Постанова 4813 № 523/3919/19

Номер провадження: 22-ц/813/754/21 Номер справи місцевого суду: 523/3919/19 Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Сороколет Ю.С., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , від відповідача ОСОБА_3 не з`явились, від відповідача ОСОБА_4 не з`явились, від відповідача ОСОБА_5 не з`явились, від відповідача ОСОБА_6 не з`явились, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. не з`явились, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. не з`явились, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мозолєвої О.В. не з`явились, переглянувши в режимі відеоконференції справу №523/3919/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інни Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мозолєвої Олени Володимирівни про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року у складі судді Кисельова В.К., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись у березні 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що на підставі укладеного між ОСОБА_7 та ним ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. 21 вересня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №2144, набув у власність дачну будівлю АДРЕСА_1 , що складається з однієї цегляної дачі №187а, зазначеної в схематичному плані під літ. «А», з прибудовами «а», «а1» загальною площею 92,9 кв.м, літ. «Б» - душ, 1 вимощення, №1,2 огорожа, що розташована на земельній ділянці фактичного користування площею 113 кв.м. Перед виїздом за кордон на навчання надав ОСОБА_3 довіреність на представництво його інтересів щодо належної йому будівлі, яку ОСОБА_3 неправомірно в результаті зловмисної домовленості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 використав при укладенні 9 березня 2016 року від його імені договорів купівлі-продажу дачної будівлі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тому вказаний правочин є недійсним в силу положень частини 1 статті 237 ЦК України. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не будучи добросовісними набувачами дачної будівлі 27 липня 2016 року уклали на користь ОСОБА_8 договори купівлі-продажу дачної будівлі. Тоді ж 27 липня 2016 року ОСОБА_3 передав дачну будівлю в іпотеку ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки. 10 грудня 2016 року, 4 вересня 2017 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державним реєстратором Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області Цинєвим В.О. було внесено записи щодо арешту майна ОСОБА_3 , в тому числі зазначеної вище дачної будівлі, на підставі постанов про арешт майна боржника від 1 серпня 2016 року №50966147 та від 1 вересня 2017 року №50966147. Всупереч вимог чинного законодавства України, не зважаючи на наявність обтяжень нерухомого майна, 26 грудня 2017 року ОСОБА_3 було відчужено дачну будівлю на користь ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідчених правочинів. 26 грудня 2017 року ОСОБА_6 передав дачну будівлю в іпотеку ОСОБА_10 на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки з внесенням до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про обтяження. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел, шахрайським шляхом фактично позбавив його права власності на дачну будівлю, яка вибула із його володіння незаконним шляхом та всупереч його волі, враховуючи, що перші договори купівлі-продажу є недійсними та, як наслідок, усі подальші похідні правочини є незаконними, а об`єкти відчуження за даними договорами підлягають витребуванню на користь його ОСОБА_1 як законного власника, позивач ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 9 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. за реєстрованим №303; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на Ѕ частку дачної будівлю № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. від 14 березня 2016 року за індексним №28727339, номер запису про право власності: 13683491; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 9 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. за реєстрованим №306; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на Ѕ частку дачної будівлю № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. від 14 березня 2016 року за індексним №28727424, номер запису про право власності: 13683539; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В. за реєстровим №1890; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на Ѕ частку дачної будівлю № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В. від 27 липня 2016 року за індексним №30657571, номер запису про право власності: 15605547; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В. за реєстровим №1892; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на Ѕ частку дачної будівлю № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом ОМНО Мозолєвою О.В. від 27 липня 2016 року за індексним №30658393, номер запису про право власності: 15606338; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3385; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на Ѕ частку дачної будівлю № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. від 26 грудня 2017 року за індексним №38952930, номер запису про право власності: 24146889; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3382; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на Ѕ частку дачної будівлю № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. від 26 грудня 2017 року за індексним №38952222, номер запису про право власності: 24146267; витребувати у ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 дачну будівлю № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 (виділені матеріали: а.с.1-10). В порядку забезпечення позову позивач ОСОБА_1 просив: накласти арешт на дачну будівлю № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,9 кв.м; заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (в тому числі відчуження) щодо дачної будівлі АДРЕСА_2 , загальною площею 92,9 кв.м (виділені матеріали: а.с.73-77). Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року відкрито провадження у справі (виділені матеріали: а.с.81-83). Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року за заявою ОСОБА_1 вжито заходи забезпечення позову; накладено арешт на дачну будівлю № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,9 кв.м.; заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (в тому числі відчуження) щодо дачної будівлі АДРЕСА_2 , загальною площею 92,9 кв.м (виділені матеріали: а.с.84). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 2 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року про забезпечення позову (виділені матеріали: а.с.88-89). В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту. За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Суд фактично усунувся від формулювання в тексті оскаржуваної ухвали підстав застосування забезпечення позову, тобто її мотивувальної частини, внаслідок чого виникають сумніви її обґрунтованості. Невмотивованість ухвали суду в частині арешту майна, належного відповідачу, залишає нез`ясованим факт існування обставин стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Зазначена ж обставина згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України є фактичною умовою застосування заходів забезпечення позову, відсутність такої умови перешкоджає застосуванню заходів забезпечення. Ухвала про застосування заходів забезпечення позову накладенням арешту на майно відповідача не лише не містить умови для їх застосування, але й не відповідає змістовній меті застосування цих засобів, а саме забезпечення виконання потенційно можливого рішення, яким позовні вимоги позивача будуть задоволені. На підтвердження загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову позивачем було надано роздруківку з сайту про розміщення 6 березня 2019 року оголошення про продаж дачі в Суворовському районі м. Одеси (причал 195), загальною площею 92,9 кв.м, будь-яких інших ідентифікуючих даних у цьому оголошенні не наведено. Вважає, що оголошення розміщено самим позивачем, доказів того, що оголошення про продаж розміщено ним ОСОБА_6 , позивачем не надано, наміру продавати дачну будівлю не мав, будь-яких оголошень на сайтах продажу нерухомості не розміщував. Також, суд безпідставно не застосував зустрічне забезпечення, так як позивач постійно проживає за кордоном та не має майна на території України достатнього для відшкодування можливих збитків. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що апеляційна скарга не містить жодної правової підстави для скасування ухвали та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Предметом позову є визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна дачної будівлі АДРЕСА_2 . Отже, пред`явлені вимоги є вимогами майнового характеру, які стосуються нерухомого майна у вигляді дачної будівлі, тому забезпечення їх накладенням арешту саме на цю дачну будівлю є обґрунтованим, вмотивованим та співмірним. Позивачем разом з позовною заявою була надана роздруківка з сайту, яка містила оголошення про продаж об`єкта нерухомості, що відноситься до предмета справи, а саме дачної будівлі АДРЕСА_2 . Даний доказ свідчить не тільки про існування реальної загрози відчуження спірної будівлі третім особам, а про намір скаржника вчинити дії, направлені на відчуження належного йому майна третім особам. Внаслідок чого у разі задоволення позову виконання рішення буде ускладнено або взагалі неможливо. Доказів розміщення оголошення про продаж об`єкту позивачем скаржником не надано. Жодної з підстав, перелічених в пунктах 1, 2 частини 3 статті 154 ЦПК України на момент прийняття оскаржуваної ухвали не існувало і не існує, тому у суду не було обов`язку застосовувати зустрічне забезпечення. Він має зареєстроване місце проживання на території України, доказів постійного проживання за кордоном не надано, роздруківка з Реєстрів від 5 березня 2020 року не може бути належним доказом відсутності майна на території України, так як Реєстри містять інформацію про право власності на нерухоме майно, зареєстроване з 1 січня 2013 року та не містять інформацію про рухоме майно. Він утримує будівлю, сплачує податки та за житлово-комунальні послуги, що підтверджено наданими суду квитанціями. Скаржник не обґрунтовує завдання збитків та не мотивує яким чином наявність арешту порушує його права, якщо наміру відчуження будівлі не має (виділені матеріали: а.с.118-121). Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. Підстави для забезпечення позову визначено статтею 149 ЦПК України, відповідно до положень якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними правочинів відчуження нерухомого майна, що на підставі нотаріально посвідченого 21 вересня 2009 року договору купівлі-продажу йому належало, про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі правочинів, про недійсність яких пред`явлено вимоги, про витребування у останнього набувача нерухомого майна як з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги забезпечено накладенням арешту на спірне майно та забороною вчиняти певні дії, що відповідає положенням частини 1 статті 150 ЦПК України та визначеному частиною 3 статті 150 ЦПК України принципу співмірності вжитих заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Суд приймає доводи ОСОБА_1 щодо забезпечення позову та, відповідно, не приймає доводи ОСОБА_6 щодо відсутності підстав для забезпечення позову. В даному випадку забезпечення позову гарантує виконання рішення у разі задоволення позову та забезпечить охорону матеріально-правових інтересів позивача щодо майна, яке неодноразово відчужувалось. Підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інни Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мозолєвої Олени Володимирівни про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 1 березня 2021 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Г.Я.Колесніков Є.С.Сєвєрова