Постанова 4824 № 363/3686/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 363/3686/18 Головуючий у суді першої інстанції: Котлярова І.Ю. Номер провадження: 22-ц/824/928/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Іванченка М.М., при секретарі Перебитюку А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова В`ячеслава Анатолійовича про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації, визнання іпотечних правовідносин припиненими, - ВСТАНОВИВ: У Вишгородський районний суд Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», відповідач, апелянт), державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова В.А. про визнання протиправним та скасування рішення, про скасування державної реєстрації, про визнання іпотечних правовідносин припиненими. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 30 липня 2018 року державним реєстратором Міхачовим В.А. проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на будинок АДРЕСА_1 , за номером про право власності № 27498280 та на земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою, а саме: Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, за номером про право власності 27498385. Дана державна реєстрація була проведена на підставі рішення цього ж державного реєстратора Міхачова В.А. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та будинок за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» за індексними номерами 42538274 та 42537747 від 14 серпня 2018 року. Позивач вважає, що вказане рішення про державну реєстрацію прав за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» є незаконним, так як будинок та земельна ділянка належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину 4-2307 від 09 червня 2011 року, якими він особисто володіє на законних підставах, нікому та ніяким чином добровільно та особисто не відчужував. Державний реєстратор, при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності, керувався іпотечним договором № 3342 від 22 серпня 2012 року, за яким будинок та земельна ділянка були передані в 2012 році в іпотеку. Також, державний реєстратор Міхачов В.А., при прийнятті рішення про реєстрацію прав та проведення реєстраційних дій, щодо реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», підставою для виникнення права власності визначив лише два договори про відступлення права за договором іпотеки, іпотечний договір № 3342, від 22 серпня 2012 року, при цьому не врахувавши, що відповідно до законодавства, наявність лише цих документів, які надані реєстратору, недостатньо для прийняття ним рішення про державну реєстрацію права власності. Через порушення встановленого порядку реєстраційних дій, державний реєстратор прийняв рішення про реєстрацію права власності за іншою особою без документів, що підтверджують виникнення права власності у ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», як наслідок, відповідачі в незаконний спосіб позбавили позивача власного майна. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що державна реєстрація права власності була проведена без належних документів. На думку позивача, державний реєстратор зобов`язаний був відмовити в проведенні державної реєстрації, так як в період винесення рішень про державну реєстрацію права власності та внесення записів про право власності, а саме, з 30 липня 2018 року по 14 серпня 2018 року, була накладена заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, а тому, прийняті державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та проведені оспорювані реєстраційні дії мають бути скасовані. Позивач вказав, що 22 серпня 2012 року, ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0040/82/21 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є відповідач. Відповідно до укладеного договору, банк надав позичальнику споживчий кредит в розмірі 2 167 550,48 грн. На забезпечення виконання умов кредитного договору, він уклав з банком іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року до кредитного договору, відповідно до умов якого, в забезпечення виконання кредитного договору було передано в іпотеку будинок та земельну ділянку. Так як у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором, банк, 24 квітня 2013 року звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про дострокове погашення кредиту У зв`язку з тим, що позичальником вказана вимога виконана не була, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на нерухоме майно. рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів. В подальшому, рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про солідарне стягнення заборгованості та ухвалене в цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. На підставі вказаних судових рішень, 22 липня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчі листи № 363/3196/13-ц, які були пред`явлені до виконання. Виконавче провадження № 47449113 було закрито 16 листопада 2015 року, у зв`язку з неможливістю його виконання, через відсутність коштів у боржника. У зв`язку з перериванням строку подання виконавчого листа, строк повторного пред`явлення виконавчого листа був продовжений до 16 листопада 2016 року. у вказаний строк, банк вказані виконавчі листи не пред`являв, таким чином, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів станом на 17 листопада 2016 року сплив та поновлений банком не був. Відтак, строк давності кредиту минув, тому, кредитодавець в особі (ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо») втратив право вимагати від позичальника сплати будь-яких коштів у зв`язку зі спливом строку давності споживчого кредиту. З урахуванням закінчення строку давності кредиту, відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитний договір № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, укладений з ОСОБА_3 є припиненим з 17 листопада 2016 року. Враховуючи, що іпотечний договір є похідним від кредитного договору, відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», Іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року, укладений в забезпечення виконання за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року є припиненим, на підставі припинення основного зобов`язання (кредитного договору). Таким чином, звертаючись вдруге з тією ж самою вимогою, але в інший спосіб, в позасудовому порядку, ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» зловживає своїм цивільним правом, що в свою чергу є порушенням ст. 13 ЦК України, відповідно до якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. За наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки повторне звернення стягнення на те саме майно, яке є предметом іпотеки, суперечить умовам іпотечного договору. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення по держану реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42538274 про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 278,2 кв.м, житловою площею 93,5 кв.м. за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», винесеного державним реєстратором Міхачовим В.А., номер запису про право власності 27498280; - визнати протиправним та скасувати рішення по держану реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42537747 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», винесеного державним реєстратором Міхачовим В.