Ухвала КЦС ВС № 185/11138/19

Ухвала 25 лютого 2021 року м. Київ справа № 185/11138/19 провадження № 61- 2260ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель, переданих у колективну власність для сільськогосподарського використання колишньому КСП «Межиріч» у розмірі 5,29 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Межиріцької сільської ради задоволено. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У лютому 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій, заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року. Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. Крім того, заявлено клопотання, в якому заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на обставини, якими було зумовлено пропуск строку, зазначивши, що повний текст копії постанови апеляційного суду було отримано 15 січня 2021 року в канцелярії Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, про що є відмітка. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Вищезазначені доводи щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, так як відсутні докази того, що суд апеляційної інстанції у порядку статті 272 ЦПК України не надсилав копію судового рішення на адресу заявника - ОСОБА_1 . Крім того, як убачається із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, заявник подав позов і зобов`язаний слідкувати за рухом справи, так як обов`язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк покладено саме на учасника справи. Отримання судового рішення пізніше може свідчити про штучне збільшення строку для оскарження. У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Крім того частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якійвикладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 рокунеповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. А. Воробйова