Постанова 4870 № 921/83/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" лютого 2021 р. Справа №921/83/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Б.Д. Плотніцького, суддів Г.Т. Кордюк, О.С. Скрипчук, секретар судового засідання Карнидал Л.Ю., за участю представників сторін: від позивача: Шолок В.М., від відповідача: Кавійчик В.П. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта", вих. № 05-93/11/1671-20 від 09.11.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/3355/20 від 20.11.2020) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2020 (суддя О.В. Руденко, повний текст складено 21.10.2020) у справі № 921/83/20 за позовом: Акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Група "Терполімергаз", м. Тернопіль про стягнення штрафу у розмірі 73 609,80 грн, пені в сумі 103 789,82 грн, штрафу у розмірі 51 526,86 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2020 у справі №921/83/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Група "Терполімергаз" на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" 14 721,96 грн. - 10% штрафу від загальної суми договору, 20 757, 96 грн. пені, 10 305,37 грн. - 7% штрафу та 3 012 грн. в повернення сплаченого судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ "Укртранснафта" оскаржило його в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позову. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 20.11.2020. У апеляційній скарзі позивач вказав, що суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків, невірно застосував норми матеріального права та не повно дослідив всі обставини справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд неправомірно розрахував пеню з 05.02.2109 року, при цьому не пояснив, чому саме від цієї дати почалось нарахування. На думку апелянта, судом неправомірно та необгрунтовано застосовано норми законодавства щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки. Як зазначає позивач, відповідачем не подавалось клопотання про зменшення неустойки, а було усно заявлено перед дебатами. При цьому, на думку апелянта, в суду не було жодних підстав для зменшення неустойки, адже відповідачем не було подано жодного доказу, який би міг підтвердити його важкий фінансовий стан. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти її задоволення, вказав, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу частково задоволити. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 09 листопада 2018 року між Акціонерним товариством "Укртранснафта" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерна Група "Терполімергаз" (Постачальник) було укладено договір поставки №23-02/72-18 (далі-Договір), за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупцю у погоджені сторонами строки магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (код 44160000-9 за ДК 021:2015) (UA-2018-09-20-000709-b) (труби ПЕ 100), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити такий товар. У розділі 2 цього правочину сторони погодили кількість, якість та гарантії товару. Так, номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком №1 до угоди. Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у Додатку №2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно Держстандартів та технічних умов, встановлених для кожного виду товару, і має підтверджуватися сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість товару). У випадку виходу з ладу товару або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, Постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Покупцем за свій рахунок усунути дефекти товару, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації або зберігання товару. Демонтаж, транспортування, доставка та монтаж товару, пов`язаних з виникненням необхідності усунення дефектів або прихованих недоліків протягом гарантійного строку, здійснюється за рахунок Постачальника. Ремонт або заміна товару в період гарантійного строку підтверджується відповідним актом, складеним та підписаним уповноваженими представниками сторін. Згідно п. 3.2 цієї угоди, загальна сума договору становить 736 098 грн, у тому числі ПДВ 122 683 грн, та не може бути змінена, крім випадків, коли у структурі ціни товару має місце імпортна складова. За умовами п.5.2 даного правочину, Постачальник починає відвантаження товару Покупцю у строки, передбачені Специфікацією на підставі отриманої від Покупця письмової заяви про готовність до виконання договору. Приймання товару Покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару на підставі підписаної видаткової накладної. Датою поставки товару та моментом отримання його Покупцем від Постачальника вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару. У разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності, Покупець негайно, але не пізніше ніж у 3-денний термін повідомляє про це Постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення Постачальником. Постачальник зобов`язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару. У разі передачі Постачальником товару в асортименті, що не відповідає умовам цього договору, Покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо Постачальник передав Покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам цього договору, і частину товару з порушенням асортименту, Покупець має право на свій вибір, зокрема, вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено цим договором. