пов`язані з ухваленням судових рішень за результатами розгляду адміністративної справи № 800/86/17.

78. Крім цього, не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що він не визнавав і не визнає рішень по суті спору в адміністративній справі № 800/86/17, а також щодо порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 2 КАС, оскільки матеріалами указаної справи підтверджується факт отримання ОСОБА_1 як копії рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, так і копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року.

79. Разом із цим ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила дату ухвалення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову судді ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, - 10 квітня 2019 року замість 10 квітня 2018 року.

80. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не погодився з висновком суду попередньої інстанції про наявність у рішенні ВРП описки. В судовому засіданні в суді першої інстанції наполягав на тому, що йому невідомо, про яке рішення суду від 10 квітня 2019 року зазначено в оскаржуваному рішенні ВРП. Водночас, на його переконання, суд не має права встановлювати наявність описок у рішенні ВРП, доки вона сама не виправить описку у своєму рішенні або відмовить в її виправленні.

81. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує про те, що ВККС в її рішенні від 11 січня 2017 року встановила, що слідчий суддя ОСОБА_1 25 січня 2014 року розглянув клопотання прокурора Прокуратури Дарницького району міста Києва Музики В. М. , тоді як ВРП в оспорюваному рішенні установила інші обставини, а саме що суддя ОСОБА_1 розглянув клопотання старшого слідчого Халімана В. А., погоджене прокурором Прокуратури Дарницького району міста Києва Музикою В. М .

82. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає, що зазначені неточності та розбіжності є несуттєвими та не можуть бути визнані судом вагомими настільки, щоб бути достатньою підставою для скасування оспорюваного рішення ВРП.

83. Зокрема, сукупність усіх зазначених в цьому рішенні обставин надає можливість беззаперечно визначити, про яке саме рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 за наслідками оскарження ним рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 йдеться в оскаржуваному рішенні ВРП.

84. Водночас обставини стосовно того клопотання прокурора Музики В. М. чи клопотання старшого слідчого, погоджене з прокурором Музикою В. М., розглянув суддя ОСОБА_1 25 січня 2014 року, жодним чином не впливають на мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, та наявність в оскаржуваному рішенні визначених законом підстав звільнення судді.

85. З приводу посилань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що ні рішення суду першої інстанції, ні оскаржуване рішення ВРП не містять мотивів в частині незастосування строків розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 , при цьому дії, з якими ВРП пов`язувала звільнення позивача з посади, були вчинені 25 січня 2014 року, натомість лише 15 серпня 2019 року ВРП ухвалила рішення, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді, тобто поза межами визначеного законом строку, - Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

86. Під час розгляду цієї справи встановлено, що дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивача з посади судді, були вчинені ним 25 січня 2014 року. 87. 11 січня 2017 року ВККС, розглянувши дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 , прийняла рішення № 1/дп-17, яким притягнула його до дисциплінарної відповідальності та застосувала дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

88. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме із прийняттям ВККС зазначеного рішення від 11 січня 2017 року обставини, які стали підставою для висновку про допущення суддею ОСОБА_1 неналежної поведінки, є встановленими, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя - обраним/застосованим.

89. У справі № 800/86/17 судами встановлено, що ВККС, приймаючи рішення від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, не порушила строків притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

90. До того ж Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі.

91. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника з приводу того, що дисциплінарне стягнення було застосовано до нього поза межами визначеного законом строку.

92. Крім цього, позивач в апеляційній скарзі указав на те, що в оспорюваному рішенні ВРП зазначено про притягнення рішенням ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку, однак, як убачається із цього рішення, ВККС дійшла висновку, що суддя порушив присягу.

93. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає, що станом на час вчинення позивачем дій, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивача з посади судді (25 січня 2014 року), положеннями Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було передбачено, що суддя звільняється з посади у разі порушення ним присяги судді на підставі положень пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.

94. Частиною другою статті 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (у відповідній редакції, що діяла станом на 25 січня 2014 року) порушенням суддею присяги визнавалося вчинення ним дій, що, зокрема, порочать звання судді та можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

95. З набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» статтю 126 Конституції України, яка визначає перелік підстав для звільнення судді, викладено в новій редакції.

96. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та частини першої статті 115 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

97. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього ж Закону установлено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується в разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

98. З огляду на викладене дії, які на момент постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали від 25 січня 2014 року розцінювались як порушення присяги, згідно з чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

99. З огляду на викладене суд першої інстанції правильно зазначив, що характер наслідків, передбачених законом для подібних порушень, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» не змінився, а тому протиправні дії судді ОСОБА_1 , які на момент відкриття Комісією дисциплінарної справи розцінювались як порушення присяги, згідно з чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

100. Оцінюючи в межах наведених в апеляційній скарзі доводів та вимог висновки суду першої інстанції та установлені під час вирішення спору обставини, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками цього суду про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача.

101. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.

102. Згідно зі статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

103. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає. Висновки щодо розподілу судових витрат

104. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

105. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 266, 308, 310, 316, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючи суддя-доповідач В. С. Князєв Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик