Постанова 4816 № 592/10114/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2021 року м.Суми Справа №592/10114/20 Номер провадження 22-ц/816/101/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс», розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс», на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 жовтня 2020 року в складі судді Шияновської Т.В., ухвалене в м. Суми, в с т а н о в и в: 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Платинум Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих коштів. Свої вимоги мотивував тим, що згідно виконавчих написів нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапова М.Ю. від 15 квітня 2019 року № 753 та № 802 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість на користь ТОВ «Платинум Фінанс», на виконання яких приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Барладіним П.О. у виконавчих провадженнях № 5939267 та № 59392309 винесено постанови про стягнення звернення на заробітну плату боржника від 21 червня 2019 року та від 25 червня 2019 року у загальному розмірі 40% після вирахування утриманих податків, зборів. Всього із заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримує в ТОВ «Сумський машинобудівний завод», за вказаними постановами виконавця було утримано 23 944,16 грн. Однак, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2020 року виконавчі написи нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапова М.Ю. від 15 квітня 2019 року № 753 та № 802 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платинум Фінанс» в розмірі 12706,79 грн та 27108,25 грн, відповідно, визнано такими, що не підлягають виконанню. У зв`язку з чим, ТОВ «Платинум Фінанс» були безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 23944,16 грн, які ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Платинум Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти за виконавчими провадженнями № № 59392671, 59392309 в розмірі 23994 грн 16 копійок. Стягнуто з ТОВ «Платинум Фінанс» на користь держави 840 грн 80 коп судового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Платинум Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Вважає, що суд помилково поклав в основу рішення довідку ТОВ «Сумський машинобудівний завод» від 15 листопада 2019 року № 0458, згідно якої нібито на користь ТОВ «Платинум Фінанс» з ОСОБА_1 було стягнуто 11972,08 грн за постановою ВП № 59392309 від 25 червня 2019 року та 11972,08 грн за постановою ВП № 59392671 від 21 червня 2019 року, оскільки така довідка не є розрахунковим документом, тому не може бути належним доказом підтвердження перерахування коштів відповідачу. За таких обставин вважає передчасним висновок суду першої інстанції про набуття ТОВ «Платинум Фінанс» коштів за виконавчими написами. Доводить, що після визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 було повернуто, як надлишково стягнуті кошти з боржника за ВП № 59392671 та за ВП № 59392309, 3225 грн 74 коп за платіжним дорученням № 2118 від 10 червня 2020 року та 3225 грн 74 коп за платіжним дорученням № 2117 від 10 червня 2020 року. Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно з договором факторингу № 1501/2019 від 15 січня 2019 року ТОВ «Платинум Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами № 500080984 від 06 березня 2008 року та № 500153615 від 06 серпня 2008 року, укладеним ОСОБА_1 з ПАТ «Альфа Банк» (а.с. 5-10, 11, 13). 15 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю. було вчинено виконавчий напис серія ННЕ 339775, зареєстрований в реєстрі за №753, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платинум Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 500080984 від 06 березня 2008 року, укладеним з ПАТ «Альфа-Банк», за період з 08 квітня 2009 року по 01 березня 2019 року, в розмірі 12706,79 грн. (а.с. 11). 15 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю. було вчинено виконавчий напис серія ННЕ №496849, зареєстрований в реєстрі за №802, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платинум Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 500153615 від 06 серпня 2008 року, укладеним з ПАТ «Альфа-Банк», за період з 11 березня 2009 року по 01 березня 2019 року, в розмірі 27108,25 грн. (а.с. 13). Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2020 року у справі № 592/16197/19, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю. та зареєстрований у реєстрі № 753 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платинум Фінанс» суми заборгованості, в тому числі плата за вчинення виконавчого напису, в розмірі 12706 грн 79 коп. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю. та зареєстрований у реєстрі № 802, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платинум Фінанс» суму заборгованості, в тому числі плата за вчинення виконавчого напису, в розмірі 27108 грн 25 коп (а.с. 15-18). Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П.О. від 21 червня 2020 року у виконавчому провадженні № 59392671 при примусовому виконанні виконавчого напису № 753 від 15 квітня 2019 року, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника на користь стягувача ТОВ «Платинум Фінанс» у розмірі 20% із доходів боржника, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до виплати загального боргу, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, що складає 14947,47 грн (а.с. 20-21). Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П.О. від 25 червня 2020 року у виконавчому провадженні № 59392309 при примусовому виконанні виконавчого напису № 802 від 15 квітня 2019 року, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника на користь стягувача ТОВ «Платинум Фінанс» у розмірі 20% із доходів боржника, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до виплати загального боргу, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, що складає 30789,08 грн. (а.с. 22-23). Згідно з довідкою ТОВ «Сумський машинобудівний завод» від 15 листопада 2019 року № 0458, за постановою ВП № 59392309 від 25 червня 2019 року з ОСОБА_1 , який працює в товаристві, на користь стягувача ТОВ «Платинум Фінанс» було перераховано 11972,08 грн; за постановою ВП № 59392671 від 21 червня 2019 року з ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Платинум Фінанс» було перераховано 11972,08 грн (а.с. 19). На даний час виконавчі провадження № 59392309, № 59392671 завершені (а.с. 24). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, набуті ТОВ «Платинум Фінанс» за виконавчим написом нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, набуті без достатньої правової підстави, і за відсутності визначення чинним законодавством іншого способу повернення цих коштів, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з ТОВ «Платинум Фінанс» на його користь утриманих із заробітної плати коштів у сумі 23944,16 грн. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України). Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала. Вiдсутнiсть правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню інший стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Отже, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. У даному випадку, правовою підставою набуття ТОВ «Платинум Фінанс» 23994 грн 16 коп, стали спірні виконавчі написи нотаріуса від 15 квітня 2019 року, які виконанню не підлягають, оскільки, згідно з рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2020 року у справі № 592/16197/19, яке набрало законної сили, виконавчі написи щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платинум Фінанс» суми заборгованості за кредитним договором, визнано такими, що не підлягають виконанню. Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлено. Тобто правові підстави набуття відповідачем грошових коштів на виконання зазначених виконавчих написів відсутні, у зв`язку з чим, як правильно дійшов висновку суд першої інстанції, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України. Таким чином, правова підстава набуття ТОВ «Платинум Фінанс» коштів від позивача у сумі 23994 грн 16 коп, внаслідок вчинення виконавчих дій, пов`язаних з виконанням виконавчих написів нотаріуса, відпала, оскільки рішенням суду зазначені виконавчі написи визнано такими, що не підлягають виконанню. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність захисту порушених прав позивача, шляхом стягнення з ТОВ «Платинум Фінанс» безпідставно отриманих коштів у сумі 23994 грн 16 коп і вважає, що такий спосіб захисту порушеного права не суперечить закону. Довідка ТОВ «Сумський машинобудівний завод» від 15 листопада 2019 року № 0458 про утримання коштів у розмірі 23994,16 грн з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Платінум Фінанас», завірена підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства, є належним доказом у розумінні ст. 77 ЦПК України, на спростування якого відповідач не надав своїх доказів. Колегія суддів не приймає долучені до апеляційної скарги платіжні доручення від 10 червня 2020 року № 2117 та № 2118, як нові докази повернення ОСОБА_1 коштів, виходячи з наступного. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №192/875/17 сформовано наступний правовий висновок. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення статті 43 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції. У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення. Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду. Проте, подаючи нові докази до апеляційного суду, ТОВ «Платинум Фінанс» не навело об`єктивних підстав їх неподання у визначений ст. 83 ЦПК України строк до суду першої інстанції. Розгляд справи судом першої інстанції здійснений з повідомленням учасників і долучені до апеляційної скарги платіжні доручення перебували саме у відповідача та могли бути подані суду першої інстанції. Крім того, слід зазначити, що вказані платіжні доручення не підтверджують повернення коштів позивачу у розмірі 23994 грн 16 коп. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю.Кононенко Судді: В.І. Криворотенко С.С. Ткачук