Постанова 4850 № 200/7336/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року справа №200/7336/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (повний текст складено 26 жовтня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/7336/20-а (суддя І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- У С Т А Н О В И В: 06 серпня 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради в якій просив: - визнати протиправними дії відповідача в частині відмови ОСОБА_1 у донарахуванні недоотриманої протягом 2017-2020 років суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч.5 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, як учаснику бойових дій у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком та ч.5 ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману протягом 2017-2020 років суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учасником бойових дій (2017 рік) відповідно до ч.5 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни (2018-2020 р.) у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування позову зазначено, що він перебуває на обліку у відповідача як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та, у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, проте відповідачем виплачено лише 3160 грн., що є протиправним, оскільки станом на 01.01.2020 визначено мінімальну пенсію в розмірі 1638 грн., сума вказаної допомоги повинна складати 11466 грн. Крім того, позивач вважає, що відповідач повинен перерахувати і виплатити недоплачену частину допомоги до 5 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року, до 5 травня 2019 року, з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 200/7336/20-а позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (вул.Горбатого,57, м.Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 2593178) в частині виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (вул.Горбатого,57, м.Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 2593178) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічну разову допомогу до 5 травня і виплатити недоплачену суму, згідно статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 8306 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Відповідач зазначає, що у 2020 році розміри разової грошової допомоги до 5 травня визначено постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020. Грошова допомога до 5 травня виплачена в повному обсязі згідно діючого законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 . Позивач є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни. Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та має право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з запитом з питання виплати вказаної допомоги у 2020 р. За результатами розгляду вказаної заяви Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради листом від 04.06.2020 №12/вх.Г-180 повідомлено, що позивачу виплачено 3160 грн., що є виплатою щорічної грошової допомоги до 5 травня та її розмір визначено відповідно до діючого законодавства в межах, затверджених кошторисом асигнувань на зазначені виплати. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону. Законом України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 статтю 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком". Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, на момент звернення заявника із заявою в 2020 році діяли положення ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком. Верховною Радою України було створено іншу норму права, що регламентує ті самі відносини - п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України. Відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Ця норма діяла з 01.01.2015. На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120,00 гривень; II групи - 3640,00 гривень; III групи - 3160,00 гривень. 27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, починаючи з 27.02.2020 ані положення п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані приписи ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік не можуть застосовуватися при призначенні та виплаті допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни. Починаючи з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 3 групи, внаслідок війни - сім мінімальних пенсій за віком. Щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112, як на акт, який регулює розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня, суд зазначає, що вказані посилання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки норми підзаконних нормативно-правових актів, чим є в даному випадку постанова КМ України від 19.02.2020 № 112, не має вищої юридичної сили над положеннями ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, якими передбачено розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок війни сім мінімальних пенсій за віком. Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд зазначає, що право позивача на щорічну одноразову допомогу до 05 травня підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, ненарахування та невиплата вказаної щорічної одноразової допомоги у визначеному положеннями ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на отримання щорічної одноразової допомоги у 2020 році у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Враховуючи викладене, суд першої інстанція дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Костянтинівської районної державної адміністрації в частині виплати щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань та зобов`язання Управління соціального захисту населення Костянтинівської районної державної адміністрації перерахувати і виплатити недоплачену суму щорічної разової допомоги до 5 травня, згідно статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 8306 грн., підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині перерахування та виплати позивачу недоплаченої частини разової грошової допомоги до до 5 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року, до 5 травня 2019 року, з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), то суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, лише з 27.02.2020 положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2016-2019 роках. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 200/7336/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 200/7336/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 02 березня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В.Сіваченко