Постанова 4824 № 757/39909/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 лютого 2021 року м. Київ Справа №757/39909/18-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/2324/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Григоренко І.В. 21 січня 2020 року у м. Києві, повний текст рішення складений 30 січня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В У серпні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним вище позовом, в якому просив зобов`язати відповідача перерахувати належні позивачу кошти в сумі 25838,94 дол США на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 грудня 2013 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070029237100. Для внесення вкладу позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_2 . На виконання умов договору 06 грудня 2013 року позивачем було внесено на рахунок № НОМЕР_2 - 25000,00 дол США. У зв`язку із закінченням строку договору позивач неодноразово звертався до банку із проханням видати належні йому кошти, проте, АТ КБ «ПриватБанк» довготривалий термін відповідав відмовою та неправомірно і необґрунтовано стверджував, що не має доступу до відомостей про рахунки клієнтів, які проживали у АР Крим на період її тимчасової окупації. У відділеннях банків також відмовляли клієнту у видачі підтверджуючих документів щодо залишків на рахунках. Разом з тим, 31 січня 2018 року під час відвідування одного з відділень банку, позивачу було надано інформацію, згідно якої, станом на 31 грудня 2013 року на рахунку № НОМЕР_2 обліковувалося 25000,00 дол США, а станом на 31 грудня 2017 року - 25838,94 дол США. Позивач двічі звертався до відповідача з вимогами видати/перерахувати на картковий рахунок належні йому кошти у розмірі 25838,94 дол США, однак відповідач у видачі належних позивачу коштів безпідставно відмовив. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» перерахувати належні ОСОБА_1 кошти в розмірі 25838 дол США 94 центи на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк». Не погодилось з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк», представником банку подано апеляційну скаргу, в якій вона вказує на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, прийнятим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Вказує на те, що не можна вважати належним та допустимим доказом на підтвердження факту укладання договору банківського вкладу на території АРК та зарахування на банківський рахунок коштів - посилання позивача та суду на виписки від 31 січня 2018 року, оскільки такі документи не є належними та допустимими доказами та такими, які підтверджують наявність між сторонами відносин за договором банківського вкладу, та відповідно наявність у позивача прав, які випливають із цих правовідносин. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Бригинець А.А. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила її задовольнити. Представник позивача - адвокат Дігунов Д.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що 06 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070029237100 Вклад «Стандарт». У договорі визначено суму вкладу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США, визначений строк вкладу - 3666 днів до 06 грудня 2014 року, зазначений рахунок № НОМЕР_2 , проценти на суму вкладу мали нараховуватись щомісячно із ставки 10% річних. Матеріали справи місять копію цього договору /а.с.10/, апеляційним судом в судовому засіданні оглянутий оригінал. Згідно з виписками виданими ПАТ «КБ «ПриватБанк» 31 січня 2018 року на рахунках відкритих на ім`я позивача рахується залишок коштів, зокрема на рахунку № НОМЕР_2 станом на 31 грудня 2013 року обліковувалося 25000,00 доларів США, станом на 31 грудня 2014 року - 25838,94 доларів США, такі ж суми на цьому рахунку значаться і станом на 31 грудня 2015 року, 31 грудня 2016 року, 31 грудня 2017 року. Матеріали справи місять копії цих документів /а.с.11-25/, апеляційним судом в судовому засіданні оглянуті оригінали. Позивач у листі зареєстрованому у АТ КБ «ПриватБанк» 30 травня 2018 року просив банк видати належні йому кошти у розмірі 25838,94 доларів США /а.с.28/. Відповідач у листі № 20.1.0.0.0/7-180530 від 11 червня 2018 року відмовив у видачі коштів посилаючись на вимушене припинення діяльності філій банку на території АР Крим у зв`язку з її тимчасовою окупацією /а.с.29/. 09 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перерахування належних йому коштів у розмірі 25838,94 доларів США на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк»/а.с.30/. Вказане звернення залишилось без реагування зі сторони відповідача, перерахунок коштів також не був здійснений. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (п. 2 ст. 208 ЦК України). Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (ч.ч.5, 6 ст.1061 ЦК України). Згідно з договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч.ч. 1,3 ст. 1066 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунок грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Положення ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (п. 1.9 Інструкції № 492). Згідно з п. 1.16 Інструкції № 492 днем відкриття поточного рахунка клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунка в розділі «Відмітки банку». У пункті 1.19 Інструкції № 492 передбачено, що у разі відкриття поточного рахунка клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунка. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов`язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунка клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку. Відповідно до п. 6.9 Інструкції № 492 банк для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок у порядку, визначеному цією главою Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок). Для відкриття окремого рахунка клієнт зобов`язаний у заяві про відкриття поточного рахунка (додаток 6) у рядку «Додаткова інформація» зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат. Для діючого поточного рахунка така інформація визначається в додатковому договорі до договору банківського рахунка. Операції за рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Інструкцією № 492, Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 (із змінами) (далі - Положення), та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідно до пункту 4.14 Положення емітенти платіжних карток зобов`язані в порядку та строки, визначені договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх картрахунках за операціями, що виконані клієнтами та їх довіреними особами. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) за картковими рахунками клієнтів обумовлюються у договорі банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Верховний Суд у Постанові від 24 грудня 2020 року у справі №754/7091/17 вказав на те, що аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського рахунка під час відкриття банком карткового рахунка клієнту є обов'язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. В порядку визначному положеннями ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами був укладений договір банківського вкладу із визначеним строком дії. АТ КБ «ПриватБанк» не спростував факт існування між ним та позивачем правовідносин за вказаним договором, виплати за ним грошових коштів та виконання взятих на себе інших зобов`язань. Натомість, видані 31 січня 2018 року ним самим банківські виписки про грошові кошти на рахунках є звітом банку про стан поточного рахунку та рух коштів за певний період часу, який надається власнику поточного рахунку. Тобто банк вчинив дії, які підтверджують укладення договору із позивачем та наявність у банка коштів, право на отримання яких належить позивачу. Доводи апеляційної скарги про те, що зазначені довідки не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними вище нормами чинного законодавства. Крім того, банківські виписки з карткового рахунку клієнта відносяться до переліку первинних документів, які складаються банком залежно від виду операції, та їх обов`язкових реквізитів (Положення про організацію діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, яка була чинна на час спірних правовідносин). Подібні правові висновки зробив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 201/8674/14, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 757/18978/18, у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 757/20962/18. На стадії апеляційного перегляду справи відповідачем надана до відома суду копія ухвали суду касаційної інстанції від 07 листопада 2016 року у справі № 753/22807/14 з якої вбачається, що позивач ставив питання про стягнення коштів за вказаним депозитним договором, проте у задоволенні таких вимог було відмовлено. Разом з тим, обидві сторони у справі вказали на відмінність предмету цих двох справ, оскільки в даній справі у позовних вимогах позивач просить про зобов`язання відповідача вчинити дії - здійснити перерахунок коштів на інший належний позивачу рахунок. І обставин, які б мали преюдиційне значення для розгляду даної справи з вказаного судового рішення не вбачається. Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, зробив правильний висновок про те, що видані 31 січня 2018 року банком довідки про наявність грошових коштів на рахунках позивача, оригінали яких оглянуті судом, свідчать про укладення із ним договорів про відкриття поточних банківських рахунків, наявність грошових коштів на цих рахунках та невиконання банком зобов'язань за цими договорами щодо повернення грошових коштів. Отже оскаржуване судове рішення містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. А посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені матеріали справи, що призвело до прийняття необґрунтованих висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду, не знайшли свого підтвердження. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні підстави і для здійснення відповідачеві понесених ними витрат при звернені до апеляційного суду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний тест постанови складений 25 лютого 2021 року.