Постанова 4870 № 914/2581/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2021 р. Справа №914/2581/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желіка М.Б. розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 від 14.12.2020 на рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 (суддя Крупник Р.В., повний текст рішення складено 30.11.2020, м. Львів) у справі №914/2581/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп, м.Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1, с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу 29.09.2020 до Господарського суду Львівської області звернулося Приватне акціонерне товариство (надалі ПрАТ) «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Транс-Сервіс-1» 100 000 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. Позовні вимоги мотивовано наступним: - 15.02.2017 за участю транспортних засобів, які належать відповідачу та були застраховані позивачем, трапилася ДТП, внаслідок якої був пошкоджений третій автомобіль. Постановою Ленінського районного суду Миколаївської області від 04.05.2017 у справі №3/489/660/17 водія застрахованих позивачем транспортних засобів було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу; - 03.10.2017 позивач виплатив власнику пошкодженого у ДТП автомобіля 100000 грн. страхового відшкодування; - оскільки ДТП відбулася з вини працівника ТзОВ «Транс-Сервіс-1», позивач звернувся до суду із позовом у даній справі про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1191 та 1187 ЦК України. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 позов у даній справі задоволено. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що вина водія ТзОВ «Транс-Сервіс-1» у спричиненні ДТП підтверджується документально, а саме ДТП виникла через недотримання водієм відповідача технічного стану транспортних засобів, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача виплаченого позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого (знищеного) у ДТП автомобіля на підставі підпункту «г» пункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права в частині дослідження доказів, у зв`язку з чим вказане рішення слід скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю. У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив, що при розгляді справи господарський суд не надав належної оцінки наступним фактам: 1) будь-яких технічних несправностей автомобілів відповідача під час оформлення ДТП встановлено не було, а саме, згідно довідки №3017048387631324 про дорожньо-транспортну пригоду у графі «технічні несправності транспортного засобу» будь-які відомості щодо несправностей відсутні; 2) водія відповідача ОСОБА_1 не було притягнуто до відповідальності за ст.121 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється; 3) у справі про адміністративне правопорушення судом не було встановлено факту порушення водієм пунктів 31.3 та 31.4 Правил дорожнього руху, які визначають конкретну технічну несправність транспортного засобу. Натомість, у постанові суду від 04.05.2017 зроблено висновок, про порушення водієм вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху (швидкість руху); 4) до позовної заяви не додано будь-яких доказів на підтвердження того, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу, яким керував відповідач, вимогам п.п. 31.3, 31.4 Правил дорожнього руху, або доказів того, що керований ним транспортний засіб не відповідав конкретним технічним вимогам, що передбачені Правилами дорожнього руху або стандартам, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правилам технічної експлуатації, інструкціям підприємств-виробників та іншій нормативно-технічній документації, і що саме це призвело до настання ДТП. Скаржник наголосив, що жодної експертизи щодо технічного стану автомобіля відповідача не проводилося, автомобіль не оглядався експертом-автотехніком, висновків про неналежний технічний стан автомобіля чи обладнання немає. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що водій ТзОВ «Транс-Сервіс-1» виїхав без перевірки технічного стану зчіпних пристроїв між транспортним засобом та буксируючим транспортним засобом. Вищенаведене в сукупності, на думку скаржника, унеможливлює застосування у спірних правовідносинах положень підпункту «г» пункту 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та, враховуючи ціну позову, постановлено здійснити її розгляд без виклику сторін на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України. Позивач не виконав вимог вказаної ухвали суду та не подав відзиву на апеляційну скаргу, хоча належним чином був повідомлений судом про даний судовий розгляд за електронною адресою, яку він надав суду першої інстанції та яка наявна у відкритому доступі на його веб-сторінці. З огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає, що її розгляд можливо здійснити без відзиву позивача. Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне: 11.07.2016 між позивачем (страховиком) та відповідачем (страхувальником) було укладено договір страхування у формі полісу обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6053975, на підставі якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу MAN TGA 26.440, номерний знак НОМЕР_1 . Крім цього, 22.11.2016 між позивачем (страховиком) та відповідачем (страхувальником) укладено договір страхування у формі полісу обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5096763, на підставі якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу MAN TGA 18.440, номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно п. 4 вказаних полісів, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи 0 грн. Як випливає з довідки про ДТП №3017048387631324, виданої Рогатинським відділенням поліції Тисменницького відділу ГУНП в Івано-Франківській області, 15.02.2017 у м. Рогатині Івано-Франківської обл. по вул. Шевченка трапилася ДТП за участі належних відповідачу та застрахованих позивачем транспортних засобів. Під час ДТП був пошкоджений, зокрема, автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Постановою Ленінського районного суду Миколаївської області від 04.05.2017 у справі №3/489/660/17 водія застрахованих позивачем транспортних засобів ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Приймаючи вказану постанову, Ленінський районний суд м. Миколаєва зазначив, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене 124 КУпАП. Як випливає з матеріалів справи, з метою проведення експертизи зі встановлення матеріального збитку пошкодженого в ДТП автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, його власник ОСОБА_2 надіслав 20.02.2017 позивачеві та відповідачеві електронні повідомлення про дату та місце проведення огляду (експертизи) вказаного транспортного засобу. Факт отримання сторонами електронних повідомлень не заперечується. 27.02.2017 аварійним комісаром, оцінювачем ОСОБА_3 , за участю власника пошкодженого у ДТП автомобіля ОСОБА_2 , проведено огляд автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за результатами якого складено протокол огляду колісного транспортного засобу. У протоколі огляду КТЗ оцінювачем зазначено перелік виявлених пошкоджень. Відповідно до звіту №11 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеного Тернопільською філією ПП «Автоексперт», вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля в результаті пошкодження його при ДТП станом на 27.02.2017 становить 309318,93 грн. Згідно ремонтної калькуляції, проведеної в системі Audatex, вартість ремонту автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 506722,25 грн. Із долучених до матеріалів справи документів виливає, що у зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля (506722,25 грн.) перевищила вартість матеріального збитку (309318,93 грн.), позивач визначив вартість пошкодженого автомобіля після ДТП (вартість залишків) згідно зобов`язуючої пропозиції визначення вартості майна, розміщеної на платформі AUTO online компанії Audatex, яка склала 77000,00 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП (309318,93 грн.) та після ДТП (77000,00 грн.) склала 232318,93 грн. На підставі протоколу огляду КТЗ, звіту №11 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ремонтної калькуляції, зобов`язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), заяви власника пошкодженого у ДТП автомобіля, позивач здійснив розрахунок суми страхового відшкодування та склав 02.10.2017 страховий акт, за яким сума страхового відшкодування склала 100000,00 грн. Згідно платіжного доручення №ЗР059033 від 03.10.2017 позивач виплатив потерпілій особі 100000,00 грн. страхового відшкодування. Позивач стверджує, що у зв`язку з виплатою власнику пошкодженого у ДТП автомобіля страхового відшкодування, до нього перейшло право регресної вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за спричинені збитки. Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно ст. 5 Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Факт та обставини ДТП, яка відбулася 15.02.2017 за участю транспортних засобів відповідача MAN TGA 26.440, номерний знак НОМЕР_1 , та MAN TGA 18.440, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням та буксуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_3 , власником якого був ОСОБА_2 , підтверджується постановою Ленінського районного суду Миколаївської області від 04.05.2017 у справі №489/660/17 та довідкою про ДТП №3017048387631324, виданою Рогатинським відділенням поліції Тисменицького відділу ГУНП в Івано-Франківській області. Приписами ст. 28 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Статтею 30 Закону визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 7.19. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, ФДМ України від 24.11.2003 за №142/5/2092 передбачено, що у разі наявності даних щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані за вартість утилізації КТЗ, що оцінюється, може прийматися ціна продажу зазначеного аналогічного КТЗ. З огляду на те, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля (506722,25 грн.) перевищила вартість автомобіля до ДТП (309918,93 грн.), позивачем визначено вартість пошкодженого автомобіля після ДТП на підставі зобов`язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані), розміщеної на платформі AUTO online компанії Audatex, яка склала 77000,00 грн. Як наслідок, вартість автомобіля Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_3 , склала різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП: 309918,93 грн. - 77000,00 грн. = 232318,93 грн. Наведений розрахунок є обґрунтованим та таким, що проведений відповідно до приписів ст. 30 Закону № 1961-IV. Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону, страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Враховуючи те, що за умовами п. 4 полісів, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну обмежена 100000,00 грн., при цьому, розмір франшизи становить 0 грн., позивачем як страховиком цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу, винного у спричиненні ДТП, прийнято рішення про виплату власнику пошкодженого (знищеного КТЗ) у ДТП автомобіля страхового відшкодування у розмірі 100000,00 грн. Виплата позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого ТЗ у ДТП підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №ЗР059033 від 03.10.2017р. на суму 100000,00 грн. Вказані обставини не заперечуються відповідачем та не є підставою апеляційного оскарження. Як зазначалося вище, апеляційна скарга грунтується на твердженні відповідача про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень підпункту «г» пункту 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Положеннями підпункту «г» п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Так, ч. 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. З аналізу ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі. Відповідно до ч. 6 ст .75 ГПК України, постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У постанові Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.05.2017 у справі №3/489/660/17 було встановлено наступні обставини, що стосувались спірної ДТП: « ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN TGA 26.440, д/н НОМЕР_1 та буксуючи транспортний засіб MAN д/н НОМЕР_2 , не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, не забезпечив на жорсткому зчепленні жорсткого буксируючого пристрою металевої штанги, а саме допустив розщеплення металевої штанги, внаслідок чого буксируючий транспортний засіб MAN д/н НОМЕР_2 здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб … Mercedes Benz Sprinter, д/н НОМЕР_3 ». В судовому засіданні ОСОБА_1 було надано пояснення, відповідно до яких «ДТП сталася внаслідок технічної поломки жорсткого зчеплення». Водночас, суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху. Вказана постанова набрала законної сили та не оскаржувалася. Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Таким чином, з огляду на зміст встановлених у постанові Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.05.2017 у справі №3/489/660/17 обставин спірного ДТП та зміст п.12.1 Правил дорожнього руху, судова колегія відхиляє покликання скаржника на те, що вказана норма ПДР стосується виключно швидкості руху транспортного засобу. У даній ситуації положення п.12.1 Правил дорожнього руху повинні враховуватись із вказівкою на стан транспортного засобу для безпечного керування ним. З огляду на це, колегія суддів зазначає, що дії водія відповідача ОСОБА_1 , внаслідок яких виникла спірна ДТП та які встановлені у постанові Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.05.2017 у справі №3/489/660/17 чітко свідчать про те, що вказана ДТП відбулася безпосередньо внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Так, згідно п. 23.1. Правил дорожнього руху встановлено, що буксирування повинно виконуватися механічним транспортним засобом без причепа і з технічно справними зчіпними пристроями як у буксированого транспортного засобу, так і у транспортного засобу, що буксирує. Положеннями пп. «д» п. 31.4.7 Правил дорожнього руху передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Відповідно до підпунктів «а» та «б» п. 2.3. Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. З огляду на вищенаведене колегія суддів відхиляє покликання представника скаржника на те, що у спірній ситуації водій відповідача повинен був бути безпосередньо притягненим до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 КУпАП (керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою чи інші технічні несправності, з якими експлуатація його забороняється). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц вказано, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Оскільки ДТП, яка відбулася 15.02.2017, трапилася з вини ОСОБА_1 , який на день спричинення ДТП перебував у трудових відносинах із ТзОВ «Транс-Сервіс-1» власником забезпеченого транспортного засобу, до позивача перейшло право регресної вимоги про стягнення 100000 грн. виплаченого страхового відшкодування і на відповідача покладається обов`язок її відшкодувати на підставі пп. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 у справі №914/2581/20 залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Справу повернути в Господарський суд Львівської області. Повний текст постанови складено 01.03.2021. Головуюча суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік