Постанова 4824 № 372/4322/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року м. Київ справа № 372/4322/19 провадження №22-ц/824/3069/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Артеменка Петра Миколайовича на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року /суддя Зінченко О.М./ у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Ржищівського міського управління юстиції Петровської Ірини Петрівни, третя особа: акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання незаконними дії державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся з вимогами про визнання незаконними дії державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Петрівської Ірини Петрівни від 18.12.2018 року, індексний номер 44677793, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Скасовано рішення державного реєстратора Петрівської Ірини Петрівни від 18.12.2018 року, індексний номер 44677793, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 . /а.с. 83-87/ Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22.12.2020 р. вирішено питання судових витрат. /а.с. 180-181/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ «Альфа-Банк» - Артеменко П.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_1 допустив невиконання зобов`язань за Кредитним договором, що обумовлює чинність Іпотечного договору. Позасудовий спосіб звернення стягнення на Квартиру НОМЕР_1 здійснено з підстав наявності застереження в редакції, що викладена в п. 4.5.3. Іпотечного договору, яке по своєму правовому змісту прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. З підстав, що визначені ст. 35 Закону України «Про іпотеку» АТ «Укрсоцбанк» направляв позивачу письмове повідомлення з предмету погашення заборгованості за Кредитним договором. Право ОСОБА_1 на передачу АТ «Укрсоцбанк» права власності на Квартиру НОМЕР_1 виникло на підставі відповідного застереження в редакції, що викладена в п.4.5.3. Іпотечного договору, згоду на яке надано ним, як іпотекодавцем, з укладенням цього Іпотечного договору, а тому дотримано всіх вимог задля набуття права власності на предмет іпотеки. Разом з цим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в порядку ч. 1 ст. 77 ЦПК України, не подав належних доказів, що містять інформацію щодо предмету доказування, а саме документів, що надавались АТ «Укрсоцбанк» державному реєстратору для прийняття рішення. Саме посилання на порушення права власності, без належного дослідження доказів, на підставі яких таке право було зареєстровано за іпотекодержателем, не є підставою для прийняття обґрунтованого рішення судом першої інстанції. Наголошував, що позовні вимоги не відповідають належному способу захисту права або інтересів позивача, оскільки належним способом захисту є не скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права його набувача. ОСОБА_1 пред`явив позов до державного реєстратора Петровської І.П., як до неналежного відповідача по справі, оскільки право власності вже зареєстровано, державний реєстратор не є належним відповідачем. Виходячи з прохальної частини позову, ОСОБА_1 не оскаржує дії АТ «Альфа-Банк», як правонаступника прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» у світлі положень Закону №1952. Щодо неспівмірності заборгованості, судом першої інстанції також зроблено помилковий висновок, оскільки до звернення стягнення на предмет іпотеки, банк здійснив заходи з визначення ринкової вартості квартири, що становить 743 374, 00 грн, що не покриває заборгованості позивача у розмірі 4 215 043,53 грн. Сторони в судове засідання не з`явились, представник апелянта звернулась до суду з клопотанням про відкладення судового засідання у зв`язку з відрядженням. Зважаючи на те, що про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, апелянт висловив свою позицію шляхом подання апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного. Судом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року реєстраційний номер 16421 став власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідно договору іпотеки № 04/1-978 від 28.12.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 16486 зазначену квартиру на умовах забезпечення виконання умов кредитного договору № 384/134/07-Ж від 28.12.2007 року було передано в іпотеку АТ «УКРСОЦБАНК» 14.12.2018 Державним реєстратором Петровською Іриною Петрівною, Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на підставі іпотечного договору, серія та номер 16485, виданий 28.12.2007 року зареєструвано право власності на квартиру, що належала позивачу, за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.11.2019, індексний номер витягу 188010796. Таким чином, 14.12.2018 року АТ «УКРСОЦБАНК» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 . Задовольняючи позовні вимоги. суд першої інстанції керувався положеннями статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України. Суд першої інстанції, встановивши факт порушення належного позивачу права власності на спірну квартиру, також дійшов висновку, що під час здійснення реєстрації права власності на квартиру було допущено порушення, зокрема реєстратором проігноровано відсутність повідомлення боржника про вимогу кредиту, відповідно боржник не зміг скористатись своїм правом повідомити про виконання зобов`язання належним чином. Також на підтвердження факту наявності заборгованості та її розміру