Постанова 4814 № 545/2224/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/2224/20 Номер провадження 22-ц/814/692/21Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Триголова В.М. Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року АТ «Акцннт-Банк» звернулось до місцевого суду з зазначеним позовом до відповідача. Заявлені вимоги обґрунтував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 22.02.2019 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. Своїм підписом у заяві б/н від 22.02.2019 року ОСОБА_1 підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування і Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує, у зв`язку з чим станом на 09.07.2020 року утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11782,80 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 3597,20 грн. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором, у розмірі 15380 грн., яка складається з 11782,80 грн заборгованість за тілом кредиту та 3597,20 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та вирішити питання судових витрат. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року позовні вимоги АТ «Акцент -Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент -Банк» заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001928662 від 22.02.2019 року у розмірі 11 782,80 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1610 грн. 70 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, якийу поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та ухвалити нове, про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, вирішити питання судових витрат. Зазначає, що місцевим судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки не взято до уваги, що відповідач, укладаючи договір була належним чином ознайомлена та погодила умови щодо нарахування відсотків за користування кредитом, що підтверджується її підписом у Паспорті споживчого кредиту. Апелянт вважає, що позивачем надані належні та допустимі докази по справі, зокрема розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків та інші суми відповідно до кредитного договору, а відповідачем ці докази не спростовані. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2019 року позивач та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку», (а.с. 8). За умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг. Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує. Згідно розрахунку АТ «Акцент-Банк» станом на 09.07.2020 року утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11782,80 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 3597,20 грн. Задовільняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, виходив із того, що, укладений договір є чинним та обов`язковий до виконання сторонами, а тому стягненню з відповідача підлягаю тіло кредиту в сцмі 11782,80 грн., в іншій частині позову не підлягає до задоволення за безпідставністю Апеляційний суд у складі колегії суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. З матеріалів справи вбачається, що згідно наданих позивачем виписок по картковим рахункам, відповідач користувалась кредитними коштами, та неодноразово здійснювала платежі отриманою кредитною карткою. У Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картака» сторонами погоджено проценти за користування кредитом (а.с. 7 на звороті). Враховуючи наданий позивачем розрахунок та порушення періодичності внесення відповідачем коштів на погашення заборгованості по тілу кредиту, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту. Разом з цим, судом першої інстанції не враховано те, що 05.11.2020 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подано заяву, згідно якої вона визнає суму заборгованості за кредитним договором та не заперечує щодо задоволення позову. (а.с. 36) Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. З матеріалів справи вбачається, що ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову судом першої інстанції постановлено не було, а отже місцевий суд прийняв вказану заяву відповідача, але при ухваленні рішення не врахував. При цьому, зважаючи на встановлені судом обставини, та подані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягає до задоволення. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. За подачу позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102 грн. (а.с.1), та за подачу апеляційної скарги 3153 грн. (а.с.53) Оскільки позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено в повному обсязі, то стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає судовий збір в загальному розмірі 5255грн. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та розподілу судових витрат. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором, а саме: за відсотками за користування кредитом 3597 грн. 20 грн. (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім грн. 20 коп.) Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 5255 грн. В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ В.М. Триголов СУДДІ А.І. Дорош О.А. Лобов