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) Покупець має право на свій вибір, зокрема, вимагати заміни товару (п.п. 5.5., 5.6., 5.8., 5.15., 5.17 Договору). Згідно із п.6.3 даного правочину у випадку поставки некомплектного товару або товару неналежної якості (товар, який має приховані недоліки), Постачальник зобов`язаний у термін не пізніше 20 робочих днів з дати відмови Покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами строк, замінити товар на ідентичний належної якості та/або комплектації. При цьому Постачальник несе витрати з заміни та доставки товару самостійно та не звільняється від сплати штрафу на підставі п.6.2. цього договору. Відповідно до п.10.1 цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 28.02.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного їх проведення. На його виконання, контрагентами було укладено Додаток №1 та Додаток №2, згідно яких поставлятися має труба 160х9,5 ПЕ 100 ВОДА SDR- 17 (1,0 МПа) - штанги ТПГ у кількості 2750 м.п., загальною вартістю 736 098 грн. Строки поставки: не пізніше 31.12.2018 включно. Отримавши відповідну Заявку, відповідач листом №19/11-19-01 від 19.11.2018 повідомив свого контрагента про готовність до поставки товару, вказавши її орієнтовну дату: 26-30 листопада 2018 року. Фактично поставку було здійснено 28 листопада 2018 року, на підставі видаткової накладної №2211/03. Однак, 29.11.2018 при прийнятті матеріальних цінностей були виявлені відхилення від вимог щодо якості товару, а саме: товщина стінок труб знаходиться в межах від 9,5 до 14 мм, що не відповідає умовам Додатку №2 до Договору та фактичному результату, вказаному в паспорті якості №160-017 від 28.11.2018. По даному факту Покупцем 03.12.2018 було складено Акт виявлених недоліків товару, що надісланий Постачальнику супровідним листом №23-00/338/4598 від 03.12.2018. 04.12.2018 Постачальник звернувся із запитом до Органу сертифікації "ЦентрСЕПРОтепломережа" щодо надання роз`яснень про зазначені відхилення. У відповідь на звернення орган сертифікації зазначив, що труби зі завищеною товщиною стінки згідно з ДСТУ Б В.2.7-151:2008 "Труби поліетиленові для подачі холодної води. Технічні умови" можуть використовуватися для систем водопостачання. Отримавши це роз`яснення, позивач направив відповідачу листа №04-12-18/01 від 04.12.2018, зазначивши, що товариство не заперечує та надає згоду на проведення незалежною організацією випробування фізико-механічних характеристик труби полімерної ПЕ 100 у кількості 2750 м., які були прийняті АТ "Укртранснафта" відповідно до товарно-транспортної накладної від 28.11.2018 №Р2211/03. З метою відібрання зразків товару для подальшого направлення в незалежну лабораторію, ТОВ "ПГ "Терполімергаз" надіслало до акціонерного товариства свого представника (лист №11/12-18-01 від 11.12.2018). 18.12.2018 комісія у складі представників Постачальника та Покупця, склала Акт відбору трьох взірців труб, отриманих за умовами договору поставки №23-02/72-18 від 09.11.2018. 27.12.2018 лабораторією сертифікаційних випробувань протикорозійних ізоляційних покриттів трубопроводів ФМІ НАН України складено протокол випробувань продукції №88-43/П-301. Із викладених у ньому висновків слідує, що за показниками "відносне видовження при розриві", "границя текучості при розтягу", "термостабільність", "зміна довжини труб після прогрівання" труби поліетиленові 100х9,5 ПЕ100 ВОДА SDR- 17 (Акт відбору взірців труб від 18.12.2018) не відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-151:2008. Враховуючи вище зазначені висновки, АТ "Укртранснафта" звернулось листом №23-00/8 від 08.01.2019 до Постачальника, на підставі п.6.3 Договору, з проханням здійснити заміну товару на ідентичний належної якості в термін до 20 робочих днів з дати даного повідомлення, оскільки Покупець відмовляється від неякісного товару, поставленого 29.11.2018. Як наслідок, лише 22.05.2019 відбулась поставка товару відповідно до умов Договору, що підтверджується видатковою накладною №3101/06 від 22.05.2019 на суму 736 098 грн та актом приймання-передачі товару №1 від 22.05.2019. Зазначені первинні документи бухгалтерського обліку підписані повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи заперечень. З огляду на вище наведене, позивач вважає, що внаслідок поставки неякісного товару Постачальником порушено п.5.8. Договору. Це дає підстави Покупцю вимагати сплати штрафних санкцій згідно п.п.6.1. та 6.2. Договору. З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово надсилались відповідачу претензії №04-01/256 від 20.06.2019, №04-01/330 від 09.08.2019 з вимогою сплатити штрафні санкції. У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України. Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення 228 926,48 грн. штрафу та пені. У якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору щодо своєчасної поставки товару належної якості. Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3, 4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Отже, приписами чинного законодавства встановлений обов`язок відповідача, як постачальника, передати позивачу якісний товар, придатний для мети його використання. При цьому, учасниками спору в укладеній між ними угоді був погоджений порядок дій у випадку поставки товару неналежної якості. На його виконання, поставлений згідно до видаткової накладної №2211/03 від 28.11.2018 товар позивачем визнаний неякісним, про що 03.12.2018 складено акт виявлених недоліків. У п.6.3 Договору сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний у термін не пізніше 20 робочих днів з дати відмови Покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами строк, замінити товар на ідентичний належної якості та/або комплектації. Як вбачається з листа №23-00/8 від 08.01.2019 АТ "Укртранснафта" звернулось до Постачальника, на підстав п.6.3 Договору, з проханням здійснити заміну товару на ідентичний належної якості в термін до 20 робочих днів з дати даного повідомлення, з огляду на те, що Покупець відмовляється від неякісного товару, поставленого 29.11.2018. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач мав замінити товар до 05.02.2019 включно, а не до 01.01.2019, як вказує позивач. В подальшому Постачальник, замінивши неякісний товар, повторно поставив його лише 22.05.2019, що підтверджується видатковою накладною №3101/06. Така заміна товару, в свою чергу, спростовує твердження відповідача, що первинно ним було поставлено товар належної якості. Посилання Постачальника на те, що заміна ТМЦ проведена не через їхню неналежну якість, а у зв`язку з закінченням терміну їх зберігання, жодним належним та допустимим доказом не підтверджується, а відтак оцінюється судом критично. Більше того, у листі від 19.04.2019 №19/04-19-01 адресованому Покупцю сам відповідач вказує , що : "... беручи до уваги виявлені відхилення... , ТОВ "Полімерна група "Терполімергаз" ... взяло на себе зобов`язання щодо заміни поставленого Товару, на Товар відповідної якості та без жодних відхилень". Не доведеним у встановленому процесуальним законодавством порядку є і посилання Постачальника на те, що лише частина поставлених ним матеріальних цінностей не відповідала встановленим вимогам. Таким чином, у спірних правовідносинах заміна товару неналежної якості відбулася з простроченням, що тривало з 06.02.2019 по 21.05.2019. Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18). Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару. Якщо поставлений товар не відповідає вимогам стандартів, технічних умов за якістю або у випадку поставки некомплектного товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у пункті 3.2. Договору. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що при проведенні відповідних нарахувань позивачем неправомірно обраховано пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, оскільки розмір відсоткової ставки, погоджений сторонами у договорі, перевищує законодавчо встановлене обмеження, тобто подвійний розмір облікової ставки. Відтак за період з 06.02.2019 по 21.05.2019 правомірно нарахованою пенею буде - 75707, 18 грн. Також підтвердженими матеріалами справи та приписами цивільного законодавства є нарахування штрафів в розмірі 73 609,80 грн. та 51 526,86 грн., відповідно. Щодо зменшення розміру санкцій, колегія суддів зазначає наступне. Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 904/1490/19. Суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення санкцій на 80%. Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, а саме відсутність будь яких доказів скрутного фінансового стану відповідача, великий період прострочення поставки товару, вважає недоцільним зменшення штрафних санкцій, а тому скасовує рішення суду першої інстанції в цій частині. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року). Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта", вих. № 05-93/11/1671-20 від 09.11.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/3355/20 від 20.11.2020) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2020 у справі №921/83/20 скасувати в частині зменшення штрафних санкцій.

3. Викласти п. 2 (другий) резолютивної частини рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2020 у справі №921/83/20 в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Група "Терполімергаз" (вул. Микулинецька, 31, м. Тернопіль, ідент. код 37306731) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, ідент. код 31570412) - 73 609,80 - 10% штрафу від загальної суми договору, 75707, 18 коп. пені, 51 526,86 - 7% штрафу та 3 012 (три тисячі дванадцять) грн. 66 коп. в повернення сплаченого судового збору.»

4. В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2020 у справі №921/83/20 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Група "Терполімергаз" (вул. Микулинецька, 31, м. Тернопіль, ідент. код 37306731) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, ідент. код 31570412) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2881,50 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.03.2021. Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д. Суддя Кордюк Г.Т. Суддя Скрипчук О.С.