Постанова 4818 № 619/4003/20
від 04.02.2021 ·ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 619/4003/20 Головуючий суддя І інстанції Болибок Є. А. Провадження № 22-ц/818/2017/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б., суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лаленкова Сергія Михаловича на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Болибока Є.А., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в с т а н о в и в : 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить: скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 2-537 та видане державним нотаріусом Дергачівської нотаріальної контори Харківської області Медяник О.В. від 03 серпня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на згадане спірне домоволодіння з надвірними будівлями, та припинити право власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння з надвірними будівлями, (реєстраційний номер майна № 36960290), припинити обтяження зазначеного нерухомого майна (номер запису про обтяження № 32603297); скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на спірне домоволодіння з надвірними будівлями на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21.07.1997р. по справі № 2-469 та припинити право власності ОСОБА_4 на спірне домоволодіння. У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Щербина Л.О. заявила клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначила, що позовні вимоги по цій справі № 619/4003/20 ґрунтуються на ухвалі Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року по іншій справі № 2-469/1997, якою було визнано нечинним правовстановлюючий документ, який став підставою для реєстрації права власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_4 .. Проте, Верховним Судом 21 грудня 2020 року у іншій справі № 2-469/1997 (провадження № 61-18751 ск20) відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 . Вважає, що до розгляду касаційним судом скарги ОСОБА_5 розгляд цієї справи неможливий, оскільки результат розгляду касаційної скарги по іншій справі № 2-469/1997 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом буде мати пряме значення для вирішення цієї справи № 619/4003/20. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лаленков С.М. заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його безпідставність. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2021 року, зупинено провадження у справі № 619/4003/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації прав до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 2-469/1997 (провадження № 61-18751 ск20) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння. В апеляційній скарзі адвокат Лаленков С.М. просить згадану ухвалу суду від 13 січня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду незаконна, необґрунтовано, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вказав, що згідно норм чинного законодавства, касаційне оскарження судового рішення не може бути підставою зупинення провадження у справі, оскільки рішення вже набрало законної сили, посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 03 травня 2018 року у справі №752/9802/17. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи Щербина Л.О. просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін. На обґрунтування вказала, що результат розгляду по справі № 2-469/1997 буде мати пряме значення для вирішення справи № 619/4003/20. Вважає, що справа № 619/4003/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації не може бути розглянута Дергачівським районним судом Харківської області до вирішення Верховним Судом справи № 2- 469/1997 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Зазначає, що можливе скасування ухвали Харківського апеляційного суду від 06.08.2020 року поновить право власності на спірний житловий будинок та відповідно може усунути підстави поданого позову у справі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, без повідомлення учасників справи. Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи викладене справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, та відповідність нормам процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зупиняючи провадження у справі з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що у даному випадку не можливий розгляд цієї справи № 619/4003/20 без вирішення спору до прийняття рішення судом касаційної інстанції по іншій справі № 2-469/1997 (провадження № 61-18751 ск20), оскільки можливе скасування ухвали Харківського апеляційного суду від 06.08.2020, внаслідок чого поновлюється право власності ОСОБА_4 на спірне домоволодіння та відповідно буде усунуто підстави позову, що наразі розглядається судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції Пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, якщо лише в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав позову, який наразі розглядаються у цій справі, а також з`ясування юридичних фактів (обставин) чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, тобто встановити ці обставини у даній справі неможливо. Взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, якщо відповідні юридичні факти наразі вже існують та можуть бути встановлені при розгляді цієї справи. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18. Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21.07.1997 у справі № 2-469/1997 був задоволений позов ОСОБА_4 до синів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із будинку «А-1» (27/50 частин всього домоволодіння) та будинку «Б-1» (31/100 частин всього домоволодіння), а також 15/100 частин надвірних будівель. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року прийнято відмову ОСОБА_2 , правонаступника ОСОБА_4 , від позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння. Визнано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року нечинним та закрито провадження у цій справі. У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 06.08.2020 та відкрито касаційне провадження у справі № 2-469/1997 (провадження № 61-18751 ск20) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку забудови на домоволодіння. Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України 2004 року (стаття 251 чинного ЦПК України) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. При цьому слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, провадження № 61-612св17. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції всупереч вимог ст. 263 ЦПК України не зазначив, які саме обставини не можуть бути встановлені ним самостійно при вирішенні цієї справи, та яким чином встановлені у справі №2-469/1997 обставини вплинуть на оцінку доказів, якими учасники справи обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмету та підстав заявленого позову. Предметом спору у вказаній справі є не визнання нечинним рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 1997 року, яким було визнано за ОСОБА_4 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як помилково вважав суд першої інстанції, а аналогічний спір щодо права власності на спірне домоволодіння, в якому брали участь позивачі по цій справі, та який залишився без вирішення по суті внаслідок відмови позивача від позову та визнання рішення суду першої інстанції нечинним. Тому за змістом ст. 82 ЦПК України згадана ухвала Харківського апеляційного суду від 06.08.2020, яка є предметом касаційного провадження, не має преюдиціального значення по цій справі у розумінні згаданої норми ст. 82 ЦПК України. При цьому у справі відсутні відомості про неможливість встановлення при розгляді цієї справи № 619/4003/20 відповідних юридичних фактів (обставин), які були встановлені згаданим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21.07.1997 у справі № 2-469/1997, яке наразі є нечинним. Згідно із частинами першою та другою статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Аналіз наведених норм свідчить, що підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі, оскільки ці рішення вже набрали законної сили. Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17 (провадження № 61-612св17). Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у Постанові Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019 року та у Постанові Верховного Суду у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018 року. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі на зазначене уваги не звернув, внаслідок чого помилково застосував п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, та помилився з висновками про наявність підстав для зупинення провадження у справі, неправильно вказавши як підставу зупинення провадження у цій справі касаційне оскарження судового рішення у іншій справі. Крім того, таке процесуальне рішення не відповідає принципу ефективності судового процесу, який сформульований як завдання цивільного судочинства у ст. 2 ЦПК України, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи. Таким чином доводи скарги знайшли своє підтвердження, враховуючи, що розгляд зазначеної справи можливий до вирішення справи, яка розглядаються в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для зупинення провадження у справі. На підставі вищенаведеного, оскільки суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України скасовує оскаржену ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лаленкова Сергія Михайловича задовольнити. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2021 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 24 лютого 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.