Постанова 4855 № 640/20302/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20302/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Аверкова В.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фарм-рост» до Головне управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2019 року №001717405, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фарм-рост» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Фарм-рост») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2019 року № 001717405. Позивач не погоджується з винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач виявив порушення, яке позивач самостійно виявив та усунув, також нарахував за вказане порушення штраф та оплатив його. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 10 вересня 2019 року № 001717405. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що Головний управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Фарм-Рост» за травень 2019 року. Під час перевірки було встановлено порушення ТОВ «Компанія «Фарм-рост» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження за травень 2019 року позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 553 060,00 грн., штрафна санкція за вказане порушення передбачено абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. За результатами вказаної перевірки відповідачем прийнято акт від 02 липня 2019 року № 6733/26-15-12-06. На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2019 року № 0017174055, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 128 265,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішення, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 75.1 статт 75 Податкового кодексу України передбачено Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Пунктом 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових. Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. В акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Компанія «Фарм-рост» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження за травень 2019 року позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 553 060,00 грн., а саме: згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2019 року ТОВ «Компанія «Фарм-рост» сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ 2 041 846, 62 грн, в тому числі: позивачем до податкового кредиту включено податкові накладні ТОВ «Хмельницька міська перша аптека» № 469 від 15 травня 2019 року на загальну суму ПДВ 11 639,17 грн, ТОВ «Ансві-Фарм» № 35 від 15 травня 2019 року на загальну суму ПДВ 1700,17 грн. та ТОВ «Нетассіст» № 117 від 14 травня 2019 року на загальну суму ПДВ 58,33 грн., які зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів реєстрації; позивачем до податкового кредити включено податкову накладну ТОВ «Медікал Стріт» на загальну суму ПДВ 1 183 260,50 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19 червня 2019 року було подано до контролюючого органу додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року та додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року, що підтверджується відповідними квитанціями №1 та №2 про їх доставку. Позивачем у позовній заяві зазначено, що при складанні вказаних звітних документів, позивачем було допущено помилку, а саме до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» було включено податкові накладні періоду виписки значився травень 2019 року, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів реєстрації по таких контрагентах: ТОВ «Хмельницька міська перша аптека» на загальну суму ПДВ 11 639,17 грн, ТОВ «Ансві-Фарм» на суму ПДВ 1700,17 грн та ТОВ «Нетассіст» на суму ПДВ 58,33 грн, а також включено податкову накладну по ТОВ «Медікал Стріт» на суму ПДВ 539 662,50 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Всього було помилково включено накладні на суму ПДВ 553 060,17 грн. Отже, внаслідок такої помилки, відбулося завищення податкового кредиту за травень 2019 року на 553 060,17 грн. Разом з тим матеріали справи містять уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, з яких вбачається, що позивачем задекларовано у рядку 10.1 Б (оподатковуються за основною ставкою) дозволений податковий кредит в сумі 1 488 786, 00 грн. та в рядку 17 Б - усього податкового кредиту в сумі 1 591 303,00 грн. Відповідно до квитанції № 1 вказаний розрахунок отриманий відповідачем 29 липня 2019 року. Таким чином, уточнене позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18) та становить 1 067 342,00 грн. шляхом його збільшення на 553 060,00 грн, доплачено ПДВ за червень 2019 року в сумі 154 897,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2820 від 29 липня 2019 року. Крім того, позивачем самостійно нараховано у зв`язку з виправленням помилки штраф в сумі 16 592,00 грн. (553 060,00 грн. 3%), який оплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 2830 від 20 серпня 2019 року. Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Зазначено норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період. Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України визначено, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Отже, пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки. Тому у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації. Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 815/4013/14. Встановлено, що помилка позивача у невірному відображенні суми ПДВ у розмірі 553 060,00 грн була самостійно відкоригована у серпня 2019 року, шляхом надання до податкового органу уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виправлених помилок за період травень 2019 року, у зв`язку з чим позивачем було самостійно нараховано суму штрафу у розмірі 13 576,00 грн. (3% від суми 553 060,00). При цьому, жодних зауважень до поданого уточнюючого розрахунку відповідач під час розгляду справи не висловлював. На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходит до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки платником податків відкориговані дані по декларації за травень 2019 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що адміністративний позов ТОВ «Компанія «Фарм-рост» підлягає задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Л.В. Губська, М.І. Кобаль