Постанова Сумський апеляційний суд № 592/7069/20

Справа №592/7069/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Катрич О. М. Номер провадження 33/816/2/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/7069/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 16.06.2020, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, установив: У поданій апеляційній скарзі (з доповненнями) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з закінченням строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки судовий розгляд здійснено без його участі і він не був належним чином повідомлений про відкладення розгляду справи з 11.06.2020 на 16.06.2020, що порушило його право на захист. Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 16.06.2020 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 420,40 грн судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_4 31.05.2020 о 21:50 в м. Суми по пр-ту Курському водій керував автомобілем «DAWEOO MATIZ» д. н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Апеляційний розгляд справи з додержанням вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП спочатку був призначений на 14.07.2020, однак за заявою захисника Афанасієва Р. В. про зайнятість в іншому судовому засіданні, не відбувся і був відкладений на іншу дату. У подальшому апеляційний розгляд у справі відкладався ще шість разів, останній раз на 19.02.2021. При цьому 31.07.2020, 25.09.2020 і 15.01.2021 апеляційний розгляд справи відкладено у зв`язку з подачею захисником Афанасієвим Р. В. заяви про зайнятість в інших судових засіданнях. З аналогічних обставин захисник Афанасієв Р. В. також подав клопотання про відкладення судового засідання і на 19.02.2021. ОСОБА_4 , будучи неодноразово у встановленому законом порядку повідомленим про час і місце розгляду його апеляційної скарги, також у судові засідання не з`явився, будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду справи не подавав. Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96). У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання». З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_4 та його захисника Афанасієва Р. В., оскільки це не суперечить положенням ст. 268 і 294 КУпАП. При цьому систематична зайнятість захисника в інших судових засіданнях у інших справах свідчить про вияв пріоритетності та зацікавленість захисника у тривалому не розгляді цієї справи, а тому розцінюється судом апеляційної інстанції як прояв зловживання процесуальним правом, незважаючи на відсутність у КУпАП загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, так як така заборона є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази і доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 248, ч. 1 ст. 268 КУпАП). При цьому необхідно зауважити, що своєчасним сповіщенням особи згідно вимог КУпАП є повістка, яка вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП), а при підготовці до розгляду справи суддя, крім іншого, вирішує таке питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (п. 3 ст. 278 КУпАП). Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), а тому не був дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який також знайшов своє закріплення у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), де формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об`єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи. Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову у справі, є невід`ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008). ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, які розглядались, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції». Вказані вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення (ст. 2 КУпАП) не дотримані суддею суду першої інстанції і розгляд справи відбувся за відсутності належного повідомлення ОСОБА_4 про час та місце судового засідання, що унеможливило ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення через порушення його особистих прав і законних інтересів, оскільки 11.06.2020 розгляд справи за письмовим клопотанням ОСОБА_4 було відкладено на 16.06.2020. При цьому у справі відсутня інформація щодо повідомлення ОСОБА_4 у порядку, встановленому ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, а формування секретарем с/з судової повістки на ім`я ОСОБА_4 та її направлення на невстановлену електронну адресу не може розцінюватись як належне повідомлення особи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції істотно порушені вимоги процесуальних норм КУпАП, внаслідок чого постанова підлягає безумовному скасуванню з цих підстав, а апеляційна скарга у цій частині задоволенню. Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи установлено, що 31.05.2020 о 21:50 ОСОБА_4 в м. Суми по пр-ту Курському керував т/з «DAWEOO MATIZ» д. н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова) і від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 540502 від 31.05.2020, об`єктивно підтверджується дослідженими доказами, а саме: ? актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобі, згідно якого ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки; ? письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно яких 31.05.2020 ОСОБА_4 у їх присутності відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу; ? письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно яких 31.05.2020 ОСОБА_4 у їх присутності відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, зокрема і в закладі охорони здоров`я; ? розпискою ОСОБА_9 , згідно якої остання зобов`язується доставити т/з «DAWEOO MATIZ» д. н. НОМЕР_1 до місця стоянки; ? направленням на огляд водія т/з із метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 31.05.2020, згідно якого огляд ОСОБА_4 не проводився; ? відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, згідно яких водій ОСОБА_4 у присутності свідків спочатку відмовляється пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager», а потім відмовляється проходить огляд і в закладі охорони здоров`я. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. При цьому необхідно зауважити, що ОСОБА_4 не оскаржувався факт присутності двох свідків при його відмові проходити огляд на стан сп`яніння у встановлений законом спосіб. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, а тому поліцейським спочатку правильно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп`яніння, так і факт відмови цієї особи від проходження огляду щодо стану такого сп`яніння в присутності 2-х свідків. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших НПА чи підзаконних НПА, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Таким чином, ОСОБА_4 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Враховуючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, факт вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки останній відмовився від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР, а тому апеляційний суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні цього правопорушення. Разом з тим, якщо справи відповідно КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді) стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате підлягає закриттю (ч. 2 ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП). Зважаючи на те, що правопорушення вчинене 31.05.2020, то строк накладення стягнення сплинув 31.08.2020, внаслідок чого після скасування постанови судді суду першої інстанції провадження у справі стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 16.06.2020 відносно ОСОБА_10 скасувати через порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права, а провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуРунов В. Ю.