Постанова 4803 № 205/10339/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3099/21 Справа № 205/10339/19 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Макаров М.О. за участю секретаря Керімової-Бандюкової Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2020 року,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. В обґрунтування заявлених вимог заявником було зазначено, що до укладання шлюбу вона, ОСОБА_1 , мала прізвище, ім`я, по-батькові « ОСОБА_2 ». Однак, маючи намір отримати пенсію, серед переліку документів, необхідних для призначення пенсії, в саме, в дипломі про професійно технічну освіту № 584473 від 14.07.1982 року професійно технічного училища № 15 м. Дніпропетровська, який підтверджує стаж навчання з 01.09.1979 року по 14.07.1982 року на отримання професії «машиніст крану металургійного виробництва», заявник зазначає, що виявила невідповідність документів, на які раніше не звертала уваги, а саме, прізвище, ім`я, по-батькові зазначено, як « ОСОБА_3 ». Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» заявник зазначає, що вона має право на пенсію за віком, однак, вирішення питання про призначення їй пенсії неможливе, у зв`язку з наявністю протиріч у правовстановлюючих документах. У зв`язку із вищевикладеним, заявник змушена звернутися до суду і просити суд встановити факт того, що правовстановлюючий документ, а саме, диплом серії НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , виданий 14.07.1982 року Міським професійно технічним училищем № 15 м. Дніпропетровська за спеціальністю «машиніст крана металургійного виробництва» на прізвище, ім`я, по-батькові « ОСОБА_3 », належить їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Дніпропетровська, РНКОПП: НОМЕР_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу відмовлено в повному обсязі (а.с.89-91). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить, скасувати рішення суду, та задовольнити її заяву (а.с.97-103). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася заявник ОСОБА_2 у м. Дніпропетровську, що підтверджується повторно виданою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 24.03.1970 року (а.с.7). 18 червня 1985 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського району м. Дніпропетровська, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 854, та після реєстрації шлюбу заявнику присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.6). Заявник згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Ленінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 13.05.2002 року має такі анкетні дані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Дніпропетровська (а.с.4-5) Заявник згідно картки фізичної особи- платника податків, виданої ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 10.12.1997 року, має такі дані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с.9). Заявнику видана трудова книжка серії НОМЕР_6 від 10.10.1986 року на ім`я « ОСОБА_6 » (російською мовою), 01.05.1962 року (а.с.12). Із матеріалів справи вбачається, що диплом серії НОМЕР_1 , виданий 14 липня 1982 року ПТУ № 15 м. Дніпропетровська на ім`я ОСОБА_3 . Суд, в межах розгляду даної справи, вжив усіх необхідних та передбачені процесуальних законом заходів щодо збору доказів (у тому числі шляхом постановлення відповідних ухвал про витребування доказів за власною ініціативною) на підтвердження того факту, що диплом серії НОМЕР_1 від 14 липня 1982 року ПТУ № 15 м. Дніпропетровська на ім`я ОСОБА_3 , було видано саме заявникові ОСОБА_1 . Однак, за наслідком виконання постановлених в межах розгляду даної справи ухвал суду про витребування доказів від 18.03.2020, 16.06.2020, 19.08.2020 року, суду так і не було представлено належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що такий диплом дійсно належить заявникові по справі ОСОБА_1 . Зокрема, згідно довідки № 100 від 13.07.2020 року, виданої директором ПТУ № 2 у м. Дніпро (колишнє ПТУ № 15 м. Дніпропетровська), на підставі поіменної книги учнів № 4430 7966 та архівних даних книги наказів на зарахування та відрахування учнів 1979-1982 р.р., навчання у заказаному навчальному закладі із наступною видачою диплома серії НОМЕР_1 , виданого 14 липня 1982 року, здійснювала саме особа з анкетними даними « ОСОБА_3 ». При цьому, органами актів реєстрації цивільного стану за наслідками опрацювання вказаних ухвал суду про витребування доказів не виявлено фактів зміни прізвища та по батькові заявника на прізвище та по батькові, що вказані у дипломі серії НОМЕР_1 , виданого 14 липня 1982 року ПТУ № 15 м. Дніпропетровська. Будь-яких інших доказів того, що саме заявник здійснював навчання у вказаному навчальному закладі та саме заявникові було видано такий диплом НОМЕР_1 від 14 липня 1982 року ПТУ № 15 м. Дніпропетровська, судом не здобуто. Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із недоведеності у встановленому процесуальним законом порядку обставин того, що диплом серії НОМЕР_1 , виданий 14 липня 1982 року ПТУ № 15 м. Дніпропетровська на ім`я ОСОБА_3 , належить саме заявникові, ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Виходячи з названих засад цивільного процесуального законодавства вбачається, що заявник повинна подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які вона посилається. Звертаючись до суду апеляційної інстанції заявник просила допитати свідків та надала нові докази у вигляді виписки з газети за 4 квітня 2003 рік, такі докази на її думку, підтверджують, що диплом серії НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , виданий 14.07.1982 року Міським професійно технічним училищем № 15 м. Дніпропетровська за спеціальністю «машиніст крана металургійного виробництва» на прізвище, ім`я, по-батькові « ОСОБА_3 », належить їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення ст. 43 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи у суді 1 інстанції, однак жодного разу у судове засідання не з`явилась, про що свідчать протоколи судових засідань, процесуальними правами, передбаченими ст. 43, 49 ЦПК України, у повній мірі не скористалася. Апелянт не була позбавлена права заявити про допит свідків в суді 1 інстанції. Неприйнятними є дії сторони коли вона долучає до апеляційної скарги нові докази, які необґрунтовано не було подано до суду першої інстанції, щоб посилити свою позицію. За наведених обставин такі докази є неприйнятними для суду апеляційної інстанції. Крім того, колегія суддів наголошує на належність та допустимість доказів, які можуть обґрунтовувати вимоги заявника. Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог ст. 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. За таких обставин суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені заяви за недоведеністю. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: