Постанова 4856 № 120/2191/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2191/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 25 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 303 958,45 гривень, в тому числі: - з податку на доходи фізичних осіб у сумі 280 577,04 гривень, з яких за основним платежем - 187530,89 гривень, штрафними санкціями - 46 882,72 гривень та пенею - 46163,43 гривень; - з військового збору - 23 381,41 гривень, з яких основний платіж 15 627,57 гривень, штрафні санкції - 3 906,89 гривень, пеня - 3 846,95 гривень. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям судового рішення про залишення позову без розгляду. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясував обставини справи. Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що з урахуванням приписів п.95.2 ст.95 ПК України, позивач вправі був звернутись до суду з позовом протягом 3-х місяців, починаючи з 20.07.2019 року, проте такий строк ним був пропущений, а клопотання про поновлення пропущеного строку не заявлено, що дає підстави суду залишити позов без розгляду. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-17 . Як встановив суд, контролюючим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, яка оформлена актом перевірки від 18.12.2018 року №6124/13/ НОМЕР_1 , встановлено порушення п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого відповідачу визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 187530,89 гривень, та порушення п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що стало підставою для донарахування податку з військового збору за 2016 рік на суму 15627,57 гривень. На підставі акту перевірки податковим органом 05.02.2019 року було винесено: - податкове повідомлення-рішення №0002841305, відповідно до якого відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 187530,89 гривень та 46882,72 гривень штрафних санкцій; - податкове повідомлення-рішення №0002851305, відповідно до якого відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 15627,57 гривень та 3906,89 гривень штрафних санкцій. Також, за несплату грошових зобов`язань у встановлені законодавством строки, податковим органом відповідачу нараховано пеню в сумі 50010,38 гривень, з якої 46163,43 гривень за несплату грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та 3846,95 гривень за несплату грошового зобов`язання за платежем військовий збір. Прийняті податкові повідомлення-рішення платником податків до суду не оскаржені, узгодженні суми грошових зобов`язань відповідачем своєчасно не сплачені та набули статусу податкового боргу. З метою погашення податкового боргу контролюючим органом сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 09.04.2019 року №81690-50. З огляду на те, що вказаний податковий борг, станом на 27.05.2020 відповідачем не погашено, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошові зобов`язання, які підтверджені обліковою (інтегрованою) карткою платника податків та розрахунком податкового боргу, вважаються узгодженими відсутні докази про оскарження платником податків в судовому порядку прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому заявлена сума податкового боргу повинна бути стягнута з відповідача відповідно до норм законодавства України. Однак, апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції неправомірними, з огляду на таке. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно п.15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до п.п. 36.1. ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно з п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Відповідно до п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення. Пунктом 58.3 ст.58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Як підтверджено матеріалами справи, у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.02.2019 року № 0002841305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 234413,61 грн., у тому числі 187530,89 грн. основного платежу та 46882,72 грн. штрафної санкції; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.02.2019 року №0002851305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 19534,46 грн., у тому числі 15627,57 грн. основного платежу та 3906,89 грн., штрафної санкції. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ГУ ДПС у Вінницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка його діяльності, за результатами якої, був складений Акт перевірки від 18.12.2018 року у висновках якого було зазначено, що позивачем порушено: 1) пп. "д" п.п.164.2.17, п.164.2. ст.164 Кодексу, в результаті чого, визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 187530,89 грн.; 2) п.п. 1.2, 1.3, п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, у результаті чого визначено суму військового збору за результатами 2016 року на суму 15 627,57 грн. На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області 05.02.2019 року прийнято спірні податкові повідомлення - рішення: 1) №0002841305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 234413,61 грн., у тому числі 187530,89 грн. основного платежу та 46882,72 грн. штрафної санкції; 2) №0002851305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 19534,46 грн., у тому числі, 15627,57 грн. основного платежу та 3906,89 грн., штрафної санкції. Позивач вважає, що у нього відсутній обов`язок з надання податкової декларації з доходів фізичних осіб, оскільки ОТП Банк, з яким позивач мав кредитні взаємовідносини, ...як податковий агент не виконав зобов`язання встановлені пп. 164.2.17 "д" п.164.2 ст.164 ПК України, а саме, не повідомив позивача, платника податку - боржника про те, що анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, та що саме Позивач повинен самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, позивач був упевнений в тому, що відповідно до вимог податкового законодавства Банк зобов`язаний виконати і виконав всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цією нормою ПК України. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі №120/4958/20-а позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05.02.2019 року № 0002841305 та № 0002851305. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 2539,49 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області . Рішення набрало чинності 04 січня 2021 року. Отже, сума податкового боргу, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі, є не узгодженою, оскільки відповідач скористався правом на судове оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень і такі були скасовані як протиправні. Щодо строків звернення до суду контролюючих органів з позовом про стягнення податкового боргу, слід зауважити таке. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк. Нормами Податкового кодексу України встановлено порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Отже, наведена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів. Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Таким спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не відповідають вимогам законодавства України. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постановах від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 16.04.2020 у справі №804/18728/14. Відсутні підстави і для задоволення клопотання представника ГУ ДПС у Вінницькій області про залишення позову без розгляду з підстав, визначених п.5 ч.1 ст.240 КАС України, приймаючи до уваги наступне. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду. Разом з тим, положеннями частини 2 статті 240 КАС України визначено, що заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті. Отже, позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду після початку розгляду справи по суті, тому на цій стадії, з огляду на вказані вимоги процесуального законодавства, неможливо її задовольнити. З урахуванням викладеного, підстави для залишення позову без розгляду з наведених підстав відсутні, тому апеляційна скарга задовольняється частково. Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з позивача за рахунок бюджетних асигнувань на користь відповідача слід стягнути судові витрати, а саме витрати на відшкодування сплаченого при поданні апеляційної скарги судового збору в сумі 6839,06 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення 303 958,45 грн. податкового боргу, - відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань 6839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн. 06 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 01 березня 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.