Постанова 4820 № 688/2657/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/2657/20 Провадження № 22-ц/4820/287/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Дубова М.В. з участю: представника відповідача Войцехівського К.Т., відповідача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 688/2657/20 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року в складі судді Козачук С.В. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом, в якому банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на свою користь заборгованість станом на 21.07.2020 року за кредитним договором № 3492007/3і від 06 вересня 2007 року по відсотках у розмірі 1946,42 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 53723 грн. 23 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51235 грн. 65 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 52734 грн. 39 коп., три проценти річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 288 грн. 42 коп, а також стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати по справі в розмірі 2369 грн. 73 коп. Свої позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" обґрунтовувало тим, що 06 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за яким відповідач отримав 20000 доларів США зі сплатою 10,9 % річних за користування кредитом. Цього ж дня між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 3492007/3і за умовами якого остання виступила поручителем за виконання позичальником всіх зобов`язань за кредитним договором. Однак ОСОБА_2 належним чином не виконував свої зобов`язання щодо повернення кредиту, тому ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 26 березня 2013 року вказаний позов було задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість по кредитному договору №3492007/3і від 6 вересня 2007 року в розмірі 4731,05 доларів США, що в еквіваленті на гривню складає 37801 грн. 09 коп. та 1148 грн. 28 коп., а всього 38949 грн. 37 коп. Вказана заборгованість була розрахована станом на 22.02.2013 року. При цьому, звертаючись до суду із даним позовом в цій цивільній справі, позивач вказував, що станом на 21 липня 2020 року ОСОБА_2 має невиконані зобов`язання за кредитним договором по нарахованих відсотках за період з 01.03.2013 по 21.07.2020 в розмірі 1946,42 доларів США, що в еквіваленті становить 53723 грн.33 коп., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту в період з 21.07.2017 по 20.07.2020 в сумі 51235 грн. 65 коп. заборгованість по пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 21.07.2017 по 20.07.2020 року в сумі 52734 грн. та 288 грн. 42 коп. як три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів річних (3%) за період з 21.07.2017 по 20.07.2020 року, підтвердженням чого є розрахунок заборгованості, який додається. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також зазначав, що оскільки зобов`язання ОСОБА_2 не були вчасно виконані перед ПАТ АБ "Укргазбанк", а виконувалися протягом тривалого періоду, станом на момент подання цього позову виконане тільки рішення від 26.03.2013 року, а тому банк вправі за прострочення боржником виконання грошового зобов`язання застосувати відповідальність передбачену положеннями самого кредитного договору, положеннями чинного цивільного законодавства, зокрема, і ст.625 ЦК України. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року вказаний позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» три проценти річних від простроченої заборгованості за кредитним договором №3492007/3і від 06 вересня 2007 року за період з 21 липня 2017 року по 20 липня 2020 року в сумі 288 грн.42 коп. В задоволенні решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на ПАТ АБ «Укргазбанк» судовий збір в розмірі 4 грн. 27 коп. В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні позову, ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на неправильне застосування норм матеріального права, неврахування судом судової практики суду вищої інстанції при вирішенні аналогічних справ. Так апелянт вказує, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором виконав невчасно, зокрема, не вчасно виконав рішення Шепетівського міськрайонного суду від 26.03.2020 року. У зв`язку з цим, банк і пред`явив вимогу про погашення процентів в розмірі 1946,42 доларів США, які нараховані за період непогашення заборгованості (невиконання рішення суду), а саме з 01.03.2013 по 21.07.2020. Також судом не враховано позицію Великої палати Верховного Суду викладену в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 і правову позицію викладену у постанові від 21.03.2018 по справі № 520/16150/15-ц. Права та обов`язки сторін, що складають зміст конкретного зобов`язального правовідношення припиняються з моменту виконання боржником зобов`язань й прийняття виконання кредитором. Оскільки зобов`язання не було виконано боржником, отже відсотки підлягають до нарахування і стягнення щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Також вважає, що суд не врахував положення параграфу 2 глави 49 ЦК України щодо особливостей поняття пені та вказує, що пеня за порушення зобов`язання розрахована в цілому за невиконання умов договору щодо повернення процентів. Також суду слід взяти до уваги позицію, викладену в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 по справі №6-29722св15, також постанові Верховного Суду від 13.12.2018 по справі №913/11/18. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Полянська О.А. вважає судове рішення законним, обґрунтованим і таким, що ухвалене з урахуванням судової практики суду вищої інстанції по розгляду аналогічних справ. Так, вказує, що на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду від 23.03.2013 року було видано виконавчий лист, виконавче провадження по якому було відкрито лише 16 липня 2019 року та 09.11.2020 закрито у зв`язку із повним виконанням. Зазначає, що висновок суду про те, що після отримання судового рішення про стягнення в повному обсязі кредитної позики на підставі ст. 1050 ЦК України та в зв`язку з цим зміни строку кредитування і настанням строку повного погашення кредиту позичальником, банк не мав підстав для нарахування процентів за користування кредитом та пені є законним, а рішенням таким, що ухвалене з урахуванням судової практики. Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 справа № 175/4753/15-ц та постанові Верховного Суду від 12.10.2020 справа № 686/11956/16-ц. При цьому вважає, що банк має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, яке й було захищено судом шляхом часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 3% річних від простроченої заборгованості за кредитним договором. Крім того, вважає вірним висновок суд про відмову у задоволення позову в частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 , у зв`язку із припиненням договору поруки. Перевіривши матеріали справи, колегія судді вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 06.09.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 3492007/3і, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 20000 доларів США на строк з 06.09.2007 року по 05.09.2014 року із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 10,9 % річних (п.1.1). У випадку порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути банку заборгованість за кредитом, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку (п 5.1). За порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення платежу з дня виникнення такої заборгованості, але в межах строку позовної давності (п.5.3). На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 06.09.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №3492007/3і, за умовами якого остання зобов`язалась відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору №3492007/3і від 06.09. 2007 року. ОСОБА_2 належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 22 лютого 2013 року виникла заборгованість по кредиту. В зв`язку з порушенням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Укргазбанк» в березні 2013 року звернулось до суду про дострокове стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №3492007/3і від 06.09. 2007 року станом на 22 лютого 2013 року в загальній сумі 4731,05 доларів США, що складається з заборгованості по тілу кредиту, та 1141 грн. 28 коп. пені. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2013 року даний позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №3492007/3і від 06.09.2007 року в розмірі 4731,05 дол. США, що в еквіваленті на гривню по курсу НБУ становило 37801 грн. 09 коп., 1148 грн. 28 коп. пені, а всього 38949 грн. 37 коп. та з кожного по 208 грн. 51 коп. судових витрат. На виконання даного рішення було видано виконавчий лист, який було звернуто до примусового виконання. Постановою старшого державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу ДВС від 09.11.2020 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2013 року закінчено в зв`язку з повним виконанням рішення суду боржником. Звертаючись до суду з даною позовною заявою від 14 вересня 2020 року, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №3492007/3і від 06 вересня 2007 року станом на 21.07.2020 по відсотках у розмірі 1946,42 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 53723 грн. 23 коп.; пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51235 грн. 65 коп.; пеню за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 52734 грн. 39 коп., які нараховані на підставі умов договору, а також три проценти річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 288 грн. 42 коп. Вказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором поруки, рішенням суду та іншими матеріалами справи. Частиною першою статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. За частиною першою статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У частині другій статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Також відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК Українина дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової. Колегія суддів вважає, що звернувшись до суду в березні 2013 року із позовом про стягнення із позичальника та поручителя кредитної заборгованості у повному обсязі станом 22 лютого 2013 року, банк реалізував своє право на дострокове пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання на 22 лютого 2013 року. З огляду на те, що банк звернувся до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості, тобто пред`явив до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, то у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом після 22 лютого 2013 року. В той же час, як вбачається з наданого банком розрахунку, банк просить стягнути з відповідача проценти в розмірі передбаченому в кредитному договорі, за період з 01 березня 2013 року по 21 липня 2020 року, тобто після припинення права нараховувати проценти, передбачені самим кредитним договором. Щодо вимог про стягнення неустойки у вигляді пені колегія суддів виходить з наступного. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). За змістом приписів параграфа 2 глави 49 ЦК Україниособливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не зазначено у законі або в договорі. Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так й до вимоги про стягнення процентів за кредитом. Оскільки після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК Україниправо позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на вказані проценти за період з 01 березня 2013 року по 21 липня 2020 року неустойки. На підставі системного аналізу наведених норм права колегія апеляційного суду приходить до висновку, що банк не мав права нараховувати відсотки та пеню за кредитом, які стали предметом позову, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність факту порушення суб`єктивного цивільного права. В той же час нормами Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені. Позивачем така вимога була заявлена та позов в цій частині судом обґрунтовано було задоволено. Також є вірним висновок суду про відмову в задоволенні позову, пред`явленого до поручителя ОСОБА_1 , оскільки у зв`язку з ухваленням рішенням про стягнення кредитної заборгованості, припинились зобов`язальні правовідносини за кредитним договором, то відповідно до п.п.5.1-5.4 договору поруки № 3492007/3і від 06.09.2007 року, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , припинилась і порука. Доводи апеляційної скарги, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором виконав невчасно, зокрема, не вчасно виконав рішення Шепетівського міськрайонного суду від 26.03.2020 року, у зв`язку з чим, банк має право пред`явити вимогу про стягнення відсотків та пені з вищевказаних вище мотивів та підстав слід відхилити. Такі доводи апелянта суперечать нормам цивільного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду. Не заслуговують на уваги посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки саме в цій справі зазначено про відсутність підстав для нарахування відсотків після припинення дії кредитного договору. А в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі № 520/16150/15-ц встановлені інші обставини справи, відмінні від даної цивільної справи. При цьому доводи апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» про те, що позичальником ОСОБА_2 рішення Шепетівського міськрайонного суду було виконано не вчасно, є безпідставними, оскільки вказаним судовим рішенням не було встановлено строку його виконання. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 лютого 2021 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова