Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/6394/20

Дата документу Справа № 336/6394/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/6394/20 Головуючий в 1 інст. Галущенко Ю.А. Провадження №33/807/73/21 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Уткіна О.Є., представника ГУ Держпраці у Запорізькій області Жадан Н.Ю., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою, під час виконання посадових обов`язків, ОСОБА_1 маючи організаційно-розпорядчі функції, за фактичною адресою СП «Запорізьке моторвагонне депо» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» - м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 4-Б допустив порушення законодавства про працю, яке оформлене актом перевірки № ЗП14753/1989/АВ від 01.10.200 року, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 41 КУпАП, а саме: при проведенні інспекційного відвідування з питань невиплати коштів на відрядження та невиплат добових та виплат заробітної плати не в повному обсязі в СП «Запорізьке моторвагонне депо» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця встановлено, що ОСОБА_2 перебував в відрядженнях: з 06.07.2020-24.07.2020, виплату добових виконано 09.07.2020 року; з 27.07.2020-31.07.2020, виплату добових виконано 04.08.2020; з 03.08.2020-21.08.2020, виплату добових виконано 12.08.2020; з 25.08.2020-31.08.2020, виплату добових виконано 28.08.2020; 01.09.2020, виплату добових виконано 04.09.2020. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що постанова суду незаконна через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права внаслідок неповного та необ`єктивного дослідження матеріалів справи. Так, участі у розгляді справи він не приймав, судове засідання не проводилося, права та обов`язки йому не роз`яснювалися, провину не визнає, до матеріалів справи не долучено жодного належного доказу про його участь у справі. Вказує, що і інспектор і суд в порушення ст. ст. 1, 2, 23, 36, 247 КУпАП не правильно визначили об`єктивний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 41 КУпАП, оскільки обов`язковою передумовою - є невиконання роботодавцем припису інспектора держпраці щодо усунення виявлення порушень трудового законодавства. Проте, до справи доказів вчинення припису щодо усунення виявлених недоліків не долучено. Звертає увагу, що судом не досліджено поняття «відрядження, добові, заробітна плата, аванс та витрати пов`язані із службовими поїздками». Зазначає, що працівник ОСОБА_2 щомісячно отримував та продовжує отримувати авансові виплати, жодних скарг про будь-які порушення трудових прав від останнього на адресу підприємства не надходило. Крім того, відповідно до ст. ст. 37, 38, 247 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності сплинув. Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення чи/або у зв`язку зі спливом строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника - адвоката Уткіна О.Є. на підтримання доводів та вимог апеляції, представника ГУ Держпраці у Запорізькій області Жадан Н.Ю., перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 участі у розгляді справи не приймав, судове засідання не проводилося, права та обов`язки йому не роз`яснювалися, відсутність у матеріалах справи доказу про його участь у справі, апеляційний суд виходить із наступного. Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що 26.11.2020 р. суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за участю останнього. З відповіді начальника ТУ Служби судової охорони у Запорізькій області вбачається, що 26.11.2020 р. ОСОБА_1 перебував у приміщенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з 13.50 год. до 14.30 год. У матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_1 про отримання в день розгляду справи, а саме 26.11.2020 р. копії оскаржуваної постанови суду (а.с. 19). Отже, на думку апеляційного суду ОСОБА_1 було відомо про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього та останній не був позбавлений права приймати участь у судовому засіданні. Стосовно не роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 , то слід звернутися до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно останнього, з якого вбачається, що права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 були роз`яснені, що підтверджується його особистим підписом. Крім того, інтереси ОСОБА_1 були представлені професійним захисником на підставі договору про надання правової допомоги від 05.01.2021 р. і жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи адвокатом Уткіним О.Є. не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Відповідаючи на інші доводи апелянта суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані вимоги закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, за порушення вимог законодавства про працю слід визнати вірним. Так, матеріали справи, які були також і у розпорядженні суду першої інстанції містять протокол про адміністративне правопорушення серії № ЗП14735/1989/АВ/П/ПТ від 01.10.2020 року, акт інспекційного відвідування (невиїздного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю серії ЗП 14735/1989/АВ від 01.10.2020 р., витяг з наказу від 01.12.2015 р. № НОК-11/ОС, копії наказів від 25.08.2020 р. № 181/к, від 28.08.2020 р. № 185/к, від 31.07.2020 р. № 10/дк, від 28.07.2020 р. № 165/к, від 03.07.2020 р. № 09/дк, копії платіжних доручень від 09.07.2020 р., 04.08.2020 р., 12.08.2020 р.. 28.08.2020 р., 04.09.2020 р., копія Порядку здійснення службових відряджень в межах України та за кордон працівників ПАТ «Укрзалізниця». Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП адміністративного правопорушення. Перевіряючи доводи апелянта про те, що судом не вірного визначено об`єктивний склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП, зокрема, відсутній припис інспектора держпраці, апеляційний суд виходить із наступного. Так, диспозиція ч. 1 ст. 41 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони права громадян на працю, на оплату праці, на охорону праці та інших прав у трудовій сфері. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у формах, зокрема, порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю. Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, з огляду на диспозицію зазначеної правової норми, є посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю. Суб`єктивна сторона - це правопорушення може бути вчинено як з умислом, так із необережності. Статтею 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 маючи організаційно-розпорядчі функції, за фактичною адресою СП «Запорізьке моторвагонне депо» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» допустив порушення вимог законодавства про працю, які були виявлені в результаті інспекційного відвідування 01.10.2020 і виразилися в порушенні вимог ч. 2 ст. 121 КЗпП України та п. 2.4 Порядку здійснення службових відряджень в межах України та за кордон працівників ПАТ «Укрзалізниця»,зокрема, невиплата добових працівникові, який відряджається. Представник ГУ Держпраці у Запорізькій області Жадан Н.Ю. в суді апеляційної інстанції пояснила, що до ГУ Держпраці у Запорізькій області конфіденційно звернувся працівник, який вказав про порушення вимог законодавства про працю. Після чого, інспектором ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування СП «Запорізьке моторвагонне депо» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» у присутності начальника ОСОБА_1 . В ході відвідування було встановлено, що авансові виплати здійснювалися після відрядження або в межах відрядження працівника ОСОБА_2 , а повинні бути сплачені до відрядження. Після чого було складено Акт інспекційного відвідування (невиїздного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю серії ЗП 14735/1989/АВ від 01.10.2020 р. та Припис «Про усунення виявлених порушень від 01.10.2020 № ЗП 14735/1989/АВ. Зазначений припис було прийнято до виконання начальником Запорізького моторвагонного депо ОСОБА_1 , про що зазначено в листі від 09.10.2020 р. Копія зазначеного листа за підписом ОСОБА_1 , як керівника, приєднана до матеріалів справи, його огляд засвідчує прийняття до розгляду структурним підрозділом «Запорізьке моторвагонне депо» припису, виданого головним управлінням Держпраці у Запорізькій області «Про усунення виявлених порушень». Отже, посилання апелянта щодо відсутності Припису інспектора, як складової частини об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення безпідставні. Оглянуті копії наказів про відрядження та платіжні доручення щодо перерахування коштів на картку переконують апеляційний суд про несвоєчасні виплати авансових коштів працівникові ОСОБА_2 , який перебував у відрядженнях у липні та серпні 2020 р. Твердження захисника, що ОСОБА_1 не є керівником юридичної особи не заслуговують на увагу, оскільки повноваження ОСОБА_1 як керівника, який має дотримуватися фінансової дисципліни, не викликає сумнівів, оскільки такі повноваження підтверджуються наказом про його призначення на посаду начальника структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та іншими документами за підписом ОСОБА_1 у якості керівника. Доводи сторони захисту, що поїздка працівника ОСОБА_2 не була відрядженням спростовуються копіями наказів про відрядження для надання технічної допомоги та для приймання вагонів електропоїзда з ремонту. Посилання, що наказ від 25.08.2020 р. за № 181/к про відрядження підписаний не ОСОБА_1 , а головним інженером ОСОБА_3 слід відхилити, оскільки до кожного платіжного доручення є платіжна відомість, яка підписана у якості керівника Запорізьке моторвагонне депо ОСОБА_1 , і саме у платіжній відомості зазначено платіжне доручення, що є підставою для виплати авансового платежу, які і були сплачені несвоєчасно. Відповідаючи на інші доводи апеляції, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 38 КУпАП відсутні. Згідно ч. 2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ЗП14735/1989/АВ/П/ПТ від 01.10.2020 року,подія про яку зазначено в протоколі відбулася у липні-серпні 2020 року, але яку виявлено в ході проведення інспекційного відвідування. Оскільки триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведення перевірок і встановити які можна лише в ході документальної перевірки на підставі первинних документів. Тому, трьохмісячний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст. 38 КУпАП, слід рахувати з 01.10.2020 року, з дня виявлення правопорушення. Отже, суд першої інстанції постановою від 26.11.2020 р. наклав адміністративне стягнення на ОСОБА_1 до спливу тримісячного строку. Доводи апеляційної скарги під час апеляційного розгляду підтвердження не знайшли, а тому є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними доказами, що містяться в матеріалах справи. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення. З урахуванням наведеного, постанова судді є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник