Постанова 4856 № 560/3878/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3878/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 25 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року визнано протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та зобов`язано відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по перерахованій за рішенням суду, але не виплаченій пенсії за період з 23.05.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 43843,71 (сорок три тисячі вісімсот сорок три гривні) 71 коп. Також судом зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року - без змін. Рішення набрало законної сили 07.08.2020 року. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов звіт про виконання рішення суду. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про прийняття звіту про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року по справі 560/3878/19 - відмовлено. Визнано поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звіт за №2200-0804-7/39239 від 07.09.2020 року таким, що не підтверджує повне та належне виконання рішення суду стосовно виплати ОСОБА_1 заборгованості по перерахованій за рішенням суду, але не виплаченій пенсії за період з 23.05.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 43843,71 грн. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області новий строк (15 робочих днів) з дати отримання цієї ухвали, для подання Хмельницькому окружному адміністративному суду звіту про повне та належне виконання рішення суду. Не погоджуючись з постановленням такої ухвали, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову постанову, якою визнати поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звіт таким, що підтверджує виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2020. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За приписами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. З наведеного слідує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, що перерахована позивачу пенсія за період з 23.05.2016 по 31.12.2017 в сумі 43843,71 грн. не виплачена. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що доплата згідно перерахунку на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 №103, за період з 23.05.2016 по 31.12.2017 в сумі 43843,60 грн., в частині, що підлягала виплаті за період з 01.09.2019 по 31.08.2020 в сумі 21921, 850 грн. буде здійснена при відповідному фінансуванні. В частині, що підлягала виплаті з 01.09.2020 по 30.06.2020 в сумі 21921,80 грн. проводиться відповідно до п.1 постанови КМУ «Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» від 24.12.2019 №1088 в підвищеному розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії. Зазначена сума буде виплачуватись по травень 2021 року, в червні 2021 2192,29 грн. Доплата за вересень 2020 року в сумі 2192,29 грн. виплачена 04.09.2020. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що пенсійні виплати здійснюються управлінням виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Відповідач також вказав на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративною суду від 22 липня 2020 року у справі № 640/5248/19 змінено пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року: визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Таким чином, на переконання відповідача скасування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 постанови Уряду № 649, яка може бути усунута шляхом прийняття відповідного нормативного акту. Крім того, ГУ ПФУ в Хмельницькій області вказує на те, що згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень з порушеннями бюджетного законодавства. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що здійснення перерахунку та нарахування пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суд зобов`язав Пенсійний орган не провести перерахунок, а виплатити позивачеві заборгованість по перерахованій за рішенням суду, але не виплаченій пенсії за період з 23.05.2016 по 31.12.2017 в сумі 43843,71 грн. Так, механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Порядком

649. Пунктами 1 та 2 цієї постанови було передбачене затвердження Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а також те, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Згідно з пунктом 3 безпосередньо Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Пунктом 4 Порядку визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Відповідно до пункту 5 Порядку для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (пункт 6 Порядку). Пунктом 10 Порядку було передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінене, зокрема пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Отже, до 22 липня 2020 року Порядок №649 був чинний і боржник зобов`язаний був ним керуватись, тобто вчиняти певні активні дії з метою виконання рішення суду, зокрема: вести облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, подавати до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника та інші документи і розрахунки згідно з Порядком, а комісія ПФУ повинна була розглянути ці документи та провести відповідну перевірку розрахунку. Натомість відповідачем не доведено, що після 22 липня 2020 року будь-які дії з метою реалізації виплати позивачу належних сум були вчинені, крім здійснення розрахунку доплати пенсії та включення такої заборгованості до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що саме по собі не є беззаперечним доказом виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року по справі №560/3878/19, оскільки останнім, суд зобов`язував не здійснити перерахунок пенсії позивача, а виплатити її заборгованість, чого відповідачем на момент розгляду даного звіту здійснено не було. Однак, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області дій, зокрема, направлення до Пенсійного фонду України звернення щодо виділення коштів на погашення заборгованості на виконання рішення суду, чи роз`яснення процедури здійснення таких виплат враховуючи скасування пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №

649. Зважаючи на це, доводи відповідача щодо відсутності фінансових ресурсів не може вважатись обставиною, що виправдовує невиконання судового рішення. Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У справі "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади. Заборгованість за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2020 по справі №560/3878/19, в сумі 43843,71 грн. позивачу і досі не виплачена з посиланням на те, що скасування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 постанови Уряду № 649, яка може бути усунута шляхом прийняття відповідного нормативного акту. При цьому, відповідач вказує на те, що заборгованість за рішенням суду за період з 23.05.2016 по 31.12.2017 в сумі 43843,60 грн., в частині, що підлягала виплаті за період з 01.09.2019 по 31.08.2020 в сумі 21921,80 грн. буде здійснена при відповідному фінансуванні, чим фактично визнає невиконання рішення суду на момент розгляду звіту. Також не свідчать про повне виконання рішення суду у цій справі і доводи апелянта про те, що в частині, що підлягала виплаті з 01.09.2020 по 30.06.2020 в сумі 21921,80 грн. проводиться відповідно до п.1 постанови КМУ «Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» від 24.12.2019 №1088 в підвищеному розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії. Зазначена сума буде виплачуватись по травень 2021 року, в червні 2021 2192,29 грн. Надана відповідачем довідка-розрахунок, ніяк не підтверджує майбутню виплату позивачу заборгованості і не є взятим на себе пенсійним органом зобов`язанням такої виплати. Також відповідач не надав докази виплати позивачу частини нарахованих коштів у вересні 2020 року. На підставі викладеного, беручи до уваги невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року по справі №560/3878/19, яке набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності встановити новий строк для подання звіту суб`єкта владних повноважень про повне та належне виконання судового рішення, а саме здійснення фактичної виплати ОСОБА_1 заборгованості в сумі 43843,71 грн. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.