Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7390/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 року справа №200/7390/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року в справі №200/7390/20-а (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми «Ш» від 23.06.2020 № 0037755533; -зобов`язати встановити позивачу ставку єдиного податку 16% з 17.01.2017 і провести корегування індивідуальної картки платника в частині нарахованих авансових внесків єдиного податку зі ставки 20% на 16%. В обґрунтування позову зазначив, що нормами Податкового кодексу України не передбачено подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку першої і другої груп у разі зміни розміру фіксованої ставки єдиного податку, яка відбувається на підставі рішення сільської, селищної або міської ради. Зазначив, що з січня 2017 року ставка єдиного податку мала бути в розмірі 16, а не 20 відсотків. Тому висновки акту перевірки щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску не відповідають фактичним обставинам. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 23 червня 2020 року № 0037755533 частково на суму штрафу 1206,90 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідно до даних інтегрованої картки платки за кодом 18050400 платіжні доручення, якими позивачем сплачені авансові внески з єдиного податку, надходили з порушенням граничного терміну сплати, передбаченого с. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, що є підставою для застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 50%, передбаченої статтею 122 ПК України. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині відмови в задоволенні позовних вимог, які сторонами не оскаржуються. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, місце проживання: АДРЕСА_1 . 17 січня 2017 року позивач подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.02.2017, в якій визначені ставка єдиного податку 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати, група 2, види діяльності згідно з КВЕД 47.41, 47.43, 47,42, 47,54 (а.с.11-12) Також у цій заяві визначене місце провадження господарської діяльності «Україна», без зазначення певного населеного пункту. Відповідачем проведена камеральна перевірка позивача щодо своєчасності сплати грошового зобов`язання з єдиного внеску, за наслідками якої складений акт № 1175/05-99-55-33-3163501452 від 26.05.2020 (а.с.13-14) За висновками акту встановлені випадки несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску, а саме: за терміном сплати 20.02.2018 на суму боргу 744,60 грн із затриманням на 1 календарний день (розмір штрафної санкції 372,30 грн (50%)); за терміном сплати 20.05.2018 на суму боргу 744,60 грн із затриманням на 1 календарний день (розмір штрафної санкції 372,30 грн (50%)); за терміном сплати 20.01.2019 на суму боргу 834,60 грн із затриманням на 1 календарний день (розмір штрафної санкції 417,30 грн (50%)); за терміном сплати 20.07.2019 на суму боргу 834,60 грн із затриманням на 1 календарний день (розмір штрафної санкції 417,30 грн (50%)); за терміном сплати 20.10.2019 на суму боргу 834,60 грн із затриманням на 1 календарний день (розмір штрафної санкції 417,30 грн (50%)). (а.с.13-19) На наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 №0037755533, яким, на підставі ст.ст. 122 і 129 Податкового кодексу України, до позивача застосований штраф у розмірі 1996,50 грн за затримку на 1 календарний день сплати авансових внесків з єдиного податку на загальну суму 3993,00 грн (а.с.46) Витяги з інтегрованої картки платки позивача за кодом 18050400 за 2018 2020 роки свідчать, що: авансовий внесок з єдиного податку в розмірі 744,60 грн за лютий 2018 року було зараховано 22.02.2018; авансовий внесок з єдиного податку в розмірі 744,60 грн за травень 2018 року було зараховано 21.05.2018; авансовий внесок з єдиного податку в розмірі 834,60 грн за січень 2019 року було зараховано 22.01.2019; авансовий внесок з єдиного податку в розмірі 834,60 грн за липень 2019 року було зараховано 22.07.2019; авансовий внесок з єдиного податку в розмірі 834,60 грн за жовтень 2019 року було зараховано 21.10.2019 (а.с.110-116) Також позивачем надані копії дублікатів квитанції Приватбанку (а.с.55-59): -№ 0.0.971358808.1 від 22.02.2018 щодо сплати позивачем 744,60 грн єдиного податку, дата отримання банком 22.02.2018 (вівторок), дата валютування 22.02.2018; -№ 0.0.1040796151.1 від 19.05.2018 щодо сплати позивачем 744,60 грн єдиного податку, дата отримання банком 19.05.2018 (субота), дата валютування 21.05.2018; -№ 0.0.1247876887.1 від 22.01.2019 щодо сплати позивачем 834,60 грн єдиного податку, дата отримання банком 22.01.2019 (вівторок), дата валютування 22.01.2019; -№ 0.0.1414885505.1 від 19.07.2019 щодо сплати позивачем 834,60 грн єдиного податку, дата отримання банком 19.07.2019 (п`ятниця), дата валютування 22.07.2019; -№ 0.0.1499480223.1 від 19.10.2019 щодо сплати позивачем 834,60 грн єдиного податку, дата отримання банком 19.10.2019 (субота), дата валютування 21.10.2019. Суд першої інстанції, частково скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 №0037755533, виходив з того, що розрахункові документи позивача щодо сплати авансового внеску з єдиного податку за травень 2018 року, липень 2019 року і жовтень 2019 року надійшли до банку у встановлений п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України строк, отже застосування штрафу в цій частині є протиправним. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу. На підставі пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Відповідно до Європейської конвенції про обчислення строків, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені: законом або судовим чи адміністративним органом (пп. «а» п. 1 ст. 1 цієї Конвенції) Статтею 5 указаної Конвенції визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (день, у який цей строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них. Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. На підставі пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Приписами пункту 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник. Це визначено статтею 109 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Разом з тим, положення статті 129 Податкового кодексу України містять застереження щодо застосування до платника відповідальності за неналежне виконання податкового зобов`язання. На підставі пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Таким чином, платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає. Водночас відповідно до пункту 113.2 статті 113 ПК застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом. Із загальних положень статті 38 ПК також випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань. Отже, у разі несвоєчасної сплати або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 804/4602/16. Як визначено статтею 122 Податкового кодексу України, у редакції, чинній до внесення змін Законом України № 466-IX від 16.01.2020, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу. Як свідчать матеріали справи позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачений авансовий внесок з єдиного податку за травень 2018 року, липень 2019 року і жовтень 2019 року, оскільки відповідні кошти були зараховані на перший робочий день після вихідних днів, на які припадали кінцеві строки сплати відповідних авансових внесків. Отже, розрахункові документи позивача щодо сплати авансового внеску з єдиного податку за травень 2018 року, липень 2019 року і жовтень 2019 року надійшли до банку у встановлений абзацом першим п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України (19.05.2018, 19.07.2019 і 19.10.2019 відповідно). Зазначене спростовує доводи податкового органу про порушення позивачем строків сплати, визначених п.295.1 ст.295 ПК України. Тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність застосування до позивача штрафних санкції в загальному розмірі 1206,90 грн (372,30 грн + 417,30 грн + 417,30 грн), а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року в справі №200/7390/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року в справі №200/7390/20-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 01 березня 2021 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 01 березня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А. Блохін А.В. Гайдар