Постанова 4824 № 754/15405/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 5 лютого 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Кузьміна Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, В С Т А Н О В И Л А: Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 5 жовтня 2020 року о 17.32 годині по вул. Крайній, 15/4 в м. Києві керував автомобілем марки «Renault Kango» державний номерний знак НОМЕР_1 , маючи ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, що слабо реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився в присутності двох свідків у відповідності до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, захисник Кузьмін Є.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник Кузьмін Є.О. посилається на таке. Так, 1 липня 2020 року набрали чинності положення Закону України № 2617-VIII (від 22 листопада 2018 року) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Згідно з приписами підпункту 4 пункту 1 розділу І Закону № 2617- VIII статтю 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено в новій редакції, якою виключено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Натомість, як вказує апелянт, пунктом 171 розділу 2 Закону № 2617- VIII до КК України внесені відповідні зміни, зі змісту яких випливає, що КК України доповнено статтею 286-1, якою встановлено кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. 3 липня 2020 року набув чинності Закон України № 720-ІХ (від 17 червня 2020 року) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Відповідно до приписів підпункту 1 пункту 117 Розділу І Закону № 720-ІХ підпункти 2-4, 7 пункту 1 розділу І Закону № 2617-УІІІ виключено. Захисник звертає увагу суду на те, що розділом II Закону № 720-ІХ передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617- VIII. Однак, як вже було зазначено вище, Закон № 2617-УІІІ набув чинності 1 липня 2020 року, а закон № 720-ІХ було опубліковано в офіційних друкованих виданнях «Голос України» від 3 липня 2020 року за № 110, а також «Офіційний вісник України» від 17 липня 2020 року, №

55. Відповідно до частини п`ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Захисник вважає за доцільне зауважити, що зі змісту частини першої статті 139 Закону України № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» випливає, що підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною. Згідно з пунктом 3 Положення про веб-ресурси Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 699 від 19 травня 2015 року веб-ресурси Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації Верховної Ради України, що забезпечують висвітлення її діяльності, парламентських органів та Апарату Верховної Ради України, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями інших країн, громадськістю. Апелянт зауважує на те, що Закон № 2617- VIII вичерпав свою дію шляхом реалізації (імплементації) його норм, зокрема, до КУпАП та КК в частині встановлення юридичної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також в апеляційній скарзі зазначається про те, що відповідно до положень ч. 6 ст. 90 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону., кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта. Крім того, в апеляційній скарзі міститься посилання на те, що, на переконання захисника, згідно з частиною четвертою статті 2 КУпАП зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, то встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або докримінального процесуального законодавства України. Апелянт також вказує на те, що судом під час розгляду зазначеної справи питання щодо конституційності будь-якого законодавчого акту не вирішується, натомість вирішується питання правозастосування порядок застосування колізійної норми при здійсненні кодифікації. Застережень щодо неможливості здійснення такого правозастосування чинне законодавство не містить. Захисник наголошує на тому, що на час розгляду справи судом першої інстанції розміщена згідно з приписами частини першої статті 139 Закону України № 1861-VI текст КУпАП на офіційному сайті Верховної Ради України, зокрема, частина перша статті 130 КУпАП, не передбачала настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у станіалкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Натомість така відповідальність встановлена за керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препарат знижують їх увагу та швидкість реакції. Також, апелянт вказав про те, що, оскільки станом на день складення протоколу КУпАП не встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, не було. Натомість, на переконання апелянта, за вчинення такого діяння встановлена кримінальна відповідальність. Тому захисник вважає, що провадження у справі відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП підлягало закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В судове засідання захисник Кузьмін Є.О. та ОСОБА_1 , будучи повідомленими про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку (ас. 56-59), до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв та клопотань не подавали. Зважаючи на положення ст. 268 КУпАП та розумність строку розгляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку про можливість проведення апеляційного розгляду на підставі наявних матеріалів. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на письмовими пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розписку гр. ОСОБА_4 про зобов`язання доставити транспортний засіб «Renault Kango», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м Київ, вул. Закревського, 42, та не передавати керування іншим особам, а також відеозапис із нагрудної камери поліцейського, долучений до матеріалів справи. Також, перевіряючи доводи, висунуті на захист ОСОБА_1 , місцевий суд вказав, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року (далі - Закон № 2617-VIII), тобто, до 1 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Після набрання чинності Законом № 2617-VIII, тобто з 1 липня 2020 року відповідальність за керування транспортними засобами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, було виключено зі ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 КК України. 3 липня 2020 року в газеті «Голос України» (№110) опублікований Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 17 червня 2020 (далі - Закон №720-ІХ), яким нова редакція ст. 130 КУпАП, введена Законом №2617-VIII, була виключена. Також Законом № 720-ІХ було виключено введену Законом №2617-VIII кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (ст. 286-1 КК України). Згідно з розділом ІІ Закону №720-ІХ останній набирає чинності з дня набрання чинності Законом № 2617-VIII. Суд звернув увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч. 2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Також ст. 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. З таким рішенням місцевого суду погоджується і апеляційний суд. Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із скасуванням 1 липня 2020 року акта, який встановлював адміністративну відповідальність, то апеляційний суд не приймає їх до уваги, з огляду на таке. Відповідно до положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом першої інстанції, 5 жовтня 2020 року. 1 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, яким запроваджується інститут кримінальних проступків та яким, у тому числі, Кримінальний кодекс України, було доповнено статтею 286-1, відповідно до якої кримінальним проступком стало в тому числі і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, 17 червня 2020 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 9 квітня 2020 року, який 2 липня 2020 року підписаний Президентом України, а 3 липня 2020 року - опублікований в офіційній парламентській газеті «Голос України». Зазначеним Законом виключено підпункт 171 Закону № 2617-VIII, яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1. Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Згідно з частиною першою ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» зі змінами та доповненнями, підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною. Згідно із частиною другою та третьою ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України». З аналізу наведених Законів № 2617-VIII та № 720-IX, порядку та періоду набуття ними чинності, вбачається, що кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, діяла в період з 1 по 3 липня 2020 року, та скасована з 4 липня 2020 року і, починаючи з цього часу особи, які вчинили такі протиправні дії, несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому апеляційним судом не береться до уваги те, що на офіційному сайті Верховної Ради України не внесені зміни у КК України та КУпАП, оскільки ця система не є офіційним друкованим виданням, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України». За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому слід визнати, що висновок районного суду про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, підтверджений наявними у матеріалах справи доказами, а відтак підстави для скасування постанови місцевого суду відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А : Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Кузьміна Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Васильєва