Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.003090

УХВАЛА 02 березня 2021 року м. Київ справа № 1.380.2019.003090 адміністративне провадження № К/9901/418/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.003090 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення, - у с т а н о в и в : Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.003090. Одночасно Головним управлінням ДПС у Львівській області було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2021 року визнав їх неповажними та надав скаржнику час повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження. На виконання вимог цієї ухвали, від Головного управління ДПС у Львівській області надійшло клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. У вказаному клопотанні податковий орган описує обставини попереднього звернення із касаційною скаргою, які були визнані Верховним Судом ухвалою від 25 січня 2021 року неповажними. Водночас скаржник додатково зазначає, що відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239, від 22 квітня 2020 року №291, від 04 травня 2020 року №332) на усій території України з 12 березня до 31 грудня 2020 року установлено карантин. Відповідно до пункту 3 Розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Зазначає, що в Україні, зокрема на Львівщині, збільшувався щоденний приріст хворих на коронавірус, та відповідно, станом на 24 жовтня 2020 року у Львові та області було підтверджено 26868 випадків інфікування СОVID -19. Відтак, з жовтня 2020 року червоний рівень епідемічної небезпеки встановили у Пустомитівському та Сокальському районах до «помаранчевої зони» увійшло місто Львів. Також зазначає, що працівники відділу супроводження судових справ планових перевірок перебували у період з вересня 2020 року по грудень 2020 року на лікарняному, що підтверджується копією листків непрацездатності, тому подання повторно касаційної скарги у стислі строки було ускладнено. Крім цього, інші працівники відділу враховуючи епідемічну ситуацію перебували на самоізоляції в зв`язку з метою забезпечення заходів карантину. Отже, поважні причини пропуску строку на касаційне обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Верховний Суд звертає увагу скаржника на вимоги абзацу другого пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-IX від 18 червня 2020 року, який запровадив механізм поновлення строку виключно за умови, якщо особа, яка оскаржує судове рішення, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії пов`язаної з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Однак, клопотання не містить обґрунтування та доказів, що неможливість подання касаційної скарги у більш короткі строки (без зайвих зволікань) з дня отримання копії ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги (07 вересня 2020 року), зумовлено обмеженнями впровадженими у зв`язку з карантином. Формальне посилання на ріст чисельності випадків захворювання на COVID-19 серед працівників відповідача на підтвердження чого долучені листки непрацездатності працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , не може бути підставою для визнання причин пропуску строку поважними, оскільки з огляду на виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім вище зазначених осіб мають право представляти інтереси Головного управління ДПС у Львівській області в судах України (самопредставництво суб`єкта владних повноважень) ще велика кількість осіб. Більш того, з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» наступні постанови, якими до цієї постанови внесені зміни, запроваджені заходи не стосуються діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Колегія суддів вважає, що у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами 333 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з моменту виготовлення повного тексту судового рішення апеляційної інстанції (21 лютого 2020 року) і до моменту подання цієї касаційної скарги (30 грудня 2020 року) минуло десять місяців, а з моменту отримання копії ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги (07 вересня 2020 року) і до моменту подання цієї касаційної скарги (30 листопада 2020 року) минуло майже чотири місяці. І з огляду на вищенаведені обставини, саме скаржником не було дотримано вимог 333 Кодексу адміністративного судочинства України щодо форми і змісту касаційної скарги, що стало підставою для повернення попередньої касаційної скарги у цій справі. Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до касаційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто, такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у х в а л и в : Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.003090 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко