Постанова 4824 № 372/752/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 372/725/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1457/2021Головуючий у суді першої інстанції - Висоцька Г.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Березовенко Р.В., Суханова Є.М., секретар Рудик О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Київській області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Національної поліції Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ НП у Київській області, Державної казначейської служби України, в якому просив визнати та підтвердити факти допущених порушень низки вимог Законів, статей КК, КПК України, нормативно-правових актів, актів під час здійснення слідчих та оперативно-розшукових заходів у кримінальному провадженні № 12016110230000626 від 04.05.2016 окремими працівниками Обухівського ВП упродовж трьох років навмисної тяганини та стягнути з окремого рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду у розмірі 10 883 080,00 грн., враховуючи практику Європейського суду з прав захисту людини за період з 06.01.2020 по 10.01.2020. Свої вимоги обґрунтовував тим, що під час проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12016110230000626 від 04.05.2016, яке тривало зі значним порушенням строків, навмисною тяганиною, неправомірними рішеннями, діями і тривалою бездіяльністю оперативно-розшукових та органів слідства, зокрема щодо встановлення особи, що вчинила злочин, йому, як потерпілій особі, завдано значної моральної шкоди, в зв`язку з не проведенням ефективного та незалежного розслідування факту спричинення потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень в «розумні» строки, наслідком якого стало закриття кримінального провадження і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (т. 1 а.с. 1-28). Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11.08.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Держави в особі ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн. (т. 1 а.с. 222-226). Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права просить визнати та підтвердити факти допущених порушень низки вимог Законів, статей КК, КПК України, нормативно-правових актів, актів під час здійснення слідчих та оперативно-розшукових заходів у кримінальному провадженні № 12016110230000626 від 04.05.2016 окремими працівниками Обухівського ВП упродовж трьох років навмисної тяганини та стягнути з окремого рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду у розмірі 10 883 080,00 грн., враховуючи практику Європейського суду з прав захисту людини за період з 06.01.2020 по 10.01.2020. Зазначає, що в зв`язку з не проведенням ефективного та незалежного розслідування по факту спричинення йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень в «розумні» строки, наслідком якого стало закриття кримінального провадження і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, завдано значної моральної шкоди (т. 2 а.с. 54-84). Також, ГУ НП у Київській області було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказує, що заявник не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, а також не обґрунтував існування причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправним на його думку діянням, не надав документального підтвердження погіршення стану здоров`я та інших негативних наслідків, викликаних неправомірними діями або бездіяльністю органу досудового розслідування на думку позивача, тому вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню (т. 2 а.с. 32-35). Відзиву від учасників справи не надходило. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав подану свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити, заперечував проти апеляційної скарги ГУ НП у Київській області та просив її відхилити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ГУ НП у Київській області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2016 в м. Обухів Київської області, ОСОБА_2 в порушення п. п. 1.5, 2,3 б, д, та п. 16.11 Правил дорожнього руху в України, допустив зіткнення з потерпілою особою ОСОБА_1 , що рухався на велосипеді по головній дорозі по вул. Київська, після чого втік з місця події. Внаслідок ДТП, відповідно висновку № 25 від 27.04.2018 судово-медичного експерта ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому заднього краю суглобової великогомілкової кістки із зміщенням відламків, за критерієм тривалого розладу здоров`я понад 21 день відносяться до середнього ступеню тяжкості. За фактом ДТП та за заявою ОСОБА_1 від 03.05.2016 було відкрито кримінальне провадження № 12016110230000626 від 04.05.2016. 23.06.2016 постановою слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, старшого лейтенанта Марюхни В.О. кримінальне провадження № 12016110230000626 від 04.05.2016 було закрите у зв`язку з відсутністю в діянні невстановленого водія кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки згідно судово-медичної експертизи № 79 від 15.06.2016 потерпілим ОСОБА_1 отримано легкі тілесні ушкодження. Вказана постанова скасована ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 17.03.2017 за скаргою ОСОБА_1 з мотивів її необґрунтованості та передчасності, а кримінальне провадження повернуто до Обухівського ВП ГУ НП в Київській області для подальшого розслідування. 30.12.2016 слідчим СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області Марюхною В.О. знов прийнято рішення про закриття кримінального провадження, яке скасоване ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду від 21.03.2017. 21.07.2017 слідчим СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області Марюхною В.О. втретє прийнято рішення про закриття кримінального провадження, яке скасоване процесуальним керівником прокурором Обухівського відділу Києво-Святошинської прокуратури у зв`язку із неповнотою досудового розслідування. 05.09.2017 постановою слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, старшого лейтенанта Марюхни В.О. кримінальне провадження № 12016110230000626 від 04.05.2016 було закрите вчетверте у зв`язку з відсутністю в діянні невстановленого водія кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вказана постанова скасована постановою прокурора відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 16.11.2017 з мотивів необ`єктивного та неповного проведення досудового розслідування, а кримінальне провадження повернуто до Обухівського ВП ГУ НП в Київській області для організації подальшого розслідування. Всі ухвалені постанови слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області Марюхни В.О. про закриття кримінального провадженні ідентичні за змістом, підставою для закриття зазначено отримання ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, які не утворюють складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. При цьому, позивач неодноразово звертався до слідчого Марюхни В. О. із проханням призначити судово-медичну експертизу повторно за результатами його лікування, на що отримував усні відмови, дана обставина не спростована відповідачем. ОСОБА_1 намагався власними силами за власні кошти пройти медичну експертизу, проте через відмову медичної установи надати йому у розпорядження медичну документацію, не зміг реалізувати вказаний намір. На прохання, адресоване до слідчого Марюхни В. О., витребувати в медичному закладі медичну документацію, теж отримував чисельні усні відмови без будь-якого обґрунтування (т. 1 а.с. 171-172). Отже, ОСОБА_1 тривалий час після скоєння ДТП перебував лише у процесуальному статусі заявника, що позбавляло його гарантій та прав потерпілого відповідно до норм КПК України. Слідчий СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області Філоненко О.О. в письмовій відповіді позивачу від 26.03.2018 зазначав, що останній не є стороною кримінального провадження, тому позбавлений права подавати клопотання та ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження у відповідності до ст. ст. 220 - 221 КПК України. І лише після заміни слідчого у вказаному кримінальному провадженні з Марюхни В.О. на слідчого Філоненка О.О., останнім постановою від 04.04.2018 була призначена судово-медична експертиза, за результатами якої від 27.04.2018 у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому заднього краю суглобової поверхні правої великогомілкової кістки, перелому верхівки головки правої малогомілкової кістки зі зміщенням відламків, які належать до середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день (т. 1 а.с. 167). Таким чином, позивачу довелося неодноразово оскаржувати бездіяльність слідчих органів, (тільки до слідчого Філоненка О.О. звертатися із письмовими клопотаннями 10 разів за період з 29.01.2019 по 15.05.2019, не отримавши жодного разу відповіді), тому був змушений звертатися із скаргами до Києво-Святошинської місцевої прокуратури, Прокуратури Київської області, слідчих суддів Обухівського районного суду Київської області, Головного слідчого управління національної поліції України, Генерального прокурора України, Уповноваженого ВРУ з прав людини, народних депутатів України. При цьому, як вбачається із відповідей на звернення ОСОБА_1 компетентними органами констатовані факти неодноразового порушення слідчим норм КПК України, порушення розумних строків розслідування, ігнорування останнім вказівок та приписів процесуального керівника, за наслідками дій якого розпочата службова перевірка відносно відповідальних службових осіб (т. 1 а.с. 41-43, 53-56, 110-113, 173-181, 182-187, 188-191, 192 -194, 195-197). Досудове розслідування вказаного кримінального провадження та встановлення особи, яка вчинила злочин, тривало майже три роки, при цьому ОСОБА_1 без будь-яких обґрунтованих підстав для цього не визнавався потерпілим, тобто слідчий Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, як повноважна посадова особа, яка представляє державу, цинічно ігнорував факт отримання позивачем середньої тяжкості тілесних ушкоджень, ухвалюючи чотири рази рішення про закриття кримінального провадження, посилаючись на наявність у заявника легких тілесних ушкоджень. 14.06.2019 ухвалою Обухівського районного суду Київської області за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_2 його звільнено від кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження № 12016110230000626 від 04.05.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди залишено без розгляду. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Дії (бездіяльність) посадових осіб ГУ НП у Київській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України). Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18). При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання. Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №

440. Відповідно до підпункту 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульований Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (пункт 1 Порядку). У пункті 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). При цьому боржники в контексті пункту 2 Порядку - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУ НП в Київській області, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду. Зважаючи на те, що завдавачем моральної шкоди є саме ГУ НП в Київській області, завдана позивачу моральна шкода має бути відшкодована винною особою - боржником в контексті пункту 2 вказаного вище Порядку (ГУ НП в Київській області), а на Державне казначейство України покладається функція з виконання рішення суду щодо стягнення коштів з боржника (пункт 3 Порядку). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 459/274/17 (провадження № 61-25576сво18). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлені обставини свідчать про надмірну тривалість, неефективність досудового розслідування у справі та порушення прав ОСОБА_1 , як потерпілого в цьому кримінальному провадженні. Надмірна тривалість кримінального провадження та, як наслідок, уникнення винною особою покарання за завдані тілесні ушкодження позивача, призвела до його моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю заявляти неодноразові вимоги до органів досудового розслідування виконати їх посадові обов`язки; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; перебуванні у напруженому психологічному стані та усвідомленням того, що винна особа уникла відповідальності. Тому, внаслідок подій, які призвели до встановлення порушення у цій справі, позивач вочевидь зазнав болю та страждань, і таку шкоду не може бути виправлено самим лише встановленням факту порушення. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Разом із тим, враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та характер негативних наслідків, які зазнав позивач внаслідок порушення його прав відповідачем, принципів розумності і справедливості, апеляційний суд вважає необхідним зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача до 10 000,00 грн., у зв`язку з чим апеляційна скарга ГУ НП у Київській області підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необхідним уточнити реквізити рахунку, з якого здійснюється списання коштів на користь позивача, зазначивши що відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2020 року змінити в резолютивній частині, виклавши в такій редакції: Позов ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Національної поліції Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий ГУ МВС України у Київській області) 10 000 (десять тисяч),00 грн. на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 22 лютого 2021 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Р.В. Березовенко Є.М. Суханова