Постанова 4813 № 520/7855/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2661/21 Номер справи місцевого суду: 520/7855/14-ц Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А.П., за участю секретаря Феленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельського Зореслава Анатолійовича, за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заявлених вимог 19 серпня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельського Зореслава Анатолійовича, за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, в якій скаржник просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 09.08.2019 року, винесену головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельським Зореславом Анатолійовичем в рамках виконавчого провадження ВП №45128864; - зобов`язати головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельського Зореслава Анатолійовича передати ВП №45128864 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. В обґрунтування скарги, скаржник посилається на те, що в провадженні Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП №45128864, з примусового виконання виконавчого листа №520/7855/14-ц, виданого 25.09.2014 року Київським районним судом міста Одеси стосовно боржника ОСОБА_3 . В рамках вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем 05 серпня 2019 року винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у вказаному відділі перебуває зведене виконавче провадження №58541500, стосовно боржника ОСОБА_3 , яке відкрито раніше. Однак, як надалі скаржнику стягувачу за виконавчим провадженням, стало відомо, що 09 серпня 2019 року головний державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельський З.А. виніс постанову про скасування процесуального документу, якою на підставі абз.4 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» скасував постанову про передачу виконавчого провадження від 05 серпня 2019 року. Скаржник стверджує, що така постанова є незаконною, під час її винесення головний державний виконавець Нідзельський З.А. діяв не в межах своїх повноважень, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чим значною мірою порушує її права, у зв`язку з чим просить суд визнати постанову державного виконавця про скасування процесуального документу неправомірною і скасувати її, а також відновити її порушене право шляхом зобов`язання державного виконавця здійснити передання матеріалів виконавчого провадження ВП №45128864 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 року було задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельського Зореслава Анатолійовича, за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, постановлено: Визнати неправомірною та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 09.08.2019 року, винесену головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельським Зореславом Анатолійовичем в рамках виконавчого провадження ВП №45128864, з примусового виконання виконавчого листа №520/7855/14-ц, виданого 25.09.2014 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язати головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельського Зореслава Анатолійовича здійснити дії з виконання постанови про передачу виконавчого провадження від 05 серпня 2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №45128864. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У лютому 2020 року Другим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було подано апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 року, відповідно до якої апелянт просив вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу за наслідком неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та за відсутності представника або виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). Вказує, що Другий Київського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував вимоги абзацу третього пункту 7 розділу 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012 року, в якому врегульовано порядок передачі виконавчих проваджень на виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника управління забезпечення примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби. На адресу Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області не надходило рішення начальника управління забезпечення примусового виконання рішень щодо передачі виконавчого провадження ВП №45128864 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, тож постанова про передачу виконавчого провадження була ухвалена державним виконавцем помилково. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 03 вересня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому посилаючись на те, що в апеляційній скарзі скаржник не спростовує висновків суду першої інстанції щодо усіх обставин справи, а лише вказує на те, що на його думку допущено неповноту під час дослідження доказів. Вказує, що ігнорування доречних аргументів сторони є грубим порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сталої судової практики, як Верховного суду, так і ЄСПЛ. ОСОБА_1 зазначає, що державним виконавцем не спростовуються обставини, викладені в ухвалі суду першої інстанції, а лише зазначається, що Державний виконавець має право на скасування помилкового рішення. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду в особі судді судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Князюка О. В. від 25.03.2020 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху оскільки скаржниками не було сплачено судовий збір. На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 25.03.2020 року було подано заяву від 13.04.2020 року, до якої долучено копію платіжного доручення № 437 від 17 лютого 2020 року, якою усунуто недоліки зазначені в ухвалі. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року було відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельського Зореслава Анатолійовича, за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою від 22.04.2020 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1 з подальшими змінами, на усій території України з 12 березня установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 20.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території м.Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний, зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала на розгляді цивільна справа №520/7855/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення аліментів та визначення місця мешкання дитини. За наслідком розгляду вказаної справи, 03 вересня 2014 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 1000 гривень, щомісячно, починаючи з 01 липня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок. Вказане рішення суду набрало законної сили 16 вересня 2013 року. 25 вересня 2014 року на виконання вказаного рішення суду, Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 1000 гривень, щомісячно, починаючи з 01 липня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 09 жовтня 2014 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45128864, з примусового виконання вказаного виконавчого листа. Надалі у зв`язку з реорганізацією відділу державної виконавчої служби, вказане виконавче провадження №45128864, було передано до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. 09 серпня 2019 року до вказаного відділу державної виконавчої служби надійшов лист з Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області за №09.1-5657/В-8 від 02 серпня 2019 року, в якому повідомлено, що у Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває зведене виконавче провадження №58561500 до складу якого входять виконавчі провадження: ВП №50692731 з примусового виконання виконавчого листа №2/1519/7032/11 виданого 29.08.2013 року; ВП №58514428 з примусового виконання виконавчого листа №520/15284/17 виданого 13.07.2018 року; ВП №58839692 з примусового виконання виконавчого листа №520/13305/17, виданого 22.03.2018 року; ВП №57492858 з примусового виконання виконавчого листа №495/8685/14-ц, виданого 18.02.2015 року; ВП №57492816, з примусового виконання виконавчого листа №495/8685/14-ц, виданого 18.02.2015 року, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 на користь фізичних осіб. У вказаному листі також повідомлено, що стягувач за виконавчим провадженням №45128864, про стягнення аліментів, виявила бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника та в заяві від 01.08.2019 року просить надати суму заборгованості по сплаті аліментів. У зв`язку з чим, Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області у листі просив Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області повідомити про наявність або відсутність заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим провадженням ВП №45128864. 05 серпня 2019 року головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельським Зореславом Анатолійовичем в рамках виконавчого провадження ВП №45128864, винесено постанову про передачу виконавчого провадження, якою вирішено передати вказане виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції в Одеській області у строк до 05.08.2019 року. Зазначену постанову було винесено на підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Також судом встановлено, що після винесення вказаної постанови, через 4 дні, а саме 09 серпня 2019 року головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельським Зореславом Анатолійовичем в рамках виконавчого провадження ВП №45128864, винесено постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано постанову про передачу виконавчого провадження від 05 серпня 2019 року, з посиланням на абзац 4 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувач за виконавчим провадженням ВП №45128864 ОСОБА_1 будучи незгодною з вказаною постановою державного виконавця від 09 серпня 2019 року звернулась до суду з відповідною скаргою.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. П. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу виходив з того, що головний державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельський Зореслав Анатолійович, не є відповідною посадовою особою, зазначеною у пункті 1 розділу ХІІ вказаної Інструкції, яка має право здійснювати перевірку законності виконавчого провадження посадовими особами, а від так не є належною особою, яка має право виносити постанову про скасування процесуального документу. Оскаржувана постанова про скасування процесуального документа від 09.08.2019 року також не містить будь-яких посилань на здійснення дії за дорученням вищого керівництва на підставі проведеної перевірки. Також, з матеріалів виконавчого провадження не вбачається наявним, що будь-яка зі сторін виконавчого провадження звертались зі скаргою на постанову про передачу виконавчого провадження від 05.08.2019 року, за наслідком чого було проведено відповідну перевірку, про що також не було повідомлено і не надано відповідних доказів головним державним виконавцем Нідзельським З.А. З урахуванням вищевикладеного вбачається, що головний державний виконавець Нідзельський З.А. без достатніх правових підстав та повноважень на те, за власною ініціативою здійснив перевірку законності постанови про передачу виконавчого провадження від 05.08.2019 року, за наслідком чого виніс постанову про її скасування від 09.08.2019 року, що суперечить вимогам частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ХІІ Інструкції за №512/5 від 02.04.2012 року. Головний державний виконавець Нідзельський З.А. взагалі був позбавлений можливості здійснювати дії з винесення оскаржуваної постанови, оскільки після винесення постанови про передачу виконавчого провадження від 05.08.2019 року, останній був зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня, а саме 06 серпня 2019 року, здійснити дії з передання матеріалів виконавчого провадження ВП №45128864, до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, про що також зазначено в постанові від 05.08.2019 року, в якій встановлено строк передання матеріалів до 05.08.2019 року. Вказані висновки суду узгоджуються із матеріалами справи. Судом першої інстанції правильно зазначено, що загальну процедуру виконавчого провадження регулюють Закон України "Про виконавче провадження" та Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". При цьому Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 7 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися, зокрема, до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника управління державної виконавчої служби щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби. Згідно п. 8 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, у випадках, передбачених абзацами третім та четвертим пункту 7 цього розділу, особа, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, виносить вмотивовану постанову, де обов`язково зазначаються обставини, що обумовили передачу виконавчого провадження, та строки передачі матеріалів виконавчого провадження, які не можуть перевищувати п`яти робочих днів. Постанова надсилається сторонам виконавчого провадження та до відповідних органів державної виконавчої служби. Пунктом 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що у разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів. Колегія відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції не врахував вимоги абзацу третього пункту 7 розділу 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012 року, в якому врегульовано порядок передачі виконавчих проваджень на виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника управління забезпечення примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби. Та оскільки на адресу Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області не надходило рішення начальника управління забезпечення примусового виконання рішень щодо передачі виконавчого провадження ВП №45128864 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, тож постанова про передачу виконавчого провадження була ухвалена державним виконавцем помилково. Питання правомірності ухвалення постанови від 05.08.2019 року не є предметом оскарження. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення скарги. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нідзельського Зореслава Анатолійовича, за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: О.М. Таварткіладзе А.П. Заїкін