Постанова 4804 № 237/4193/18

22-ц/804/501/21 237/4193/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2021 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 237/4193/18 Номер провадження 22-ц/804/501/21 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Зайцевої С.А., Пономарьової О.М., секретар Сікора М.М. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Єлизаветівська сільська рада розглянувши в судовому засіданні з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року, у складі судді Медведського М.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Єлизаветівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Єлизаветівської сільської ради, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 3,97 га в межах згідно з планом, розташованої на території Єлизаветівської сільради Мар`їнського району Донецької області, пай № НОМЕР_1 , призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери: 1423382500:04:000:2919, 1423382500:04:000:2920, 1423382500:04:000:2921, 1423382500:04:000:2922 в порядку спадкування за заповітом; визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 3,31га в межах згідно з планом, розташованої на території Єлизаветівської сільради Мар`їнського району Донецької області, пай № НОМЕР_2 , призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери: 1423382500:04:000:2923, 1423382500:04:000:2924, 1423382500:04:000:2925, 1423382500:04:000:2926 в порядку спадкування за заповітом. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Єлизаветівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області загальною площею 3,97 га, пай № НОМЕР_1 , загальною площею 3,31 га, пай № НОМЕР_2 . 08 лютого 2018 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповідав все своє майно йому позивачу в справі. До нотаріальної контори з питання оформлення спадщини він не звертався, бо в нього немає оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Він є спадкоємцем за заповітом. Інших спадкоємців немає. З зазначених підстав просив задовольнити його позов. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 03 жовтня 2018 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 3,97 га, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, пай № НОМЕР_1 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери 1423382500:04:000:2919, 1423382500:04:000:2920, 1423382500:04:000:2921, 1423382500:04:000:2922 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 3,31 га, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, пай № НОМЕР_2 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1423382500:04:000:2923, 1423382500:04:000:2924, 1423382500:04:000:2925, 1423382500:04:000:2926 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на майно померлого в порядку спадкування за заповітом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 22 грудня 2020 року особа, яка не приймала участі у справі, ОСОБА_2 подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та вирішити питання про відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 29 грудня 2020 року визначено склад колегії суддів: Гаврилова Г.Л. головуючий суддя, Зайцева С.А., Пономарьова О.М. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 січня 2021 року визначено новий склад колегії суддів: Ткаченко Т.Б. головуючий суддя (суддя - доповідач), Зайцева С.А., Пономарьова О.М. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 04 лютого 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Єлизаветівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_2 мотивована тим, що судом неправильно встановлені обставини справи відносно відсутності інших спадкоємців на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , оскільки він та донька померлого, ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, так як проживали та були зареєстровані в житловому будинку разом із спадкодавцем. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування нерухомого майна без врахування тих обставин, що вказана функція перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень може розглянути такий спір у разі відмови нотаріальних органів у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на майно в порядку спадкування. З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому законом порядку не звертався до нотаріуса з вимогою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину або постанови про відмову у його видачі, наявність якої у справах про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування є обов`язковою вимогою. Якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові. Через порушення норм процесуального права, оскільки він не був залучений до участі у справі, ОСОБА_2 , в тому числі позбавлений можливості ініціювати перегляд рішення за нововиявленими обставинами, адже не є учасником даної справи. При зверненні до суду з даним позовом позивачу було відомо про наявність у спадкодавця ОСОБА_3 спадкоємців першої черги, оскільки останні проживали зі спадкодавцем за однією адресою та продовжують проживати за тією ж адресою. Судом не витребувано та не досліджено актуальну інформацію щодо належності земельних ділянок померлому спадкодавцю, та позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу На виконання статті 360 ЦПК України сторонами відзив на апеляційну скаргу не подано. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іллінка Мар`їнського району Донецької області у віці 56 років. Згідно копії заповіту, посвідченого 08.02.2018 року приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області за р. № 294, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після своєї смерті заповідав належну йому земельну ділянку площею 3.8329 га, кадастровий номер 1423382500:04:000:2919, надану для ведення товарного сількогосподарського виробництва і яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області. Згідно копії заповіту, посвідченого 24.03.2018 року приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області за р. № 495, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після своєї смерті заповідав належну йому земельну ділянку площею 3.31 га, кадастровий номер 1423382500:04:000:2923, 1423382500:04:000:2924, 1423382500:04:000:2925, 1423382500:04:000:2926, надану для ведення товарного сількогосподарського виробництва і яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області. Згідно копії рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 25.04.2017 року встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,97 га в межах згідно з планом, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, пай № НОМЕР_1 . Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 078087 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3.31 гектарів, розташованої на території Єлизаветівської сільради Мар`їнського району, пай № НОМЕР_2 . 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79, 80). Відповідач, Єлизаветівська сільська рада, звернувся з заявою про розгляд справи без участі їх представника (а.с.74). Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В апеляційному суді представник особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_2 ОСОБА_5 надала пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги. Додала також, що державний акт на право приватної власності на землю (пай № НОМЕР_1 ) містить інші кадастрові номери земельних ділянок, аніж зазначені в заповіті ОСОБА_3 , посвідченого 24 березня 2018 року. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_2 ОСОБА_5 яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції повністю, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає повністю. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Єлизаветівської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом (а.с.2,3). Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 05 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом ОСОБА_1 (а.с.19). Згідно частини 2 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 4 статті 19 ЦПК України). За положеннями частини 5, 6 статті 19 ЦПК України умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, щодо спадкування (частина 4 статті 274 ЦПК України). Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Положеннями пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Оскільки судом першої інстанції справа за позовом ОСОБА_1 до Єлизаветівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, у порушення частини 4 статті 274 ЦПК України, розглянута в спрощеному позовному провадженні, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову враховуючи наступне. Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Частиною 1 статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). За правилами частин 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно із статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. За таких обставин у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком є ОСОБА_3 (а.с.41). Отже, апеляційним судом встановлено, що скаржник ОСОБА_2 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.10). Згідно довідки виконкому Єлизаветівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області № 72 від 12 лютого 2021 року, ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований по АДРЕСА_1 . На день його смерті в вищезазначеному будинку були зареєстровані, крім інших, ОСОБА_2 (а.с.84). Таким чином, син спадкодавця ОСОБА_3 ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому є належним відповідачем у даній справі. Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін (пункти 2 частини другої статті 175 ЦПК України). Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Системний аналіз цих норм ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладено обов`язок визначити належний склад відповідачів у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача замінити первісного відповідача належним відповідачем. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі( частина друга статті 51 ЦПК України). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Матеріали справи містили відомості про те, що у померлого ОСОБА_3 є спадкоємець першої черги, а саме син ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 25 квітня 2017 року у справі № 237/5316/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно (а.с.14). Разом з тим, позивач зазначив у позову, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , та інших спадкоємцем не мається, а суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи містили відомості про наявність спадкоємця першої черги ОСОБА_2 . Відповідачем у даній справі виступає Єлизаветівська сільська рада Мар`їнського району Донецької області, клопотань про заміну відповідача позивач не заявляв. Пред`явлення позивачем позовних вимог про визнання права власності на майно за заповітом до неналежного відповідача свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. У порушення вимог статті 12 ЦПК України, яка покладає на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному розгляду справи, не роз`яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджаючи про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, зокрема, в частині роз`яснення позивачу його право на надання доказів, їх витребування, заміну відповідача у справі. В результаті, місцевим судом не встановлено належності відповідача, не вжито заходів із визначення кола осіб, права яких можуть бути порушені у результаті розгляду справи. Крім того, суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи стосовно права власності на нерухоме майно померлої особи, причини відсутності правовстановлюючих документів на нерухоме майно та наявність доказів, що підтверджують ці обставини. Суд також не встановив підстави переходу вказаного майна до позивача, як спадкоємця, і дотримання останнім законодавства щодо здійснення права на спадкування (статті 1268, 1269, 1270 ЦК України). Колегія суддів звертає увагу на те, що відмова в задоволенні позовних вимог у зв`язку із вказаних вище підстав не позбавляє права позивача на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних відповідачів, тому і його право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним. Щодо стягнення судових витрат Згідно частини 1, 3 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 2114,40 грн (а.с.33, 57). Враховуючи обставини задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 з відповідача на користь ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2114,40 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року підлягає скасуванню повністю, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року скасувати повністю. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Єлизаветівської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 2114 гривень 40 копійок. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлений 26 лютого 2021 року. Судді: Т.Б.Ткаченко С.А. Зайцева О.М.Пономарьова