Постанова Харківський апеляційний суд № 645/5893/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року м. Харків Справа № 645/5893/19 Провадження № 22-ц/818/693/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кругової С.С., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря - Каплоух Н.Б. учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про виселення, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року,- в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в від імені та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, яким просить виселити відповідачів з житлового будинку , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування позову зазначав, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.02.2014 позовні вимоги АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2/08-10 від 11.03.2008 в розмірі 84059,79 доларів США, 51206,51 грн. пені та судовий збір в розмірі 3441,00 грн. 08.02.2018 старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ в Харківській області Давидовим В.О. відкрито виконавче провадження №55734960 на виконання виконавчого листа № 645/8351/13-ц, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова 27.08.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №2/08-10 від 11.03.2008 в розмірі 84059,79 доларів США, 51206,51 грн. пені. Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова про осіб, місце проживання/перебування яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , отриманої в ході виконавчого провадження, станом на 11,06.2019 за даною адресою зареєстровано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Предмет іпотеки придбано відповідачем ОСОБА_1 за кредитні кошти, а отже, вважає, що виселення може бути без надання іншого приміщення. Звернення стягнення на переданні в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Позивачем направлялись на адресу відповідачів відповідні вимоги (претензії) про виселення протягом одного місяця з дати отримання відповідних вимог відповідачами. Проте житлове приміщення відповідачі добровільно не звільнили, в зв`язку з чим, до суду було подано відповідний позов. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не надав належної оцінки доказам справи, не звернув увагу на те, що цільовим призначенням надання кредитних коштів було придбання предмета іпотеки Позичальником, що зафіксовано п.п. 1.4 Кредитного договору. Тобто Кредит надавався для придбання житлового будинку, житловою площею 45,2 кв. м., загальною площею 109,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тому суд помилково застосував положення ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та відмовив банку в позові про виселення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 зазначила, що нерухоме майно, яке вважається предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитом наданим їй в іноземній валюті - є будинок АДРЕСА_1 . Зазначений будинок використовується відповідачами, як постійне місце проживання, іншого нерухомого майна у власності відповідачів не має. В судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач, відповідачі не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення судових повісток. Від представника третьої особи Департаменту служб у справах дітей ХМР Голубової О.С., яка діє на підставі довіреності, надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. На підставі наведеного, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що на підтвердження обставин провадження примусового звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем жодного доказу не надано. Крім того, обгрунтовуючи неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки в рамках виконання рішення суду про стягнення заборгованості на стадії виконання рішення суду, посилався на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в якому зазначено, що нерухоме майно яке є предметом іпотеки не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника), якщо воно використовується відповідачами як єдине житло. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.02.2014 позовні вимоги АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2/08-10 від 11.03.2008 в розмірі 84059,79 доларів США, 51206,51 грн. пені та судового збору в розмірі 3441,00 грн. Відповідно до договору іпотеки № 2/08-10 від 11.03.2008 укладеного між ВАТ АБ «Украгазбанк» - іпотекодержателем та ОСОБА_1 - іпотекодавцем, предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок житловою площею 45,2, загальною 109,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, нотаріально посвідченого 11.03.2008 за реєстровим №2685. Постановою від 08.02.2018 старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ в Харківській області Давидова В.О. відкрито виконавче провадження №55734960 на виконання виконавчого листа № 645/8351/13-ц, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова 27.08.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №2/08-10 від 11.03.2008 в розмірі 84059,79 доларів США, 51206,51 грн. пені. Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова про осіб, місце проживання/перебування яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 25.09.2019 за даною адресою зареєстровано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до ст. 47 Конституції України, ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Стаття 7 Закону України «Про іпотеку» регламентує, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України). За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому Законом. Згідно статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплено у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»). Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Отже, наявність факту звернення стягнення на предмет іпотеки, без вирішення питання про виселення мешканців житлового приміщення, не позбавляє іпотекодержателя права на звернення до суду з таким позовом окремо, але не навпаки. суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач не звертався з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки а тому судова колегія вважає, що позов про виселення є передчасним. Доводи апеляційної скарги, що кредитні кошти відповідачці надавлись в іноземній валюті, а тому слід застосуваи ст. 109 ЖК УРСР до спірних правовідносин, судова колегія відхиляє за умов відсутності звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказаний житловий будинок використовується відповідачами по справі як місце постійного проживання, та іншого нерухомого майна у власності в жодного з відповідачів немає. Ця обставина, а також загальна площа будинку, яка не перевищує 250 м.кв., є підставою для застосування на стадії виконання рішення суду про стягнення заборгованості ЗУ "Про мораторій". 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання за відсутності іншого нерухомого житлового майна, його загальна площа не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку. Враховуючи вимоги цього закону, реалізація іпотечного майна на стадії виконання рішення суду про стягнення заборгованості є неможливим. Але це не є підставою для відмови у задоволенні позову про виселення у разі звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про виселення відповідачів, оскільки позивач не звертався з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише обгрунтовував свої вимоги про виселення необхідністю звернення стягнення виконавчою службою на предмет іпотеки в рахунок заборгованості, яка стягнута за рішенням суду і яке знаходиться на виконанні. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі. З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. З огляду на положення ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» - залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2021 року