Постанова 4852 № 280/6033/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/6033/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання Новошицька О.О. за участю: представника позивача Бобир В.В. представника відповідача Смикової А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Головне управлінням ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року (головуючий суддя Новікова І.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Головне управлінням ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер" (далі ТОВ «Лідер»), звернувся 05.12.2019 року до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Головне управлінням ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 25.07.2019 №0010961402 та №0010971402 (а.с. 5-9 т. 1). Позов обґрунтований тим, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат, по господарським операціям з ТОВ «Еко-Фабрика». Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваних рішень. Позивач вказує на те, що контрагент з яким позивач мав господарські взаємовідносини протягом періоду, що перевірявся був зареєстрований як платник податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаним підприємством господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Вважає, що позивачем правомірно сформовано показники бухгалтерської та податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Еко-Фабрика». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року позов задоволено: - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.07.2019 №0010961402 та №0010971402 (а.с. 44-48 т. 2). Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика». Однак первинні документи, що надані до матеріалів справи з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, свідчать про те, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Еко-Фабрика» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика». В наданих ТТН у графі «Пункт навантаження» зазначено: «Миколаївська область, Березанський район, с.Чапаєва», а у графі «Пункт розвантаження» зазначено: «Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Веселий Гай», що в повній мірі надає можливість встановити шлях переміщення товарно-матеріальних цінностей. Крім того, для даних господарських операцій товарно-транспортні накладні не є тим первинним документом на підставі якого формуються показники податкового та бухгалтерського обліку, оскільки ТТН є таким документом виключно для питання оподаткування господарських операцій щодо надання послуг з транспортування товару, проте, в даному випадку господарські операції стосувались купівлі-продажу товару. Також зазначив, що ненадання під час проведення перевірки сертифікатів якості та інших документів, які характеризують поставлений товар не впливає на правомірність формування показників податкового та бухгалтерського обліку. Також відхилив посилання контролюючого органу про не підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання, оскільки для позивача визначальним є саме факт отримання товару від ТОВ «Еко-Фабрика» та понесення витрат за такою операцією, а у разі допущення порушень податкового законодавства ТОВ «Еко-Фабрика», то відповідальність повинна застосовуватись саме до таких платників податків, а не до позивача, який є сумлінною стороною господарської операції. Належним доказом порушення податкового законодавства України може бути вирок суду, в якому надана оцінка об`єктивній складовій складу злочину, проте, як неможливо встановити кого конкретно стосується зазначене відповідачем кримінальне провадження, так і не надано відповідачем доказів, що зазначене кримінальне провадження стосується господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика», та доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ «Лідер» та/або ТОВ «Еко-Фабрика». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Еко-Фабрика». Зазначає, що під час перевірки було встановлено недоліки в первинній документації, які свідчать про нереальність проведених господарських операцій, а саме надані до перевірки товарно-транспортні накладні не містили конкретизованої назви пункту навантаження, не вказана вулиця, номер будинку, тощо. Також, до перевірки позивачем не було надано сертифікатів якості та/або інших документів з яких можливо встановити походження товару, його якість та фізичні характеристики. Крім того, за результатами проведеної перевірки не встановлено походження товару, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру податкових накладних у ТОВ «Еко-Фабрика» відсутні операції з придбання біогумусу. Контрагент позивача ТОВ «Еко-Фабрика» не має достатніх трудових та виробничих ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності. Вважає, що наявність кримінального провадження №62018000000000022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.364 КК України дає підстави для висновку про нереальність господарських операцій. На адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої вказує, що норма п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини ч.4 ст.122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абзац 3 пункту 56.18 ст.56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 цієї статті. Зазначає, що позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на спірні податкові повідомлення-рішення, за результатами якої прийнято рішення про залишення такої скарги без задоволення (від 10.10.2019 вих.№5002/6/99-00-08-05-01), яке отримано ТОВ «Лідер» поштовим зв`язком 16.10.2019 року, в той час як з позовом до суду звернувся 05.12.2019 року, тобто з пропуском місячного строку для звернення до суду. Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки судом першої інстанції надано оцінку зазначеним обставинам. Позивачем подані пояснення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.06.2019 по 14.06.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лідер», за результатами якої складено Акт перевірки від 24.06.2019 №385/08-01-14-02/30710162. В Акті перевірки від 24.06.2019 №385/08-01-14-02/30710162 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 269 547грн. за лютий 2019 р. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 380 963грн. Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач подав на них письмові заперечення від 16.07.19. Разом з тим, листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 24.07.2019 №42955/10/08-01-14-02-08 заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки Акту перевірки без змін. На підставі висновків Акту перевірки від 24.06.2019 №385/08-01-14-02/30710162 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.07.2019: - №0010461402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 336 967,50 грн. (податкове зобов`язання 269574грн., штрафні санкції 67 393,5 грн.); - №0010971402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 380 963грн. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Статтею 21 Податкового кодексу України визначені обов`язки органів фіскальної служби, серед яких обов`язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т. ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України. Предметом даного спору є правомірність/протиправність податкових повідомлень-рішень №0010461402 та №0010971402 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва). Додана вартість складається з: 1) ренти, оренди; 2) амортизації; 3) заробітної плати; 4) прибутку. Облік ПДВ та визначення сум цього податку нерозривно пов`язані з такими основними поняттями як податкове зобов`язання (загальна сума податку на додану вартість, одержана платником ПДВ в звітному періоді (в складі вартості проданих покупцеві товарів, робіт, послуг)); податковий кредит (сума ПДВ, на яку платник цього податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена за правилами, встановленими Податковим кодексом України); бюджетне відшкодування (відшкодування від`ємного значення ПДВ платнику цього податку (за умови підтвердження правомірності бюджетного відшкодування)). Залежно від того, чи набуває різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного періоду позитивного або від`ємного значення, у платника ПДВ виникає:обов`язок сплати ПДВ до бюджету (позитивне значення) чи право на бюджетне відшкодування (від`ємне значення). При цьому право на податковий кредит нерозривно пов`язане з господарською діяльністю суб`єкта господарювання. Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПКУ). Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ). Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. В силу п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПКУ). Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, при цьому податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Матеріалами справи підтверджується, що 16.10.2018 між ТОВ «Еко-Фабрика» (Постачальник) та ТОВ «Лідер» (Покупець), укладено договір поставки №16.10-18-2. Відповідно пункту 1.1. цього договору Постачальник зобов`язується протягом терміну дії Договору поставляти й передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Біогумус (добрива) (далі - Товар), перелік і кількість якого визначаються Специфікаціями та з моменту підписання Сторонами й проставляння печаток Сторін, є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.110-113, т.1). Також матеріалами справи підтверджується, що 16.10.2018 сторонами погоджено Специфікацію №1 до договору поставки №16.10-18-2 від 16.10.2018, відповідно до якої обумовлено постачання товару Біогумус (Добрива), 929,300 т. На виконання умов вказаного Договору, та відповідно до Специфікації №1 від 16.10.2018, здійснено постачання товару Біогумусу (добрива) у кількості 929,300 т. на загальну суму 3 903 060 грн., в тому числі ПДВ 650 510 грн. Здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними: №530 від 16.10.2018; №531 від 16.10.2018; №532 від 16.10.2018; №533 від 16.10.2018; №534 від 16.10.2018; №535 від 17.10.2018; №536 від 17.10.2018; №537 від 17.10.2018; №538 від 17.10.2018; №539 від 17.10.2018; №540 від 18.10.2018; №541 від 18.10.2018; №542 від 18.10.2018; №543 від 18.10.2018; №544 від 18.10.2018; №551 від 19.10.2018; №552 від 19.10.2018; №553 від 19.10.2018; №554 від 19.10.2018; №555 від 19.10.2018; №556 від 22.10.2018; №556 від 22.10.2018; №557 від 22.10.2018; №558 від 22.10.2018; №559 від 22.10.2018; №560 від 22.10.2018; №561 від 23.10.2018; №562 від 23.10.2018; №563 від 23.10.2018; №564 від 23.10.2018; №565 від 23.10.2018; №566 від 24.10.2018; №567 від 24.10.2018; №568 від 24.10.2018; №569 від 24.10.2018; №570 від 24.10.2018; №571 від 25.10.2018; №572 від 25.10.2018; №586 від 25.10.2018; №587 від 25.10.2018; №588 від 25.10.2018; №589 від 26.10.2018; №590 від 26.10.2018, При цьому, розрахунки між ТОВ «Лідер» та ТОВ «Еко-Фабрика» проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі рахунків на оплату за №27 від 29.10.2018 у розмірі 3 502 800 грн. та №30 від 31.10.2018 у розмірі 400 260грн. Транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ «Укр Веб Партнер» на підставі укладеного Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом з ТОВ «Лідер» за №01.10-18-9 від 01.10.2018 року. Зокрема перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №530 від 16.10.2018; №531 від 16.10.2018; №532 від 16.10.2018; №533 від 16.10.2018; №534 від 16.10.2018; №535 від 17.10.2018; №536 від 17.10.2018; №537 від 17.10.2018; №538 від 17.10.2018; №539 від 17.10.2018; №540 від 18.10.2018; №541 від 18.10.2018; №542 від 18.10.2018; №543 від 18.10.2018; №544 від 18.10.2018; №551 від 19.10.2018; №552 від 19.10.2018; №553 від 19.10.2018; №554 від 19.10.2018; №555 від 19.10.2018; №556 від 22.10.2018; №556 від 22.10.2018; №557 від 22.10.2018; №558 від 22.10.2018; №559 від 22.10.2018; №560 від 22.10.2018; №561 від 23.10.2018; №562 від 23.10.2018; №563 від 23.10.2018; №564 від 23.10.2018; №565 від 23.10.2018; №566 від 24.10.2018; №567 від 24.10.2018; №568 від 24.10.2018; №569 від 24.10.2018; №570 від 24.10.2018; №571 від 25.10.2018; №572 від 25.10.2018; №586 від 25.10.2018; №587 від 25.10.2018; №588 від 25.10.2018; №589 від 26.10.2018; №590 від 26.10.2018 року. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. При цьому первинні документи, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, дають підстави для висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Еко-Фабрика» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика». Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку тій обставині, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження не дійсності угод між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика», отже вказані угоди є дійсними, та такими, що підтверджують реальну мету здійснення господарських операцій. Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя. У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Стосовно аргументів відповідача про не зазначення в товарно-транспортних накладних конкретного пункту навантаження/розвантаження товару, то слід зазначити, що в наданих ТТН у графі «Пункт навантаження» зазначено: «Миколаївська області, Березанський район, с.Чапаєва», а у графі «Пункт розвантаження» зазначено: «Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Веселий Гай», що в повній мірі надає можливість встановити шлях переміщення товарно-матеріальних цінностей. Крім того, для даних господарських операцій товарно-транспортні накладні не є тим первинним документом на підставі якого формуються показники податкового та бухгалтерського обліку, оскільки ТТН є таким документом виключно для питання оподаткування господарських операцій щодо надання послуг з транспортування товару, проте, в даному випадку господарські операції стосувались купівлі-продажу товару, водночас наявність ТТН дає підстави для висновку про реальність (здійснення) господарської операції. Водночас, ненадання під час проведення перевірки сертифікатів якості та інших документів, які характеризують поставлений товар, не є підставою для однозначного висновку про нереальність господарських операцій, оскільки такі документи також не впливають на правомірність формування показників податкового та бухгалтерського обліку. Натомість, за наявності первинних документів реальність господарських операцій підтверджується. Зокрема, не можна дійти однозначного висновку про не реальність господарських операцій, в разі не підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання, оскільки для позивача визначальним є саме факт отримання товару від ТОВ «Еко-Фабрика», однак не виконання норм податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання не може вплинути на право позивача сформувати податковий кредит, та не дає підстави для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас слід зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому допущення порушень податкового законодавства контрагентом (ТОВ «Еко-Фабрика») не покладає відповідальності за такі порушення на позивача. На думку колегії апеляційної інстанції є правильним висновок суду першої інстанції, що позивач, як учасник господарської операції, не зобов`язаний відслідковувати та перевіряти весь ланцюг постачання, виявляти хто є виробником товару та хто ввів його в обіг, тощо, оскільки визначальним при здійсненні господарської операції є факт отримання товарно-матеріальних цінностей та понесення витрат таким платником податків. Посилання відповідача на те, що у штаті підприємства станом на жовтень 2018 року працювала одна особа, не дає беззаперечних підстав ля висновку про нереальність господарських операцій, оскільки суб`єкт господарювання не позбавлений можливості укладати цивільно-правові угоди для виконання своїх зобов`язань з постачання біогумусу. Щодо аргументів відповідача про наявність кримінального провадження №62018000000000022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.364 КК України, то слід зазначити, що в вересні 2019 року стаття 205 КК України декриміналізована. Тому не можна в основу рішення суду покласти вирок по декритіналізованій статті КК України, водночас, кримінальне провадження №62018000000000022 не стосується безпосередньо ні контрагента (ТОВ «Еко-Фабрика») ні правовідносин (господарських операцій) між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика». При цьому, належним доказом порушення податкового законодавства України може бути вирок суду, в якому надана оцінка об`єктивній складовій складу злочину, проте, доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ «Лідер» та/або ТОВ «Еко-Фабрика» матеріали адміністративної справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення податкової перевірки/звірки ТОВ «Еко-Фабрика» для встановлення дійсних обставин господарських операцій позивача з контрагентом. З огляду на викладене, колегія судів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2019 №0010961402 та №0010971402. Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак відповідачем не доведено правомірності прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулюють дані правовідносини. Права та інтереси позивача захищені рішення суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Головне управлінням ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили 03.02.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03.02.2021. Повний текст постанови виготовлено 10.02.2021. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова