Постанова 4811 № 466/9248/15-ц

Справа № 466/9248/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б. Провадження № 22-ц/811/4229/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. №22-ц/811/4230/19 Категорія: 68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Жукровської Х.І., з участю: позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в с т а н о в и л а: У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював під час розгляду справи, з остаточними вимогами, викладеними у заяві від 11 квітня 2019 року (а.с.29-38 т.2), згідно з якими просив: визнати його ( ОСОБА_1 ) та відповідача ОСОБА_3 спільною сумісною власністю подружжя майно, частки в якому є рівними (по 1/2), а саме: легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , вартістю 117969 грн., визначеною згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №3570 від 08.12.2016 року; меблі, побутову техніку та оргтехніку, кухонне приладдя та столові прибори, сувеніри, книги, картини та інші речі домашнього вжитку (стіл кімнатний, вартістю 1000 грн.; комплект меблів для спальні (ліжко, матрац ортопедичний, 2 тумби та комод), вартістю 9000 грн.; меблі для кабінету (диван, стелаж книжковий, стіл письмовий), вартістю 4000 грн.; принтер Sensus, вартістю 1435 грн.; сувеніри з Франції та Італії (керамічна тарілка на стіну із зображенням чотирьох пам`яток архітектури Франції, керамічна тарілка з Франції (Ейфелева вежа) в сервант і керамічна тарілка з Італії (провінція Болгері) в сервант), вартістю 2000 грн.; бокали Luminarc (для пива) 6 шт., вартістю 500 грн.; набір ножів Sanusy, вартістю 500 грн.; книги в кількості 80 шт., вартістю 1500 грн.; термоси 2 шт. по 100 грн.; решітки 3 шт. та набір шампурів для гриля, вартістю 1500 грн.; шезлонг, вартістю 500 грн.; косарка Bosch, вартістю 500 грн.; плита газова Gorenje, вартістю 4500 грн.; котел двофункційний Beretta, вартістю 3000 грн.; холодильник двокамерний Indesit, вартістю 5000 грн.; картини (природа, Клеопатра, корабель) 3 шт., вартістю 1500 грн.; машина пральна Bosch, вартістю 3500 грн.; мультиварка Redmond, вартістю 1000 грн.; система фільтрів зворотного осмосу, вартістю 3000 грн.; меблі дитячі (двоярусне ліжко, стіл письмовий), вартістю 5000 грн.; меблі кухонні (комплект), вартістю 2000 грн.; меблі для вітальні (диван, шафа під книги), вартістю 1000 грн.; меблі для прихожої кімнати з тумбою під взуття, вартістю 2000 грн.; телевізор Philips, вартістю 500 грн.; фотоапарат Kodak, вартістю 500 грн.; гойдалка садова, вартістю 500 грн.; ноут-бук Lenowo, вартістю 2500 грн.; велосипеди спортивні 2 шт., вартістю по 3000 грн.; персональний комп`ютер, вартістю 1000 грн.; монітор Samsung Syns Master 793, вартістю 500 грн.; міксер-блендер Bosch, вартістю 2000 грн.; відеокамера Sony, вартістю 1000 грн.; планшет Samsung 7 дюймів, вартістю 2000 грн.; набір посуду на 12 персон Luminarc, вартістю 2000 грн.; набір стаканів та чарок на 12 персон, вартістю 500 грн.; хлібопіч Moulinex, вартістю 1255 грн.; телевізор плазмовий Samsung діагональ 42 дюйми з налаштуванням, модулем та адаптером, вартістю 7490 грн.; порохотяг Zelmer, вартістю 2259 грн.; грошові заощадження в сумі 5000 доларів США та 1500 Євро; будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 75548 грн. 40 коп.; будівельні матеріали, використані при самочинному будівництві у 2013 році веранди в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 30538 грн. 20 коп.; поділити між ними вказане майно, виділивши йому ( ОСОБА_1 ) у власність: будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 75548 грн. 40 коп.; будівельні матеріали, використані при самочинному будівництві у 2013 році веранди в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 30538 грн. 20 коп.; ноут-бук Lenowo, вартістю 2500 грн.; велосипед спортивний 1 шт., вартістю 3000 грн.; котел двофункційний Beretta, вартістю 3000 грн.; холодильник двокамерний Indesit, вартістю 5000 грн.; косарку Bosch, вартістю 500 грн.; книги в кількості 80 шт., вартістю 1500 грн.; систему фільтрів зворотного осмосу, вартістю 3000 грн. та легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , вартістю 117969 грн., всього майна на загальну суму 242555 грн. 60 коп., та виділивши ОСОБА_3 у власність: стіл кімнатний, вартістю 1000 грн.; комплект меблів для спальні (ліжко, матрац ортопедичний, 2 тумби та комод), вартістю 9000 грн.; меблі для кабінету (диван, стелаж книжковий, стіл письмовий), вартістю 4000 грн.; принтер Sensus, вартістю 1435 грн.; сувеніри з Франції та Італії (керамічна тарілка на стіну із зображенням чотирьох пам`яток архітектури Франції, керамічна тарілка з Франції (Ейфелева вежа) в сервант і керамічна тарілка з Італії (провінція Болгері) в сервант), вартістю 2000 грн.; бокали Luminarc (для пива) 6 шт., вартістю 500 грн.; набір ножів Sanusy, вартістю 500 грн.; термоси 2 шт. по 100 грн.; решітки 3 шт. та набір шампурів для гриля, вартістю 1500 грн.; шезлонг, вартістю 500 грн.; плиту газову Gorenje, вартістю 4500 грн.; картини (природа, Клеопатра, корабель) 3 шт., вартістю 1500 грн.; машину пральну Bosch, вартістю 3500 грн.; мультиварку Redmond, вартістю 1000 грн.; меблі дитячі (двоярусне ліжко, стіл письмовий), вартістю 5000 грн.; меблі кухонні (комплект), вартістю 2000 грн.; меблі для вітальні (диван, шафа під книги), вартістю 1000 грн.; меблі для прихожої кімнати з тумбою під взуття, вартістю 2000 грн.; телевізор Philips, вартістю 500 грн.; фотоапарат Kodak, вартістю 500 грн.; гойдалку садову, вартістю 500 грн.; персональний комп`ютер, вартістю 1000 грн.; монітор Samsung Syns Master 793, вартістю 500 грн.; міксер-блендер Bosch, вартістю 2000 грн.; відеокамеру Sony, вартістю 1000 грн.; планшет Samsung 7 дюймів, вартістю 2000 грн.; набір посуду на 12 персон Luminarc, вартістю 2000 грн.; набір стаканів та чарок на 12 персон, вартістю 500 грн.; хлібопіч Moulinex, вартістю 1255 грн.; телевізор плазмовий Samsung діагональ 42 дюйми з налаштуванням, модулем та адаптером, вартістю 7490 грн.; грошові заощадження в сумі 5000 доларів США, що еквівалентно 135000 грн., та 1500 Євро, що еквівалентно 45000 грн., та порохотяг Zelmer, вартістю 2259 грн., а всього майна на загальну суму 242639 грн. Крім того, просив відшкодувати йому за рахунок відповідача ОСОБА_3 судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 3654 грн., на судову оціночно-будівельну, будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу (висновок №4093-4095 від 28.04.2017 року) в розмірі 4954 грн. 50 коп., судову автотоварознавчу експертизу (висновок №3570 від 08.12.2016 року) в розмірі 2422 грн., судову експертизу за заявою в розмірі 9285 грн., комісійну судову будівельно-технічну експертизу (висновок експертів №2748 від 19.03.2019 року) в розмірі 11440 грн., та за правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що все вказане вище майно було придбано під час шлюбу з ОСОБА_3 , в якому сторони перебували з 05.08.2006 року до його розірвання рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 17 травня 2016 року, а тому є їхньою спільною сумісною власністю. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких позивач ОСОБА_1 сплачує аліменти у розмірі 1/3 частки від доходу, починаючи з 26.11.2015 року. Обраний варіант поділу спільного майна позивач обгрунтовує тим, що будинок АДРЕСА_1 є його особистою власністю, але під час шлюбу у 2008 році було здійснено самочинну реконструкцію горища в житлові приміщення, а в 2013 році самочинно добудовано веранду до будинку, тому будівельні матеріали, використані під час такої реконструкції, вартість яких згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи №2748 від 19.03.2019 року становить 75548 грн. 40 коп. та 30538 грн. 20 коп., відповідно, повинні залишитись йому, виділивши відповідачці ОСОБА_3 більшу частину іншого майна (меблі, побутову техніку та оргтехніку, кухонне приладдя та столові прибори, сувеніри, картини та інші речі домашнього вжитку). Окрім того, позивач вважає, що легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , також повинен залишитись йому, оскільки відповідачка, розпорядившись без його згоди їхніми спільними заощадженнями на вказані вище суми, придбала 24.04.2017 року автомобіль марки Форд Фієста, зареєструвавши його на свого батька ОСОБА_6 , та відкрила свою власну справу, зареєструвавшись 23.05.2016 року як фізична особа-підприємець. У січні 2016 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому також просила поділити спільне майно, нажите подружжям під час шлюбу. Згідно з позовними вимогами ОСОБА_3 , остаточно уточненими заявою від 13.12.2017 року (а.с.212-217 т.1), позивач за зустрічним позовом просила: визнати об`єкт незавершеного будівництва надбудову мансардного поверху над житловим будинком АДРЕСА_1 , легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та речі в будинку їхнім спільним майном, як подружжя, та поділити це майно наступним чином: визнати за нею ( ОСОБА_3 ) права забудовника на 1/2 частину, а також усі права, передбачені для забудовника, в тому числі державну реєстрацію права власності на 1/2 частину спірного об`єкта незавершеного будівництва надбудови мансардного поверху над житловим будинком АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 права забудовника на 1/2 частину, а також усі права, передбачені для забудовника, в тому числі державну реєстрацію права власності на 1/2 частину спірного об`єкта незавершеного будівництва надбудови мансардного поверху над житловим будинком АДРЕСА_1 ; визнати за кожним із них право власності на 1/2 частину легкового автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; виділити їй ( ОСОБА_3 ) в натурі наступне майно: плиту газову Gorenje, вартістю 4500 грн.; машину пральну Bosch, вартістю 3500 грн.; мультиварку Redmond, вартістю 1000 грн.; меблі дитячі (двоярусне ліжко, стіл письмовий), вартістю 5000 грн.; меблі кухонні (4 тумби, 8 антресоль), вартістю 2000 грн.; меблі для вітальні (диван, шафа під книги), вартістю 1000 грн.; меблі для прихожої кімнати з тумбою під взуття, вартістю 2000 грн.; термос 1 шт., вартістю 100 грн.; монітор Samsung Syns Master 793, вартістю 500 грн.; телевізор Philips, вартістю 500 грн.; фотоапарат Kodak, вартістю 500 грн.; гойдалку садову, вартістю 500 грн.; персональний комп`ютер, вартістю 1000 грн.; велосипед 1 шт., вартістю 3000 грн.; картини (природа, Клеопатра, корабель) 3 шт., вартістю 1500 грн.; котел двофункційний Beretta, вартістю 3000 грн.; систему фільтрів зворотного осмосу, вартістю 3000 грн., всього майна на суму 91200 грн., а ОСОБА_1 виділити в натурі решту майна: холодильник двокамерний Indesit, вартістю 5000 грн.; стіл кімнатний, вартістю 1000 грн.; комплект меблів для спальні (ліжко, матрац ортопедичний, 2 тумби та комод), вартістю 9000 грн.; меблі для кабінету (диван, стелаж книжковий, стіл письмовий), вартістю 4000 грн.; принтер Нр, вартістю 1000 грн.; сувеніри з Франції та Італії (керамічна тарілка на стіну із зображенням чотирьох пам`яток архітектури Франції, керамічна тарілка з Італії (провінція Болгарі) 2 шт.), вартістю 2000 грн.; бокали Luminarc (для пива) 6 шт., вартістю 500 грн.; набір ножів Sanusy, вартістю 500 грн.; книги в кількості 80 шт., вартістю 1500 грн.; решітки 3 шт. та набір шампурів для гриля, вартістю 1500 грн.; шезлонг, вартістю 500 грн.; косарку Bosch, вартістю 500 грн.; велосипед 1 шт., вартістю 3000 грн.; ноут-бук Lenowo, вартістю 2500 грн.; термос 1 шт., вартістю 100 грн., а всього майна на суму 91200 грн. Свої вимоги позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 обгрунтовувала тим, що в період шлюбу ними була здійснена надбудова мансардного поверху до будинку по АДРЕСА_1 , яка фактично завершена будівництвом, однак, ця надбудова не прийнята в експлуатацію з вини ОСОБА_1 , який не бажає здійснювати узаконення цього будівництва та оформлення права власності, позаяк, вона проживає разом з дітьми у цій надбудові, а тому вважає, що має право на 1/2 частину цього об`єкта незавершеного будівництва. Крім того, зазначає, що під час шлюбу ними був придбаний автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , а тому кожен з них має право на 1/2 частину автомобіля. Звертає увагу, що частина майна, яке просив поділити ОСОБА_1 у своєму позові, не збереглась або втратила своє функціональне призначення, тому таке майно не може бути об`єктом поділу, в тому числі й грошові заощадження, у зв`язку з їх відсутністю на момент розгляду справи в суді, а тому вона пропонує свій варіант поділу майна. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : автомобіль марки РЕНО КЕНГОО, 2003 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 117969 грн.; будівельні матеріали, використані при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , вартістю 1146186 грн. Визнано право ОСОБА_1 на 1/2 частину у спільному майні подружжя та ОСОБА_3 на 1/2 частину у спільному майні подружжя. Поділено спільне майно подружжя наступним чином: виділено у власність ОСОБА_1 будівельні матеріали, використані при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , власником якого він являється, та стягнуто з нього ( ОСОБА_1 ) у користь ОСОБА_3 1/2 вартості використаних будівельних матеріалів, які є спільною власністю подружжя, в розмірі 573093 грн.; виділено у власність ОСОБА_3 автомобіль марки РЕНО КЕНГОО, 2003 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та стягнуто з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 1/2 вартості вказаного автомобіля в розмірі 58984 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 4954 грн. 50 коп. - половину вартості проведеної судової оціночно-будівельної експертизи №4093-4095 від 28.04.2017 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2019 року у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу відмовлено. Обидва рішення оскаржив позивач за первісним позовом ОСОБА_1 . Апелянт просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 рокускасувати, окрім як в частині визнання автомобіля марки РЕНО КЕНГОО, 2003 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 117969 грн., спільним майном подружжя, і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Апелянт вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки вийшов за межі заявлених ним ( ОСОБА_1 ) позовних вимог про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ будівельних матеріалів, використаних при здійсненні самочинної реконструкції в будинку, оскільки ні він, ні ОСОБА_3 не звертались із вимогою про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ будівельних матеріалів, використаних під час ремонту першого поверху будинку, альтанки, благоустрою прибудинкової території. Вважає абсолютно безпідставним висновок суду, що протягом 2008-2016 років подружжям проведено реконструкцію будинку, внаслідок чого суттєво збільшено площу будинку, оскільки такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і не підтверджений належними доказами. На переконання апелянта, суд дійшов правильного висновку про те, що використані під час реконструкції будівельні матеріали необхідно залишити у його (апелянта) власності, стягнувши з нього у користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, оскільки він є власником будинку, який отримав у спадок, однак, визначаючи вартість будівельних матеріалів для їх поділу, суд безпідставно взяв до уваги висновок оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №4093-4095 від 28.04.2017 року, проведеної на підставі ухвали суду від 30.06.2016 року, оскільки 16.04.2018 року судом було задоволено його клопотання про призначення повторної будівельно-технічної експертизи з тих підстав, що у дослідницькій частині висновку маються певні невідповідності у зазначених розмірах приміщень будинку, у зведеному кошторисному розрахунку та у відомості ресурсів експертом зазначений розхід будівельних матеріалів, який викликає сумнів із урахуванням розмірів приміщення, де такі використані. Апелянт вважає, що за таких обставин необхідно було враховувати саме висновок повторної судової будівельно-технічної експертизи №2748 від 19.03.2019 року, яку проведено комісійно. При цьому, апелянт наголошує, що при поділі будівельних матеріалів, використаних під час здійснення у 2008 році реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди до будинку, необхідно враховувати лише вартість використаних будівельних матеріалів, а не вартість проведених робіт. Також апелянт вважає незаконною відмову у задоволенні позову в частині поділу меблів, побутової техніки, предметів домашнього вжитку та іншого майна з підстав недоведеності в цій частині позовних вимог, оскільки про такий поділ просили обидві сторони. Звертає увагу, що під час розгляду справи в судовому засіданні сторонами погоджено перелік майна, яке було придбано під час шлюбу, та його вартість, а тому він подав уточнення до позовних вимог саме з урахуванням цієї обставини і запропонував такий варіант поділу цього майна, який частково співпадає із запропонованим варіантом поділу майна ОСОБА_3 . Не погоджується апелянт і з висновками суду в частині розподілу судових витрат, понесених на оплату судового збору та за проведення експертизи. Крім того, зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки всі докази на підтвердження цих витрат він подав з дотриманням встановленого ЦПК України порядку. Заслухавши пояснення сторони позивача ОСОБА_1 в підтримання апеляційних скарг, заперечення відповідача ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року та про залишення без задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 06 грудня 2019 року з наступних підстав. Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Перелік об`єктів права спільної сумісної власності визначений статтею 61 СК України. Відповідно до вимог статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, визначений статтею 57 СК України, до якого, зокрема, входить: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. За правилами частини першої статті 69 та частини першої статті 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Отже, той з подружжя, хто вважає майно своїм особистим, повинен належними та допустимими доказами це довести. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року (справа № 6-843цс17). Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому, необхідно враховувати, що згідно роз`яснень, що містяться у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Крім того, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Отже, застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, за якими спірному набутому майну можна надати режим спільного майна, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Судом встановлено, що одним із об`єктів права спільної сумісної власності сторін, як подружжя, є легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 (а.с.9 т.1), вартістю 117969 грн., яка визначена згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №3570 від 08.12.2016 року (а.с.115-121 т.1). Належність вказаного автомобіля до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя сторонами не оспорюється і в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, однак, позивач ОСОБА_1 просить виділити йому у власність автомобіль за рахунок присудження відповідачці ОСОБА_3 більшої частини майна (меблів, побутової техніки, оргтехніки, кухонного приладдя та інші речей домашнього вжитку), проти чого категорично заперечує відповідач ОСОБА_3 , яка у своєму зустрічному позові просила визнати за кожним із сторін право власності на 1/2 частину автомобіля, заперечуючи проти присудження їй грошової компенсації за належну частку в цьому майні. В судовому засіданні апеляційного суду жодна із сторін не підтвердила згоду на одержання грошової компенсації за належну йому (їй) частку в автомобілі, а тому з урахуванням наведених вище норм матеріального права та неподільності автомобіля, за кожним із них необхідно визнати право власності на 1/2 ідеальну частину спірного автомобіля, залишивши автомобіль у спільній частковій власності сторін. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував наведені вище норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини в цій частині спору, а тому дійшов помилкового висновку про присудження автомобіля одному із колишнього подружжя відповідачці ОСОБА_3 , з виплатою іншому з подружжя позивачу ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про поділ спірного автомобіля шляхом визнання за кожним із сторін права власності на 1/2 частину в цьому майні. Другим об`єктом права спільної сумісної власності сторін, як подружжя, за позовними вимогами позивача ОСОБА_1 є будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). За роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пунктах 5, 9 постанови від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Враховуючи наведені вище вимоги закону й те, що будинок АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю позивача ОСОБА_1 (а.с.237 т.1), чого не заперечує відповідач ОСОБА_3 , але під час шлюбу у 2008 році було самочинно здійснено реконструкцію горища в житлові приміщення, а в 2013 році самочинно добудовано приміщення веранди до будинку, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поділ між сторонами будівельних матеріалів, використаних під час такого будівництва, у рівних частках по 1/2 частині кожному з них. Разом з тим, визначаючи вартість будівельних матеріалів та здійснюючи їх поділ, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених сторонами позовних вимог, оскільки за позовними вимогами позивача ОСОБА_1 предметом поділу були лише будівельні матеріали, які використані при здійсненні самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при добудові веранди до будинку, позаяк, суд поділив також і будівельні матеріали, використані під час ремонту першого поверху, будівництва альтанки та здійсненні благоустрою прибудинкової території, чим порушив вимоги статті 13 ЦПК України. Окрім того, визначаючи вартість будівельних матеріалів, суд безпідставно взяв до уваги висновок судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №4093-4095 від 28.04.2017 року, оскільки у зв`язку з невідповідністю цього висновку іншим матеріалам справи, суд першої інстанції призначив повторну судову будівельно-технічну експертизу (а.с.274-275 т.1), яка проводилась експертами комісійно. Згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи №2748 від 19.03.2019 року (а.с.17-22 т.2), вартість робіт та будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , станом на час проведення експертизи з урахуванням зносу становить 150290 грн., однак, предметом поділу між сторонами є лише будівельні матеріали, вартість яких згідно з цим висновком експертизи становить 106086 грн. 60 коп., а саме: 75548 грн. 40 коп. вартість будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення, та 30538 грн. 20 коп. вартість будівельних матеріалів, використаних при здійсненні самочинного будівництва у 2013 році веранди до будинку. Отже, для визначення вартості будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , необхідно враховувати саме висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи №2748 від 19.03.2019 року, присудивши у користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини цих будівельних матеріалів у розмірі 53043 грн. 30 коп., оскільки відповідач ОСОБА_3 не заперечувала проти виплати їй грошової компенсації взамін належної їй у будівельних матеріалах частки, залишивши всі будівельні матеріали у власності позивача ОСОБА_1 , який є власником будинку, і рішення суду першої інстанції не оскаржувала. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині визнання будівельних матеріалів спільним майном подружжя та їх поділ підлягає зміні. В іншій частині вирішення спору, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ меблів, побутової техніки, оргтехніки та інших речей домашнього вжитку, висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами сам факт наявності цих речей, їх місце знаходження та не визначено їх вартості на момент розгляду даної справи. Безпідставними є доводи апелянта про узгодження переліку речей та їх вартості з протилежною стороною, оскільки відповідач ОСОБА_3 категорично заперечує поданий позивачем варіант поділу цих речей, що нею було підтверджено в судовому засіданні апеляційного суду. Таким чином, в іншій частині висновки суду першої інстанції по суті вирішення спору є правильними, а тому правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в цій частині немає. Що ж стосується доводів апелянта та вимог в апеляційній скарзі по розподілу судових витрат, то такі підлягають задоволенню лише в частині стягнення з ОСОБА_3 у користь позивача ОСОБА_1 половини понесених позивачем витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи №3570 від 08.12.2016 року у розмірі 1211 гривень 10 копійок та на проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи №2748 від 19.03.2019 року у розмірі 5720 гривень. В іншій частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що інші судові витрати, в тому числі й витрати на правничу допомогу, несе кожна сторона, а тому такі не підлягають відшкодуванню за рахунок протилежної сторони, оскільки обидві сторони пред`явили один до одного позови, які судом задоволено частково. У зв`язку з наведеним, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на додаткове рішення суду першої інстанції необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року в частині визнання будівельних матеріалів спільним майном подружжя та їх поділ змінити. Визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 106086 гривень 60 копійок, та поділити ці будівельні матеріали між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом визнання за кожним із них права на 1/2 частину цих будівельних матеріалів. Виділити у власність ОСОБА_1 будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 106086 гривень 60 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , у розмірі 53043 гривень 30 копійок. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року в частині поділу автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 117969 гривень, шляхом виділення автомобіля у власність ОСОБА_3 з виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля у розмірі 58984 гривень 50 копійок скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 117969 гривень. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 117969 гривень. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року в частині визначення розміру судових витрат за проведення експертизи змінити. Стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 1211 гривень 10 копійок та за проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 5720 гривень. В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2019 року залишити без задоволення. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 19 лютого 2021 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.