Постанова 4807 № 325/1291/20

Дата документу 24.02.2021 Справа № 325/1291/20 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 325/1291/20Головуючий у 1-й інстанції Діденко Є.В. Повний текст ухвали складено 20.11.2020 року. Пр. № 22-ц/807/608/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі ЄУН 325/1728/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною заявою (а.с. 2-3), в якій просив визнати виконавчий лист № 325/1728/15-ц, який виданий Приазовським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в сумі 13647,77 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 1181,92 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 256,00 доларів США, а всього на загальну суму 15085,69 доларів США, що за курсом 21,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.08.2015 року становить 325.247,47 грн. та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором, що у гривневому еквіваленті становить 5128,70 грн., а всього на загальну суму 330376,17 грн. таким, що не підлягає виконанню. Заява обґрунтована тим, що 06 лютого 2007 року між ВАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZPBDGK00000098 відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 16000,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором, строком до 05 лютого 2027 року. Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 13647,77 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 1181,92 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 256,00 доларів США, а всього на загальну суму 15085,69 доларів США, що за курсом 21,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.08.2015 року становить 325247,47 грн. та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором, що у гривневому еквіваленті становить 5128,70 грн., а всього на загальну суму 330376,17 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в сумі 3303,76 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору недійсним було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а рішення Приазовського районного суду від 12.02.2016 року залишено без змін. Згідно із листом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04.08.2020 року за договором факторингу від 01.11.2007 року відбулось відступлення права вимоги, в наслідок чого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відступив право вимоги за кредитним договором № ZPBDGK00000098 на користь ПАТ «Акцент-банк». Таким чином, на думку заявника, на теперішній час ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є кредитором і не має прав на стягнення заборгованості, відступивши права вимоги іншій особі, тобто не є стороною у спірних правовідносинах та не може бути стягувачем. Крім того, відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.09.2020 року ОСОБА_1 не має кредитної заборгованості за кредитним договором № ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року, і таким чином обов`язок боржника щодо виконання виконавчого листа № 325/1728/15-ц перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутній. В автоматизованому порядку для розгляду цієї заяви визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_2 (а.с. 7). Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року (а.с. 37-40) в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, боржник ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 43-44) просив ухвалу суду першої інстанції у цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення вищезазначеної заяви в повному обсязі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 47). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 22 грудня 2020 року (а.с. 48), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 50), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом). Банк, як стягувач, подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 у цій справі. У судове засідання 24 лютого 2021 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 53-54, 61) всі учасники цієї справи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх учасників цієї справи і на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи. В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга боржника ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. В силу вимог ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, постанови. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеної заяви боржника у цій справі, керувався ст.432 ЦПК України та виходив із відсутності правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року у цивільній справі №325/1728/15-ц, позов задоволено та з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стягнута заборгованість за кредитним договором №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року на загальну суму 330376,17 грн. Рішенням суду встановлено, що ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк», якому надано право на надання банківських послуг,визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про Банки та банківську діяльність» відповідно до банківської ліцензії № 22-2 від 04.12.2001 року, виданої національним Банком України, тобто на здійснення операцій з валютними цінностями. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2016 року рішення місцевого суду залишено без змін. 12.12.2016 року судом видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь на ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року на загальну суму 330 376,17гривень. В матеріалах справи міститься лист за № 4022 від 08.08.2017 року від ПАТ «Акцент-Банк», направлений ОСОБА_1 в якому зазначено, що 01.11.2007 року відбулося відступлення прав вимоги за договором факторингу, внаслідок цього, іпотекодержателем став ЗАТ «Акцент-Банк», отже ПАТ КБ « ПриватБанк» відступив своє право вимоги на користь ЗАТ «Акцент-Банк» . Також в матеріалах справи міститься копія договору факторингу № 1 від 01.11.2007 року, згідно якого ПриватБанк, іменований надалі «Клієнт» і ЗАТ «Акцент-Банк», іменований надалі «Фактор» уклали договір за яким згідно п.1 даного договору передбачено, що Клієнтом здійснюється відступлення прав вимоги на отримання на свою користь від Боржників платежів по кредиту, відсоткам, комісіям, винагородам, інших платежів, неустойки (штрафу,пені), які існують у Клієнта відповідно до умов Договорів на дату укладання цього договору, до повного виконання зобов`язань боржником, та інших прав у повному обсязі. Постановою Запорізького апеляційного суду від 11.06.2019 року, рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03.04.2019 року скасовано, а заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишена без розгляду у зв`язку з пропущеним строком звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Постановою Верховного Суду від 05.02.2020 року, постанова Запорізького апеляційного суду від 11.06.2019 року залишена без змін. Ухвалою Приазовського районного суду від 04.05.2020 року (справа 6/325/14/2020; № 325/437/20) в задоволені заяви ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Безуха М.І. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 01.07.2020 року (ЄУ № 325/437/20; № провадження 22-ц/807/2170/20) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Безуха М.І. залишено без задоволення, а ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 04.05.2020 року по цій справі залишено без змін (а.с.21-24). Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Ч. ч. 1,2 ст.432 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою) передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Аналізуючи вказане вище, суд першої інстанції правильно зазначав, що наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після його видачі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред`явлення. Аналогічне положення містила стаття 369 ЦПК України, в редакції чинній на час видачі судом виконавчого листа по справі № 325/1728/15-ц (12.12.2016 року). Отже, законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником, чи іншою особою, або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року, яке набрало законної сили, на відповідача ОСОБА_1 покладено обов`язок сплачувати на користь банка заборгованість за кредитним договором. Вказаний обов`язок не припинений і не скасований, рішення суду є чинним (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, постанова Верховного Суду від 05.02.2020 року, а.с.68-71) та обов`язковим до виконання на всій території України. Посилання заявника на те, що наразі ПАТ КБ «ПриватБанк» не є кредитором, не має прав на стягнення заборгованості, відступивши права вимоги іншій особі, тобто не є стороною у спірних правовідносинах та не може бути стягувачем суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, оскільки, оспорюваний виконавчий лист був виданий не помилково, а на виконання рішення суду, відсутності обов`язку боржника повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин не встановлено, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Крім того, аналогічні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягають виконанню, були заявлені ОСОБА_1 раніше і їм надана оцінка в ухвалі Приазовського районного суду Запорізької області від 04.05.2020 року та в постанові Запорізького апеляційного суду від 01.07.2020 року (а.с.21-24). Будь-яких доказів, які би давали суду підстави дійти протилежних висновків, зазначених у вказаних рішеннях судів, заявником суду першої інстанції не було надано. Зважаючи на підстави, які зазначив ОСОБА_1 в заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції правильно вважав, що останній намагається уникнути виконання судового рішення, що є неприпустимим, враховуючи норми Конституції України. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цій справі необхідно відмовити. Доводи апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 дублюють доводи заяви боржника у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію боржника у цій справі, викладену в його заяві, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч.ч.2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною боржника апеляційному суду не надані. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни. Крім того, встановлено, що боржником ОСОБА_1 при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду було сплачено судовий збір (а.с. 42 а). Однак, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови боржникові у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок Банку, як стягувача, будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї скарги апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 12, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови апеляційним судом складений 25.02.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.