А., номер запису про право власності 27498385; - скасувати державну реєстрацію права власності за № 27498280 від 30 липня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 278,2 кв.м, житловою площею 93,5 кв.м., за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», індексний номер - 42538274; - скасувати державну реєстрацію права власності за № 27498385 від 30 липня 2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», індексний номер - 42537747; - скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року; - скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784897 від 05 вересня 2018 року; - визнати припиненим іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року, з 17 листопада 2016 року; скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27486426 від 22 серпня 2012 року на будинок АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486473 від 22 серпня 2012 року; - скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27486077 від 22 серпня 2012 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486135 від 22 серпня 2012 року. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія Інвест - Кредо» державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова В.А. про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації, визнання іпотечних правовідносин припиненими задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42538274 про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 278,2 кв.м, житловою площею 93,5 кв.м. за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», винесеного державним реєстратором Міхачовим В.А., номер запису про право власності 27498280. Визнано протиправним та скасовано рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42537747 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», винесеного державним реєстратором Міхачовим В.А., номер запису про право власності 27498385. Скасовано державну реєстрацію права власності за № 27498280 від 30 липня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 278,2 кв.м, житловою площею 93,5 кв.м. за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», індексний номер - 42538274. Скасовано державну реєстрацію права власності за № 27498385 від 30 липня 2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», індексний номер - 42537747. Скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року. Скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784897 від 05 вересня 2018 року. Визнано припиненим іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. з 17 листопада 2016 року. Скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27486426 від 22 серпня 2012 року на будинок АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486473 від 22 серпня 2012 року. Скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27486077 від 22 серпня 2012 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486135 від 22 серпня 2012 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просило рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги, ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» посилалось на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року стягнуто заборгованість за кредитним договором та звернуто стягнення на предмет іпотеки, однак, на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій вказане рішення не виконано, заборгованість перед кредитором не погашено. Також, апелянт зазначив, що державну реєстрацію права власності проведено за наявності усіх необхідних документів. Окрім цього, посилався на судову практику Верховного Суду, щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності рішення суду про стягнення заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» заперечив посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року без змін. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року частково задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в рахунок погашення заборгованості в зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по кредитному договору № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів. В подальшому, рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про солідарне стягнення заборгованості та ухвалене в цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. На підставі вказаних судових рішень, 22 липня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчі листи № 363/3196/13-ц, які були пред`явлені, для подальшого виконання. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у задоволенні заяви представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа № 363/3196/13-ц до виконання відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2018 року вказану ухвалу Вишгородського районного суду Київської області залишено без змін. Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК», 08 червня 2018 року укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, договором поруки від 22 серпня 2012 року б/н та Іпотечним договором від 22 серпня 2012 року, які були укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Також, 08 червня 2018 року між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, договором поруки від 22 серпня 2012 року б/н та Іпотечним договором від 22 серпня 2012 року, які були укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», на підставі договору про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, договором поруки від 22 серпня 2012 року б/н та Іпотечним договором від 22 серпня 2012 року, які були укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , набуло статусу нового кредитора. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів по цивільній справі № 363/3196/13-ц, виданих Вишгородським районним судом Київської області на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Крім того, державним реєстратором Міхачовим В.А., 30 липня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на будинок АДРЕСА_1 , за номером про право власності № 27498280 та на земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою, а саме: Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, за номером про право власності 27498385. Дана державна реєстрація була проведена на підставі рішення цього ж державного реєстратора Міхачова В.А. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та будинок за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» за індексними номерами 42538274 та 42537747 від 14 серпня 2018 року. У ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) зазначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Згідно із приписами ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час вчинення відповідних реєстраційних дій) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку, вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. У ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час вчинення відповідних реєстраційних дій) вказано, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону у тій же редакції). Державний реєстратор, яким може бути і нотаріус 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час вчинення відповідних реєстраційних дій) передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зазначеній редакції). Так, відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У цьому випадку умовами іпотечного договору від 02 серпня 2012 року, зокрема пунктом 6.4 договору, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При настанні зазначених випадків Іпотекодержатель надсилає позичальнику та Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Враховуючи наведене, Вишгородський районний суд Київської області правильно зазначив, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Доказів надіслання позивачу повідомлення про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки матеріали справи не містять. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (п. 4 ч. 1, абзац 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Отже, за відсутності документів, необхідних для державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» така реєстрація проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідній редакції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17. Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»). Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав (ч. 2 ст. 2 Закону «України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності). Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За змістом ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. З матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2018 року, 05 липня 2018 року, 17 липня 2018 року та 30 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Футуйма В.Б. було зареєстровано заяви власника ОСОБА_1 про заборону вчинення реєстраційних дій. В той же час, 30 липня 2018 року державним реєстратором Міхачовим В.А. було проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на будинок АДРЕСА_1 за номером про право власності № 27498280 та на земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою, а саме: Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, за номером про право власності 27498385. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент вчинення реєстраційних дій) проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна. У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій, державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників. Рішення суду або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав. Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав. Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Про відновлення реєстраційних дій (крім відновлення реєстраційних дій на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій) державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна. У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій після прийняття рішення про відновлення реєстраційних дій загальний строк розгляду відповідних заяв продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. В апеляційній скарзі, ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», посилалось на те, що державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, а тому оскільки позивачем не було подано відповідного рішення суду, реєстраційні дії були поновлені та проведено реєстрацію права власності. Однак, колегія суддів відхиляє ці доводи, оскільки положеннями ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент вчинення реєстраційних дій), визначено, що у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, в той же час державним реєстратором 14 серпня 2018 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 липня 2018 року, тобто у день подання заяви власником про заборону вчинення реєстраційних дій, а саме 30 липня 2018 року та без дотримання строків визначених даною статтею. Таким чином, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що державна реєстрація права власності була проведена без належних документів, державний реєстратор зобов`язаний був відмовити в проведенні державної реєстрації, так як в період винесення рішень про державну реєстрацію права власності та внесення записів про право власності, а саме, з 30 липня 2018 року по 14 серпня 2018 року, була накладена заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна. Крім того, з листа Міністерства юстиції України від 08 листопада 2019 року, вбачається, що 12 січня 2018 року Міністерством юстиції України отримано лист Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», у якому зазначено про призначення на посаду державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова В.А. Київською обласною філією комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», 08 лютого 2018 року подано заяву, якою повідомлено Міністерство юстиції України про інституційну готовність до здійснення повноважень у сферах державної реєстрації відокремленого підрозділу - Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 4) та про переведення Міхачова В.А. на посаду державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу». Акредитація Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» скасована на підставі наказу Міністерства юстиції України прийнятого від 14 вересня 2018 року № 2958/5 «Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу». Станом на 15 жовтня 2019 року Міністерство юстиції України не отримувало від Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» інформації щодо звільнення Міхачова В.А. з посади державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу». Також Міністерство юстиції України не отримувало від інших акредитованих суб`єктів державної реєстрації інформації про призначення Міхачова В.А. на посаду державного реєстратора. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2018 року державним реєстратором Міхачовим В.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та від 30 липня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», як реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», в той час, як з листа Міністерства юстиції України встановлено, що 08 лютого 2018 року Київською обласною філією комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» подано заяву, якою повідомлено Міністерство юстиції України про інституційну готовність до здійснення повноважень у сферах державної реєстрації відокремленого підрозділу - Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 4) та про переведення Міхачова В.А. на посаду державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу». Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком Вишгородського районного суду Київської області про те, що прийняті державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно підлягають скасуванню, оскільки державним реєстратором окрім порушення норм законодавства при вчиненні відповідних реєстраційним дій, проведено державну реєстрацію, як державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», в той час, як з 08 лютого 2018 року переведений на посаду державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу». Доказів на спростування такого висновку суду першої інстанції матеріали справи не містять. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 серпня 2012 року, ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0040/82/21 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є відповідач. Відповідно до укладеного договору, банк надав позичальнику споживчий кредит в розмірі 2 167 550,48 грн. На забезпечення виконання умов кредитного договору, ОСОБА_1 укладено з банком Іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року до кредитного договору, за яким ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного договору було передано в іпотеку будинок та земельну ділянку. На підставі судових рішень, 22 липня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчі листи № 363/3196/13-ц, які були пред`явлені, для подальшого виконання. Вказані виконавчі листи щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були пред`явлені до виконавчої служби 05 травня 2015 року, на підставі чого було відкрито виконавче провадження № 47449113. Виконавче провадження № 47449113 закрито 16 листопада 2015 року, у зв`язку з неможливістю його виконання, через відсутність коштів у боржника. У зв`язку з перериванням строку подання виконавчого листа, строк повторного пред`явлення виконавчого листа був продовжений до 16 листопада 2016 року. Так як у вказаний строк, банк вказані виконавчі листи не пред`являв, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів станом на 17 листопада 2016 року сплив та поновлений банком не був. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області № 363/3196/13-ц від 06 грудня 2017 року, яка залишена в силі постановою Апеляційного суду Київської області № 363/3196/13-ц від 21 лютого 2018 року встановлено, що виконавчий лист № 363/3196/13-ц від 24 січня 2014 року про звернення стягнення на іпотечне майно (будинку та земельної ділянки, в судовому порядку) не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що строк його виконання пройшов та суд дійшов до висновку про відсутність підстав для поновлення строку для подання на виконання цього виконавчого листа. Враховуючи, що строк пред`явлення виконавчого листа по кредитній заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно закінчився, тому, станом на момент розгляду даної справи у суді, строк давності зі стягнення даного кредитного зобов`язання пройшов. При цьому, стягувач на момент розгляду справи вже скористався правом звернення до суду та захистом своїх прав в судовому порядку. В ст. 598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Пунктом 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (що діяв на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, тобто дана правова норма допускає припинення зобов`язання за законом. Разом з цим, колегія суддів вважає, що необхідно чітко розмежовувати поняття строку позовної давності від поняття строку давності. Позовна давність застосовується виключно в судовій площині, а строк давності використовується в більш загальному, в тому числі і в досудовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач раніше вже обрав для захисту своїх інтересів судовий порядок, за яким процесуально вичерпав усі можливості встановлені для нього договором та законодавством, застосувавши строки позовної давності та відповідно припинивши строки давності договорів як документів. Рішення суду та виконавчі листи є остаточними документами які зупиняють дію поняття строку позовної давності. Поняття давність застосовується в рамках досудового або позасудового врегулювання спорів, та припиняється фактично тоді, коли особа звертається до суду, тоді статус поняття давності закінчується та змінюється на статус позовної давності. В даному випадку, відповідач з передбачених варіантів договором, досудового та судового порядку, вибрав саме судовий, чим відповідно статус давності перевів в формат позовної. Але, хоч поняття і мають частково тотожний характер, але дія давності договорів закінчується тоді коли змінюється статус давності на позовну давність, так як після прийнятих рішень судом, необхідність в понятті давності договорів відпадає, тоді починають діяти строки давності не договорів, а строки давності документів процесуального характеру, які дають можливість виконувати ці рішення в подальшому. Так, в даному випадку строки виконання виконавчих листів, які є строками процесуального характеру, також мають давність виконання. Як правильно зазначив суд першої інстанції, змінити місцями строки давності не можливо, так як не можливо застосувати спочатку строки давності виконання виконавчих листів, а потім застосувати позовну давність. Тому як, загальне поняття давності все ж таки має періоди своєї дії. Спочатку діє період давності документу, який стає предметом позову, тоді давність документу припиняється і змінюється поняттям позовної давності, цей період давності закінчується винесенням рішення, в подальшому починається період давності виконання рішення. Тому, поняття давності документу припинено тоді коли відповідачем змінено статус давності документу на позовну, що відповідно дає підстави до застосування до нього положення п. 7. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», який має чітку заборону вимагати повернення кредиту, за яким минув строк давності. Пунктом 7 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення. Відповідно до положень пункту 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначені вимоги спрямовані на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця (повернення споживчого кредиту) з метою захисту споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв`язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред`явлення окремих вимог у зв`язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку із закінченням строку пред`явлення виконавчого листа та не пред`явлення його до виконання у встановлений строк, строк вимоги стягнення за даними рішеннями пройшов. Правом звернення до суду відповідач на момент розгляду справи вже скористався. Відтак, строк давності кредиту минув, тому кредитодавець, в особі ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», втратив право вимагати від позичальника сплати будь-яких коштів у зв`язку зі спливом строку давності споживчого кредиту у зв`язку із закінчення строку давності кредиту, відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитний договір № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, укладений з ОСОБА_2 є припиненим з 17 листопада 2016 року. Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Враховуючи викладене та те, що іпотечний договір є похідним від кредитного договору, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», Вишгородський районний суд Київської області прийшов до правильного висновку, що Іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року, укладений в забезпечення виконання за Кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року є припиненим, на підставі припинення основного зобов`язання (кредитного договору). Посилання апелянта на судову практику Верховного Суду щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності судового рішення про стягнення з боржника заборгованості не можуть бути прийняті судом так як рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року у справі №363/3196/13-ц частково задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в рахунок погашення заборгованості в зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по кредитному договору № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів. Доводи апеляційної скарги щодо проведення державної реєстрації права власності за наявності усіх належних документів не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки Вишгородського районного суду Київської області та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів враховує вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. За таких обставин, при вирішенні вказаної цивільної справи, Вишгородським районним судом Київської областіправильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія Інвест - Кредо» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич М.М. Іванченко