Постанова 4857 № 380/4794/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4794/20 пров. № А/857/15370/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М., розглянувши порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 380/4794/20 (рішення ухвалено в м.Львові; головуюча суддя Братичак У.В.; повний текст рішення складено та підписано 11.11.2020) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 50 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань з транспортногу податку, який добровільно не погашений. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Львівській області, вважаючи, що таке винесене з порушенням норм матеріального права, при тому, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; а тому просило скасувати оскаржуване рішення та винести постанову, якою позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку про , що 10.03.2017 постанова у справі № 813/4047/16 набрала законної сили, тому вимога від 03.10.2016 №9650-17 вважається відкликаною, а податковий борг перерваний, оскільки остаточним рішенням у цій справі є постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Відтак податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 № 23371 узгоджене на підставі цієї постанови апеляційного суду, а податкова вимога від 03.10.2016 № 9650-17 узгоджена в порядку статті 59 ПК України. Враховуючи наведене вважає, що контролюючий орган, стягуюючи з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 50 000,00 грн, діяв в межах чинного законодавства та в спосіб, встановлений законом. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Як видно з облікової картки платника податків за ОСОБА_1 станом на 31.12.2019 числився податковий борг з транспортного податку в сумі 75 000,00 грн. Згідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області № 18624/10/52.09-07 від 04.05.2020 станом на 30.04.2020 податковий борг відповідача з транспортного податку становив 50 000,00 грн. Оскільки з часу виставлення податкової вимоги, податковий борг відповідача не був погашений, позивач просить стягнути такий у судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні підстави для стягнення податкового боргу, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 54495-13 від 30.06.2017 та № 0830868-1311-1325 від 18.05.2018, оскільки ним не направлялись відповідачу податкові вимоги із цього боргу, а попередній борг вважається перерваним на підставі рішення суду 10.03.2017 в адміністративній справі № 813/4047/16. Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з підпунктами 14.1.39, 14.1156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пунктів 57.1, 57.3 статті 57 ПК України, якою визначені строки сплати податкового зобов`язання, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Судом встановлено, що податковий борг у відповідача виник внаслідок несплати ним податкового зобов`язання із транспортного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 23371 від 12.07.2016. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Позивачем вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом надсилання податкової вимоги форми «Ф» № 9650-17 від 03.10.2016, яка вручена ОСОБА_1 20.102016, проте ці заходи не призвели до погашення вказаного боргу. Відтак, суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, а тому визнаються сумою податкового боргу у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як встановлено судом, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької об`єднаної державної податкової інспекції (Пустомитівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області № 23371-13 від 12.07.2016. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 апеляційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 в адміністративній справі № 813/4047/16 без змін. Постановою Верховного Суду від 27.08.2018 касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задоволено. Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі № 813/4047/16 без змін. Тобто, остаточним рішенням у цій справі є постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019. Відтак податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 за № 23371 вважається узгодженим на підставі цієї постанови апеляційного суду, а податкова вимога від 03.10.2016 № 9650-17 - узгодженою в порядку ст. 59 ПК України. Відповідно до статті 59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про те, що у податкового органу не було обов`язку надсилати відповідачеві податкові вимоги по податкових повідомленнях-рішеннях № 54495-13 від 30.06.2017 та № 0830868-1311-1325 від 18.05.2018, оскільки згідно цих рішень податковий борг тільки збільшився, а узгодженим він був ще відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 № 23371, за яким відповідачу належним чином надсилалась та була вручена податкова вимога від 03.10.2016 № 9650-17. Відповідно до приписів частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на наведені норми законодавства та встановлені у справі обставини колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач діяв в спірних правовідносинах у межах своїх службових обов`язків, повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 380/4794/20 скасувати. Позов Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РКНОПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь бюджету податковий борг, який складається із сум податкових зобов`язань по транспортному податку, в розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк О. М. Довгополов