LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4854420/7644/19

від 02.03.2021 ·

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7644/19 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), В С Т А Н О В И Л А : 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 03 вересня 2019 року № Ф-6575-53 в сумі 15 337,08 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню. Позивач знаходиться на обліку у Пенсійному фонді України та отримує призначену державою відповідну пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , за датою народження - 1948 рік. Також він є застрахованою особою, оскільки працює керівником декількох підприємств, які є платниками єдиного внеску згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VІ. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Законом №2464 визначено категорії платників єдиного внеску. Це, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, і особи, які провадять незалежну професійну діяльність. При цьому, звільнення від сплати за себе єдиного внеску передбачено для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію. Для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію, нарахування єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачем належним чином не спростовано його доводи, зокрема, в частині вже здійсненої сплати ЄСВ підприємствами де він є директором. Відповідач надав до суду пояснення щодо розрахунку суми оскаржуваної вимоги з посиланнями, що її сформовано на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів та зборів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача, зокрема, тому, що до адвоката, який є пенсіонером за віком, пільги із сплати ЄСВ не застосовуються. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримає пенсію за віком з 19.10.2008 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 15). 20 лютого 2013 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2561 (а.с. 14). Позивач перебуває на обліку у Чорноморській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Овідіопольське відділення), що підтверджується довідкою №1715210700010 від 15 лютого 2017 року про взяття на облік платника податків (а.с. 13). 03 вересня 2019 року ГУ ДПС в Одеській області сформовано вимогу №Ф-6575-53 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_1 повідомлено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15 337,08 грн (а.с. 12). Відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2019 року недоїмка по нарахуванню єдиного внеску склала 15 337,08 грн. (а.с. 30). З письмових пояснень відповідача вбачається, що вищевказану суму обраховано за період з 01.01.20218 по 30.06.2019 (а.с. 69, на звороті). Також судом встановлено, що в період з грудня 2018 року по лютий 2020 року позивач працював у філії ТОВ «Інтерофіс Лімітед» та обіймав посаду директора. За вказаний період нарахування ЄСВ нараховані та перераховані вчасно, що підтверджується довідкою №1 від 13.03.2020 року вказаного підприємства (а.с. 87). В період з березня по серпень 2020 року позивач працював у філії ТОВ «Інтерофіс Лімітед» та обіймав посаду директора. За вказаний період нарахування ЄСВ нараховані та перераховані вчасно, що підтверджується довідкою №6 від 16.09.2020 року вказаного підприємства (а.с. 88). Відповідно до довідки №2 від 13.03.2020 року ТОВ «Югагроленд» ОСОБА_1 дійсно працює у вказаному підприємстві з 01.03.2012 року за сумісництвом та займає посаду т.в.о. директора. За період з грудня 2018 року по лютий 2020 року нарахування ЄСВ нараховані та перераховані вчасно (а.с. 89). Згідно довідки №3 від 16.09.2020 року ТОВ «Югагроленд» позивач працює у ТОВ «Югагроленд» з 01.03.2012 року за сумісництвом та займає посаду т.в.о. директора. За період з березня по серпень 2020 року нарахування ЄСВ нараховані та перераховані вчасно (а.с. 90). Крім того, позивач з 18.10.2012 року працює у ТОВ «Русіч і К», виконує обов`язки директора за сумісництвом, що підтверджується довідкою №17/09 від 16.09.2020 року (а.с. 91). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності податкової вимоги №№Ф-6575-53 03 вересня 2019 року про сплату боргу (недоїмки, штрафи та пеню) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 337,08 грн. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон України №2464-VI. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, зокрема зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (зміни до пункту цієї статті внесені з 01 січня 2017 року) . Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 цього Закону). Системний аналіз наведених норм свідчить про вірність висновків суду першої інстанції про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Судова колегія звертає увагу, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України №2464-VI не врегульовано. На думку судової колегії, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19),у постанові від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19), та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 22 вересня 2020 року (справа №620/2772/19). Інше тлумачення норм Закону України № 2464-VI, яке здійснене відповідачем, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. На підтвердження працевлаштування та сплати єдиного внеску позивачем до суду надано ряд довідок, які підтверджують факт його перебування на посаді директора, зокрема, ТОВ «Інтерофіс Лімітед», ТОВ «Югагроленд», які також свідчать про сплату за нього страхових внесків за період з грудня 2018 року по лютий 2020 року (а.с. 87,89). В ході апеляційного розгляду судом витребувано від ГУ ПФУ в Одеській області персоніфіковані дані на ОСОБА_1 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до наданих відомостей, в тому числі, у періоді з 01.01.2018 по 30.06.2019 за ОСОБА_1 сплачено страхові внески у розмірі більшому, ніж мінімальний. Судова колегія враховує, що апелянтом не наведено жодних доводів на спростування відомостей про сплату за позивача страхованих внесків, а зміст поданої апеляційної скарги зводиться лише до того, що адвокати, які є пенсіонерами за віком, не звільняються від сплати ЄСВ. Проте наведені доводи є такими, що не спростовують висновків суду, оскільки вони не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення судом. Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у періоді, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає для позивача обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально. Оцінюючи викладене в сукупності судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В. Кравченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»