Постанова 4803 № 212/3289/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2608/21 Справа № 212/3289/20 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/3289/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року, яке ухвалене суддею Борис О.Н. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 грудня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» )надалі АТ «Криворізька теплоцентраль», Відповідач), третя особа Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», про визнання незаконним нарахування за користування централізованим опаленням, стягнення моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що позивачка ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та відмовилась від отримання послуг централізованого опалення приміщення, які надаються до будинку АТ «Криворізька теплоцентраль». У подальшому позивачці стало відомо про нарахування АТ «Криворізька теплоцентраль» вартості послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання за адресою її мешкання, а саме: АДРЕСА_1 . Вважає, що відповідач безпідставно здійснив нарахування сум за користування вказаними послугами, оскільки її квартира відключена від централізованого опалення, та при цьому встановлено автономне опалення. Зазначає про те, що незаконними діями відповідача їй завдано моральних страждань, оскільки вона втратила сон, нервувала та страждала. На підставі викладеного позивачка просила суд зобов`язати АТ «Криворізька теплоцентраль» скасувати безпідставно нараховану заборгованість по оплаті теплової енергії за опалення житлового приміщення, за період з 01.10.2013 року по 01.04.2020 року, в сумі 36357,09 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., вирішити питання про судові витрати. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року в задоволені позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неврахування судом першої інстанції факту відсутності укладеного сторонами договору про постачання теплової енергії. Позивачка зазначає, що замість перевірки доказів про те, чи дійсно їй надавалися послуги по опаленню, суд першої інстанції послався на статті Законів та Постанов, які, при відсутності договору між сторонами, неможливо застосовувати. Також, вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки ухвалі Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2014 року у справі №214/5264/14-ц, якою було скасовано судовий наказ про стягнення з неї заборгованості за спожиту теплову енергію з підстав відсутності документального підтвердження і безпідставністю вимог АТ «Криворізька теплоцентраль». У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник відповідача АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Цепєлєва Ю.М., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволені, представника відповідача АТ «Криворізька теплоцентраль» - Шаблій Ю,В., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3). Листом Управління житлово-комунального господарства виконкому міськради від 17 лютого 2006 року за № 362/8 зазначено про погодження відключення від системи теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , при умові влаштування альтернативного джерела опалення. Зазначено про необхідність після влаштування автономного опалення та опломбування газового лічильника звернутися для розірвання договору на постачання теплової енергії до ДП «Криворізька теплоцентраль» (а.с. 5). 1 жовтня 2010 року складений Акт представника КПТО, у присутності ОСОБА_1 , про встановлення видимого розриву системи г/в. Стояк проходить транзитом. (а.с. 8). Згідно Акту № 2 Криворізького підприємства теплових мереж «Криворіжтеплоцентраль» від 2 березня 2012 року, при огляді приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що мається видимий розрив на системі центрального опалення, гарячого водопостачання; стояки ізольовані; система гарячого водопостачання демонтована; мається пакет документів; в приміщенні встановлено автономне опалення (а.с. 9). ПП «Проекттепломонтаж» проведено теплотехнічний розрахунок на опалення та гаряче водопостачання приміщень квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-24). 5 листопада 2010 року ВАТ «Киворіжгаз» був складений акт прийомки в експлуатацію газифікованого об`єкта (котел підігріву гарячої води, крани, труби) з дозволом врізки та запуску газу (а.с. 27). За наданою АТ «Криворізька теплоцентраль» інформацією з особового рахунку № НОМЕР_1 стосовно власника ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем здійснюється нарахування послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за період жовтень 2013 року червень 2020 року, на загальну суму 36636,83 грн. (а.с. 80-81). Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати спожитої теплової енергії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Криворізька теплоцентраль» про визнання незаконним нарахування за користування централізованим опаленням та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин першоїтретьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил). Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4). При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4). Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води, сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків, а не окремих квартир у багатоквартирному житловому будинку, від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. При цьому, необхідно наголосити й на тому, що Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 у 2010 році здійснено самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, що не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (справа № 6-1192цс15), постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2019 року (справа № 490/11619/15-ц, провадження №61-23337св18) та від 18 червня 2020 року (справа №643/133/17, провадження № 61-38460св18). Згідно частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Натомість, позивачка ОСОБА_1 , здійснивши самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, не здійснювала плату за теплову енергію за опалення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов правильного висновку про те, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання централізованого опалення та обслуговування мереж опалення, а самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією. Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не існує будь-яких відносин, оскільки договір між сторонами не укладено, є безпідставними. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18. Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що послуги з теплопостачання їй не надавались та не отримувались у зв`язку з відсутністю батарей центрально опалення у квартирі, не спростовують факт надання позивачем послуг з теплопостачання. Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15. За таких обставин, доводи позивачки ОСОБА_1 про неправомірне нарахування відповідачем оплати за послуги з теплопостачання через фактичне невикористання нею цих послуг у зв`язку з відсутністю приборів опалення у квартирі не заслуговують на увагу, оскільки остання не дотрималась порядку відключення її квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи ж апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки ухвалі Саксаганського районного суду від 20 червня 2014 року у справі №214/5264/14-ц, якою було скасовано судовий наказ про стягнення з неї заборгованості за спожиту теплову енергію з підстав відсутності документального підтвердження і безпідставністю вимог АТ «Криворізька теплоцентраль», колегією суддів відхиляються, оскільки, скасування судового наказу жодним чином не свідчить про відсутність заборгованості, а лише зобов`язує стягувача звернутися до суду для вирішення питання щодо стягнення заборгованості у позовному провадженні, під час якого й підлягає з`ясуванню питання щодо правомірності нарахування заборгованості, про стягнення якої було постановлено відповідний судовий наказ (Розділ ІІ ЦПК України). Погоджується колегія суддів й з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною позовною вимогою від основної, та, оскільки судом відмовлено у задоволенні основної позовної вимоги, тому у задоволенні похідної вимоги з відшкодування моральної вимоги також слід відмовити. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року Головуючий: Судді: