Постанова 4814 № 553/322/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/322/20 Номер провадження 22-ц/814/136/21Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М. імена (найменування) сторін: позивач (відповідач за зустрічним позовом): Акціонерне товриство Комерційний банк "ПриватБанк" відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави, ухвалене 12 жовтня 2020 року у складі судді Парахіної Є.В. по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 90 513,75 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 25 000 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті ( http:www.privatbank.ua ) та складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Зазначало, що ОСОБА_1 своєчасно не виконував умови договору та станом на 09 грудня 2019 року має заборгованість у розмірі 90 513,75 грн., у тому числі: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 65 869 грн. 09 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 4 699 грн. 29 коп., заборгованість по відсоткам, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, - 15159 грн. 00 коп., а також штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) - 4286 грн. 37 коп. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» та просив стягнути з банку 11 059 грн. 71 коп. безпідставно списаних з його рахунку коштів. В обґрунтування позовних вимог вказував, що він не погоджував з АТ КБ «ПриватБанк» умови договору щодо сплати процентів за користування кредитом, тому банк безпідставно списував з його рахунку кошти на їх погашення. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 65 869 грн. 09 коп. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив змінити його та стягнути з нього на користь банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25 000 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення місцевого суду оскаржується виключно в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту, то в іншій частині воно апеляційним судом не переглядається. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно з наданим банком розрахунком, ОСОБА_1 станом на 09 грудня 2019 року має заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 65 869 грн. 09 коп. Факт укладення між сторонами кредитного договору на підставі анкети-заяви від 23 грудня 2014 року підтверджується доказами по справі та визнається сторонами. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що сторони дійсно перебувають у договірних правовідносинах. Проте, факт перебування сторін у договірних правовідносинах сам по собі не є достатнім для встановлення умов та змісту таких правовідносин. Анкета-заява від 23 грудня 2014 року не містить відомостей про процентну ставку по кредиту, а також розмір та порядок нарахування неустойки (пені, штрафів) за порушення умов договору. Відповідач своїм підписом в анкеті-заяві дав свою згоду на те, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Позивачем не було надано суду Пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, які б містили відомості про процентну ставку по кредиту, а також розмір та порядок нарахування штрафів. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано зазначив, що стягненню з відповідача підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту, якщо така заборгованість має місце. Проте, доказами по справі не підтверджено, що заборгованість ОСОБА_1 за простроченим тілом кредиту складає 65 869 грн. 09 коп. Банком надано до суду першої інстанції виписки по рахункам відповідача за кредитними договорами від 25 березня 2014 року, від 03 червня 2011 року та від 14 червня 2017 року. При цьому, у суді першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» не заявляло вимоги про стягнення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами. Більше того, «тіло кредиту» є більш широким поняттям відносно поняття «прострочене тіло кредиту». Відсутність заборгованості за тілом кредиту свідчить про погашення даної складової заборгованості за кредитним договором та виключає можливість її повторного стягнення з відповідача. Анкета-заява від 23 грудня 2014 року не містить відомостей про строки кредитування. Позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів. Умови договору не розкривають змісту терміну «прострочене тіло кредиту». За таких обставин, відсутні підстави вважати, що окрім тіла кредиту з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту. Проте, ОСОБА_1 визнано, що ним використано кредитні кошти на суму 25 000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Таким чином, апеляційний суд вважає доведеним наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 грудня 2014 року виключно у розмірі 25 000 грн., яка і підлягає стягненню з нього на користь банку. Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення в частині визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його зміни у відповідній частині. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, то сторони мають відшкодувати один одному понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам. При цьому, застосувавши принцип взаємозарахування судових витрат, визначений ч. 10 ст. 141 ЦПК України, стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір у розмірі 1080,82 грн. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2020 року змінити в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25 000 грн. Змінити порядок розподілу судових витрат. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1080,82 грн. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Л.М. Хіль