Постанова 4813 № 947/8603/20

Номер провадження: 22-ц/813/2458/21 Номер справи місцевого суду: 947/8603/20 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.02.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 947/8603/20 Номер провадження: 22-ц/813/2458/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюк О.В., Погорєлової С.О., учасники справи: - позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - відповідач ОСОБА_1 , розглянув у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бескровного Я.В. 09 вересня 2020 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 15.10.2008 року, станом на 22.03.2020 року, в загальному розмірі 50 747,46 грн., яка складається з: - заборгованість за простроченим тілом кредиту 29 246,40 грн.; - заборгованість за відсотками, нарахованими на построчений кредит згідно ст. 625 ЦК України 11 696,36 грн; - нарахована пеня 7 150,06 грн.; - штраф (фіксована частина) 250,00 грн.; - штраф (процентна складова) 2 404,64 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 15.10.2008 року. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у Заяві. Відповідачка підтвердила той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в Банку, які були наданій їй для ознайомлення у письмовій формі. Відповідачкою також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Банк на підстав Договору відкрив картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, була надана у користування кредитна картка (номери та строк дії отриманих карток зазначено у довідці про отримання картки, що додається до позову). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 23 000 грн.. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 3.2, 3.3 Договору, згідно яких відповідачка при укладенні договору дала згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на передбачених Договором умовах. Відповідачка у процесі користування кредитним рахунком зобов`язалася щомісячними платежами, у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, повернути витрачену частину кредитного ліміту. Разом з тим, остання не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості. У порушення п. 6.5 Договору відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у вищевказаному розмірі. Відповідача продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів Банку (а. с. 1 4). До позову Банк надав клопотання про: 1) розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 5); 2) про тримання процесуальних документів в електронному вигляді (а. с. 6); 3) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 7). 2.2 Позиція відповідачки в суді першої інстанції Відзив на позов до суду першої інстанції не надходив. 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції та обґрунтування його висновків Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2020 р. у задоволенні вищевказаного позову Банку відмовлено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачці Банком надано кредитну картку та кредит у сумі - 800 грн.. Умови та Правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною картою, а також Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті, не підписані позичальницею ОСОБА_1 .. Тому, відсутні підстави для стягнення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання (а. с. 79 80). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) чинним законодавством не встановлено обов`язковість підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір. Узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участі у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви. З моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Між сторонами були узгоджені усі істотні умови договору; 2) відповідачка отримала кредитну картку, неодноразово знімала кошти через банкомат та поповнювала рахунок через термінал. Користуючись коштами, відповідачка висловила свою згоду з формою та умовами договору. 2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді Відповідачка ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надала. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.10.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Банку на рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2020 року. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти «Адресат відсутній». Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно направлено ОСОБА_1 .. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду з приміткою пошти «За закінченням терміну зберігання». Матеріали справи також містять відомості щодо отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі апелянтом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2021 року справу призначено до розгляду. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (50 747,46грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. 3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 15.10.2008 року (а. с. 50 50 зворотна сторона), згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, спочатку в розмірі - 800,00грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць на залишок заборгованості за кредитом. Відповідно до анкети-заяви, відповідачка погодилася з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Банк до позову додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Виписку з карткового рахунку, Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про надання кредитних карток (а. с. 28 47, 48, 49, 51 57 зворотна сторона). Згідно з наданим банком розрахунком (а. с. 8 27 зворотна сторона) заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.03.2020 року становить загальну суму у розмірі 50747,46 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 29 246,40 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 000,00 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 000,00 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит - 11 696,36 грн.; - нарахована пеня 7 150,06 грн.; нарахована комісія - 0,00 грн.; штраф (фіксована частина) 250,00 грн.; штраф (процента складова) - 2 404,64 грн.. Жодних доказів щодо повернення позивачкою отриманих від Банку коштів, які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості щодо заборгованості у розмірі 29 246,40 грн. відповідачка суду не надала. Ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді відповідачка не заперечувала проти ознайомлення та підписання нею Умов та правил надання банківських послуг. Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору. 3.3 Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції. Мотиви частково прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідачка не спростувала доводи Банку щодо наявності заборгованості у розмірі 29 246,40 грн.. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів невірно встановив обставини по справі, дійшов неправильного вищезазначеного висновку про відмову у задоволенні позову Банку в повному обсязі. Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 256, 257, 261, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 633, 634, 1048, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 15.10.2008 року відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі Анкета-заява), згідно якої виявила бажання отримати кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» (а. с. 50 50 зворотна сторона). Банк надав Довіку про умови кредитування (далі - Довідка) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (далі - Витяг з Умов) (а. с. 51 - 62), який не підписаний відповідачкою. Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач надав суду розрахунок, згідно якого вбачається, що станом на 30.09.2019 року у відповідачки перед Банком виникла заборгованість у розмірі - 50 747,46 грн., яка складається з: - 29246,40 грн. заборгованість за тілом кредиту; - 11 696,36 грн. заборгованість за відсотками за прострочений кредит; - 7 150,06 грн. нарахована пеня; - 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 2 404,64 грн. штраф (процентна складова) (а. с. 15 -27). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розробляє саме підприємець (в даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляє Банк, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим, Банк повинен підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з частинами першою, другою статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. За змістом частини другої цієї статті, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначають акти законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначають сторони в самому договорі). Враховуючи положення статей 77, 79-81 ЦПК України, суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Банк, пред`являючи вимоги до відповідача про погашення кредиту, просить стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та пеню і штрафи, посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір на підставі анкети-заяви від 15.10.2008 року, Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягу з Умов, які розміщені на банківському сайті як невід`ємні частини цього договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Таким чином, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи. Судом встановлено, що в анкеті-заяві від 15.10.2008 року вказана базова процентна ставка по кредиту 3% у місяць на залишок заборгованості. В підписаній сторонами анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За таких обстави, суд вважає, що в даному випадку не можливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», що розміщені на банківському сайті, які не містять підпису відповідача не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 15.10.2008 року між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Однак, у частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Суд враховує, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви від 15.10.2008 року, в якій не зазначено строк повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказані висновки узгоджуються зправовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, від яких не було відступлено у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року по справі № 358/384/19, від 23.12.2020 року у справі № 191/2648/17. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Відповідачкою не спростовано наявність заборгованості у розмірі 29 246,40 грн.. За таких обставин, колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають вимоги Банку про стягнення з відповідачки коштів у сумі 29 246,40 грн.. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості за пенею та штрафами відсутні. Щодо вимог Банку про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне. Наданий Банком розрахунок заборгованості (а. с. 8 27 зворотна сторона) не містить відомостей щодо заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Матеріали справи містять тільки відомості про наявність заборгованості в розмірі 29 246,40 грн. станом на 22.03.2020 року. Таким чином, суд позбавлений можливості визначити суми, на які необхідно нарахувати 3% річних, періоди нарахування 3% річних. Як вказувалося вище, до позову Банк надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 5) та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 7). Виходячи з принципу змагальності, рівності прав та обов`язків сторін, обов`язку доведенняобставини, які мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, розгляд справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, розпорядження своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а також що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, у розмірі 11 696,36 грн. є недоведеними. Тому, в задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити. 3.4 Чи були і ким порушенні, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів колегія суддів приходить до висновку про порушення права Банку на повернення коштів у сумі 29 246,40 грн., а тому це право підлягає захисту. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Банку є частково обґрунтованими, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову Банку за вищевказаного обґрунтування. 3.7 Розподіл судових витрат Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позов Банку підлягає частковому задоволенню необхідно остаточно змінити розподіл судових витрат. На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь Банку понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 2 102,00 (а. с. 71), в апеляційній інстанції 3 153,00 грн. (а. с. 89), разом 5 255,00 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 58%, у розмірі 3 047,90 грн. = (2 102,00 грн. + 3 153,00 грн.) х 58%. 3.8 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за договором б/н від 15 жовтня 2008 року в розмірі 29 246 (двадцять дев`ять тисяч двісті сорок шість) грн. 40 коп. В решті позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299) судовий збір у розмірі 3 047 (три тисячі сорок сім) грн. 90 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк С. О. Погорєлова