Постанова 4803 № 210/5826/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2626/21 Справа № 210/5826/20 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 210/5826/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року, яке ухвалено суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року , - ВСТАНОВИВ : У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.В., звернувся до суду з позовом доПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), про стягнення моральної шкоди заподіяну ушкодженням здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 16.04.2010 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 25 % з 12 квітня 2010 року на безстроковий термін. Вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 118 075,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, втратив 25 % професійної працездатності безстроково, протягом 10 років він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, свої наміри в професійній сфері, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя, навіть при пересуванні та виконанні робіт по господарству позивачка систематично відчуває біль, важкість у грудній клітині, задишку, запаморочення, головний біль, загальну слабкість, втому, його постійно турбує сухий кашель, порушення функції слуху, на теперішній час стан його здоров`я не відновлений, негативні зміни у його житті довготривалі. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. В зазначеній постанові, вказано, що у справах про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України, критеріїв, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий. Також, посилається на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач не є правонаступником ДП Рудоуправління імені Кірова, яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи на шахті імені Кірова РУ імені Кірова. Наполягає на тому, що позивач перебував у трудових відносинах саме з ДП «Рудоуправління імені Кірова», а тому моральна шкода, завдана ушкодженням здоров`я на виробництві, може бути відшкодована виключно роботодавцем. Також, відповідач посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова». Вважає, що судом визначено розмір моральної шкоди без врахування конкретних обставин справи, а саме: відсотку втрати профпрацездатності позивача, характеру отриманого ним професійного захворювання та пов`язаних з цим моральних страждань, істотності вимушених змін в житті позивача, а також ступеня вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики. Вважає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Крім того, вказує, що підставою для виникнення професійних захворювань позивача став профмаршрут позивача на двох підприємствах: ДП Рудоуправління імені Кірова та ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», отже ПАТ «АМКР», як винне підприємство не зазначено. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 13.01.1981 року по 01.03.1983 року працював підземним бурильником шпурів дільниці № 11, з 01.03.1983 року по 02.04.1983 року - підземним гірничим майстром дільниці № 5, з 02.04.1983 року по 28.03.1984 року заступником підземного начальника дільниці № 4, з 28.03.1984 року по 15.06.1984 року виконуючим обов`язки підземного начальника № 4, з 15.06.1984 року по 02.08.1985 року підземним начальником дільниці № 4, з 11.09.1987 року по 01.11.1987 року підземним заступником начальника дільниці № 4 шахти імені Кірова РУ імені Кірова, правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 01.11.1987 року по 17.05.1992 року працював підземним гірничим майстром та підземним гірничим дільниці № 5 шахти імені Кірова РУ імені Кірова, правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»; з 31.05.2000 року по 02.08.2010 року працював підземним електрослюсарем черговим та по ремонту устаткування ШБУ гірничого цеху та ШМУ ДП «Криворізький ДЗРК», ВАТ «Криворізький державний залізорудний комбінат» (а.с. 22-33). 02.08.2010 року позивач був звільнений з ВАТ «Кривбасзалізрудком» за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію за віком, за ст. 38 КЗпП України (а.с.33). Відповідно до пунктів 9, 10, 14 Акту № 3 розслідування хронічного професійного захворювання від 25.03.2010 року, позивачу 04.03.2010 року Українським НДІ промислової медицини встановлене професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). ЛН першого другого ст.; нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с.12). Згідно п.16 Акту № 3 розслідування хронічного професійного захворювання від 25.03.2010 року професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли за таких обставин: працюючи з 31.05.2000 року підземним електрослюсарем черговим та по ремонту устаткування в ШБУ, гірничому цеху та ШМУ ДП «Криворізький державний залізорудний комбінат» і ВАТ «Кривбасзалізрудком», ОСОБА_1 виконував роботи, які були пов`язані з порушенням нормативного провітрювання гірничих виробок і не систематичного застосування комплексів знесилення, характеризувались запиленістю повітря робочої зони в концентраціях, що перевищувала ГДК, а також шумом підвищених рівнів, джерелами якого є працююча конструктивно недосконала гірнича техніка і обладнання. Працюючи раніше з 13.01.1981 року по 02.08.1985 року та з 11.09.1987 року по 17.05.1992 року на шахті імені Кірова РУ імені Кірова підземним бурильником шпурів, підземним гірничим майстром, підземним начальником (заступником) дільниці та підземним робітником очисного вибою, ОСОБА_1 згідно інформаційної довідки про його умови праці, підготовленої Саксаганською райСЕС № 2/2-809 від 10.04.2009 року, також підпадав під вплив пилу і шуму, рівні яких перевищували допустимі (а.с.13). Відповідно до п. 17 вищевказаного Акту, причинами професійних захворювань позивача є його робота протягом 19 років 1 місяця в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК і шуму, рівень якого перевищував ГДР (а.с.11-14). Пунктом 19 Акту № 3 розслідування хронічного професійного захворювання від 25.03.2010 року встановлено, що керівництво Рудоуправління імені Кірова шахти імені Кірова, ШБУ, гірничий цех та ШМУ ДП «Криворізький державний залізорудний комбінат» і ВАТ «Кривбасзалізрудком» під час праці ОСОБА_1 порушили ст.153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Згідно висновку МСЕК від 16.04.2010 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 25 % з 12 квітня 2010 року на безстроковий термін (а.с. 9,10). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту № 3 розслідування хронічного професійного захворювання від 25.03.2010 року вбачається, що причинами професійних захворювань позивача є його робота протягом 19 років 1 місяця в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК і шуму, рівень якого перевищував ГДР. Отже, відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який є правонаступником шахти імені Кірова РУ імені Кірова, під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який є правонаступником шахти імені Кірова РУ імені Кірова, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП Рудоуправління імені Кірова, яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи на шахті імені Кірова РУ імені Кірова, колегія суддів зазначає наступне. Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. 01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі Рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського. Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова. 30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію «Рудоуправління імені Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі Шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу, станом на 01.04.2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття,поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відхиляються колегією суддів, оскільки, при розгляді цивільної справи № 210/5826/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, колегією суддів установлено, що на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником шахти імені Кірова Рудоуправління імені Кірова. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» щодо не доведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів тільки на підприємстві відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», (з 13.01.1981 року по 02.08.1985 року та з 11.09.1987 року по 17.05.1992 року на шахті імені Кірова РУ імені Кірова), відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 25 %, безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та взагалі можливість такого відновлення, враховуючи встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Посилання позивача, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 25%, безстроково, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (60 000,00 грн.) не є заниженим та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивача, так і відповідача, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційних скарг відсутні, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: