Постанова Львівський апеляційний суд № 452/514/20

Справа № 452/514/20 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А. Провадження № 22-ц/811/1910/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. : ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар Іванова О.О. З участю: представника позивача Гнатишака О.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : 19 лютого 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № б/н від 28.12.2006 року в розмірі 11025.51 грн., а саме: 3 620.02 грн.-заборгованість за кредитом; 6 104.28 грн.-заборгованість за процентами за користування кредитом; 300.00 грн.-пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 500.00 грн.-штраф (фіксована частина); 501.21 грн.-штраф (процентна складова); а також судові витрати по справі. Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2020 року відмовлено АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення суду оскаржила представник позивача ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим. Судом не дано належної оцінки тому факту, що позивач підписала заяву-анкету про отримання кредитного ліміту, користувалася кредитними коштами, кредитна картка їй неодноразово перевипускалася, що свідчить про її активізацію та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Про користування кредитною карткою свідчить виписка з рахунку, яка долучена до матеріалів справи. При укладенні договору сторони погодили відсоткову ставку про що зазначається в заяві-анкеті. Посилається на рішення Верховного Суду у аналогічних справах. Просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу суду не надано. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про день і час слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 02.02.2021 року. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК). Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Матеріалами справи та судом встановлено, що 28 грудня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір б/н шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідно до укладеного Договору №б/н від 28.12.2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.9 відсотка в місяць або 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач-банк умови договору виконав, однак відповідач ОСОБА_1 допустила заборгованість по погашенню платежів. Відповідно до частини першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК). За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Застосування договору приєднання, його умови розробляє підприємець, в даному випадку АТ КБ «Приватбанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633,634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. За змістом статті 1056-1 ЦК розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно статті 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Стаття 549 ЦК дає визначення неустойки та її види. Частиною першою, другою статті 551 ЦК визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Із змісту заяви-анкети позичальника ОСОБА_1 вбачається, що процентна ставка визначена у розмірі 1,9% на місяць з розрахунку 360 днів у році, що становить 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яка фактично отримана в борг позичальником), стягнути складові його повної вартості, зокрема, відсотки, пеню, штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати пені та штрафів у зазначених розмірах та порядку їх нарахування. Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Із врахуванням вище зазначеного, суд не погоджується про застосування до даних правовідносин ст.634 ЦК за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Враховуючи те, що позивачем АТ КБ «Приватбанк» не надано суду доказів на підтвердження про конкретно запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості про сплату пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. За частиною шостою статті 81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в описовій частині рішення прописав, що анкета-заява ОСОБА_1 від 28.12.2006 року містить дані про умови кредитування в розмірі 250 грн. кредитного ліміту з базовою відсотковою ставкою 1,9 % на місяць або 22,80% на рік. Термін дії кредитного договору збігається із терміном дії кредитної картки та в той же час відмовив у стягненні фактично отриманих коштів та заборгованості по відсотках згідно наданого розрахунку, неправильно застосувавши норми матеріального права. Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти згідно домовленості визначеного розміру відсоткової ставки за користування такими у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанку» не повернено, а також враховуючи вимоги частини другої ст.530 ЦК за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, оскільки порушені його права. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 365/159/19), у постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 382/327/18-ц). Відповідач по справі в судове засідання не з`явилася, Відзиву на апеляційну скаргу суду не надала, тому суд вважає, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення в частині фактично отриманих кредитних коштів та відсотків за порушення строків повернення кредиту. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені, штрафів суд відмовляє за безпідставністю. Відповідно до частини першої п.п.3,4 статті 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Згідно ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2,376 ч.1 п.п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14369570) заборгованість за Кредитним договором № б/н від 28.12.2006 року у розмірі 9 724,30 грн. із яких: -3 620,02 грн.- заборгованість за кредитом; -6 104,28 грн.-заборгованість за процентами за користування кредитом. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по справі в розмірі 4 650,43 грн. (за подачу позовної заяви 1 860,17 грн.; за подачу апеляційної скарги-2 790,26 грн.). Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 23 лютого 2021 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк