Постанова 4818 № 641/7237/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 641/7237/20 Головуючий суддя І інстанції Маньковська О. О. Провадження № 22-ц/818/1315/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: купівлі-продажу П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - адвоката Ганчар Ірини Дмитрівни на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Маньковської О.О., по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЛІС» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Дмитра Васильовича, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтервертикаль» в особі ліквідатора стадника Тараса Романовича про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЛІС" (далі ТОВ «ФК «Поліс») звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійний вимог на предмет спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Дмитра Васильовича, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль" в особі ліквідатора Стадника Тараса Романовича про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, в якому просили: - застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: договору купівлі-продажу укладеного 16.04.2015 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Наталією Віталіївною за реєстраційним номером 231 шляхом скасування (припинення) рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Макушевої Наталії Віталіївни індексний номер рішення: 20734640 від 16.04.2015, скасування (припинення) запису про відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна реєстраційний номер 620139063101 від 16.04.2015, скасування (припинення) запису про право власності № 9397463 від 16.04.2015 та припинити речові права, що виникли на їх підставі відповідно до визначеного порядку скасування (припинення) записів та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; - застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: договору купівлі-продажу укладеного 11.09.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляком Дмитром Васильовичем за реєстраційним номером 2203 шляхом скасування (припинення) рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Поляком Дмитром Васильовичем індексний номер рішення: 24358220 від 11.09.2015, скасування (припинення) запису про право власності № 11140688 від 11.09.2015 та припинити речові права, що виникли на їх підставі відповідно до визначеного порядку скасування (припинення) записів та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з обставинами, викладеними у позовній заяві, вимоги стосуються нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено ТОВ «ФК «Поліс», що позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи про банкрутство ТОВ «Інтервертикаль». В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Поліс» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 25 вересня 2020 року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позов не пред`явлений до боржника ТОВ «Інтервертикаль», не стосується майна боржника, оскільки предмет договору купівлі-продажу не є майном ТОВ «Інтервертикаль», адже він взагалі, не є майно (нерухомою річчю), ані об`єктом цивільних прав. Режим нерухомої речі може бути поширений виключно на річ, котра реально існує в натурі, нерухома річ є майном, а майно в свою чергу є об`єктом цивільних прав. Таким чином, у особи може виникнути право власності і відповідно право на розпорядження нею, лише щодо реально існуючих об`єктів цивільних прав майна (нерухомої речи) зокрема. Зазначає, що предмет договору купівлі-продажу, виник в правовому полі, як майно (нерухома річ) та відповідно, об`єкт цивільних прав, як частина нежитлової будівлі, внаслідок її самовільної реконструкції на підставі скасованого рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2013 року у справі №922/2830/13. Враховуючи конструкцію ч.2 ст.7 Кодексу з питань банкрутства, котра вимагає настання сукупності двох юридичних фактів позов повинен бути пред`явлений до боржника та позов повинен стосуватись майна боржника, які на час звернення з позовом не настали, тобто судом першої інстанції помилково застосована вище зазначена норма щодо визначення підсудності даного спору. Зауважує, що предмет спору, визначений у позові не стосується будь-якого майна, він стосується застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, що полягають у вилученні з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів, що відображають факти набуття права власності та створення предмету договору купівлі-продажу, як частини нежитлової будівлі, за умови їх фактичного ненастання. Висновок суду першої інстанції про те, що позов стосується майна банкрута ж безпідставним адже в ухвалі відсутнє посилання на будь-які достовірні докази, що в матеріалах справи на підставі яких суд дійшов до такого висновку. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, адже стосується майна особи, стосовно якої на розгляді господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Юрисдикція господарських справ установлена статтею 20 ГПК України, за змістом, зокрема, пункту 8 частини 1 якої справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Положення статті 20 ГПК України передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справі як за суб`єктним, так і за предметним критерієм. Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2012 року за заявою ТОВ "Інтервертикаль" порушено провадження про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль" на підставі статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Постановою Господарського суду Харківської області від 06.12.2012 року ТОВ "Інтервертикаль" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На теперішній час справа про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль" перебуває у провадженні Господарського суду Харківської області (справа № 5023/5383/12 (922/2781/20)). Відповідно до дослідженої судом першої інстанції копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.10.2019 року, право приватної власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 987,1кв.м., опис: нежитлові приміщення підвалу №1-16 загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №2-15 загальною площею 193,4 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху № 1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ."А-3", на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року по справі № 5023/5383/12, зареєстровано за ТОВ "Інтервертикаль". До складу вказаного нерухомого майна входить і майно, за результатами відчуження якого позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину в межах цього позову. З приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Пункт 8 частини 1 статті 20 ГПК України містить норми аналогічного характеру. Так, враховуючи що в провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 5023/5383/12 (922/2781/20) про банкрутство ТОВ «Інтервертикаль», виходячи з положень пункту 7 Кодексу України з процедур банкрутство та пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для звернення позивача до з даним позовом до Господарського суду Харківської області. Так з матеріалів справи вбачається, що позов подано щодо майна боржника, яке є складовою частиною предмета іпотеки, відносно якого на розгляді господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство. При цьому позивач є кредитором у згаданій справі про банкрутство на підставі відповідного договору іпотеки, укладеного з боржником. Відповідач у цій справі наразі є власником частини предмету іпотеки, яка змінила своє призначення для використання з нежитлового на житлове. Тому колегія суддів відхиляє доводи скаржника на те, що позов пред`явлено не до боржника ТОВ «Інтервертикаль» та не стосується майна боржника, що не виключає підсудність даної справи за предметом спору до господарської юрисдикції та не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки згідно положень пункту 7 Кодексу України з процедур банкрутство та пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, розгляд спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинно відбуватися виключно у господарських судах, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство. Таким чином, розгляд усіх спорів щодо майна боржника у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та в межах такої справи. Зазначену вище правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), тому суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України обґрунтовано враховав ці висновки касаційного суду визначивши розгляд цього спору в порядку господарського, а не цивільного судочинства. Колегія суддів також не погоджується із зауваженнями скарги, що предмет спору, визначений у позові не стосується будь-якого майна, він стосується застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, що полягають у вилученні з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів, що відображають факти набуття права власності та створення предмету договору купівлі-продажу, як частини нежитлової будівлі, за умови їх фактичного ненастання. Оскільки такі вимоги за своїм змістом є похідними від зобов`язальних, які стосуються згаданого іпотечного майна банкрута, яке перебуває у спорі в межах справи про банкрутство, та спрямовані на відновлення права позивача як іпотекодержателя кредитора у справі про банкрутство колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до частини четвертої статті 10 Закону «Про банкрутство» та якою визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, - такий спір має розглядатися в порядку господарського судочинства. Норми аналогічного характеру містить і частина друга статті 7 КУзПБ. Саме до такого висновку щодо змісту згаданих норм матеріального права вирішуючи можливість розгляду спору за позовом ЗАТ «Київгума», яке перебуває у процедурі банкрутства, про визнання недійсним правочину, учасником якого він не є, за правилами господарського судочинства в межах справи про банкрутство дійшла ВП ВС у постанові від 23.10.2019 у справі № 752/4361/15. Якщо спір стосується питання щодо формування активу боржника і пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство він підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства. Такий правовий висновок був висловлений у постанові ВП ВС від 19.06.2019 у справі № 289/2210/17, який також підлягає до застосуванню в цій справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України. У постанові від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц ВП ВС зазначила, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог та дотримання прав боржника щодо визначення обсягу кредиторської заборгованості та черговості її погашення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на предмет та підстави позову даний спір має правові наслідки окрім іпотекодержателя для прав та обов`язків іншої сторони цього договору іпотеки - іпотекодавця та боржника у справі про банкрутство - ТОВ «Інтервертикаль», що свідчить про неповний склад відповідачів за заявленими вимогами. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга відповідно до ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - адвоката Ганчар Ірини Дмитрівни - залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.