реєстратору не надано жодного документа, в тому числі розрахунків заборгованості або документів щодо безспірності таких сум заборгованості та прострочення виконання зобов`язання, відтак суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги позивача про застосування таких способів захисту порушеного права як скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав. В обґрунтування вимоги про скасування рішення державного реєстратора позивач додав до позову: копію договору купівлі-продажу квартири, кредитний та іпотечний договори та копію інформації із державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2019 року, що позивач вважав достатніми та належними доказами для скасування рішення. Погоджуючись з обсягом доказів, суд першої інстанції закрив підготовче провадження. Водночас, за ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги та заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 1 с. 77 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Тому, для проведення оцінки рішення Державного реєстратора Петровської І.П. по Квартирі НОМЕР_1 позивач повинен був надати до суду копії документів, які подавалися АТ «Укрсоцбанк» державному реєстратору Петровській І.П. та які є основною складовою частиною реєстраційної справи державного реєстратора, по наслідку розгляду яких остання прийняла рішення про державну реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру НОМЕР_1 . Проте, копії документів з реєстраційної справи позивачем не були надані, жодних клопотань на підготовчому судовому засіданні не заявлено. Таким чином, судом першої інстанції взагалі не досліджувались обставини прийняття рішення про державну реєстрацію, а рішення ґрунтується на припущеннях, висловлених позивачем в обґрунтування позовних вимог. Суд першої інстанції також дійшов безпідставного висновку і про те, що застереження в іпотечному договорі, на підставі якого було здійснено реєстрацію права власності, є лише передумовою для укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та не передбачає переходу права власності на предмет іпотеки. Такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах закону. Договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Таким чином, Іпотечне застереження в Іпотечному договорі прирівнюється до Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 24.05.2017р року по справі №6-1388цс16, від 23.01.2018 року по справі №760/16961/14-ц, від 31.01.2018 року по справі №910/6592/16; від 27.03.2019 року по справі №522/24450/14. Не відповідають вимогам закону і висновки суду першої інстанції про те, що умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Укладаючи Іпотечний договір, Позивач, як іпотекодавець, та Банк, як іпотекодержатель, обумовили всі його умови, у тому числі умови щодо передачі Квартири НОМЕР_1 в іпотеку та умову щодо судового та позасудового способу звернення стягнення. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно виконуватися. Так, в пункті 1.1. статті 1 Іпотечного договору визначено зміст предмету цього договору, а саме: в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передає в іпотеку Банка спірну Кватиру НОМЕР_1 . З підписання Позивачем Іпотечного договору та реєстрації останнього в Державному реєстрі іпотек підтверджує той факт, що Квартира НОМЕР_1 є такою, що передана в іпотеку Банка. Для здійснення такої передачі спірної квартири в іпотеку Банка окрема (додаткова4) згода іпотекодавця, як власника спірної Квартири не передбачена. Ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Окремого договору про передачу майна не вимагається, а сторонами вже погоджено всі умови, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Окрім того, не вірно судом першої інстанції і зроблено висновок про відповідність обраного позивачем способу захисту права. Так, відповідно до п.п.1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою факт набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права. Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.09.2018 року по справі №915/127/18, від 16.01.2019 року по справі №755/9555/18, від 29.05.2019 року по справі №367/2022/15-ц. Неналежним є також і відповідач у даній справі, на що суд першої інстанції також уваги не звернув. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, тобто належним відповідачем по справі має бути АТ «Укрсоцбанк». Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. На користь АТ «Альфа-Банк» з ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений в суді апеляційної інстанції судовий збір у сумі 1261, 20 грн. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Артеменка Петра Миколайовича на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року - задовольнити. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року - скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Ржищівського міського управління юстиції Петровської Ірини Петрівни, третя особа: акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання незаконними дії державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином: Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 / на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» /код ЄДРПОУ 23494714, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100/ 1261, 20 /одну тисячу двісті шістдесят одну гривню двадцять копійок/ грн. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: