Постанова 4803 № 206/4186/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1503/21 Справа № 206/4186/19 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Демченко Е.Л. за участю секретаря Бондаренко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Адміністрації Самарського району Дніпровської міської ради, Управління - служба у справах дітей та гуманітарної політики Адміністрації Самарського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Адміністрація Індустріального району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: 29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 4000 грн. щомісячно, до повноліття дитини, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2018 року. Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після припинення шлюбних стосунків залишалася проживати разом з позивачем у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності позивачу та її матері. Іноді, вони з донькою мешкали в квартирі бабусі позивача, яка також допомагала в догляді за дитиною. Для того, щоб батько дитини, мав можливість приймати активну участь у спілкуванні з донькою, 26 грудня 2017 року між позивачем, відповідачем та його батьками було укладено договір стосовно здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, вирішення питання щодо виховання, місця проживання та участі діда і баби у спілкуванні з малолітньою дитиною. Згідно умов вказаного договору сторони визначили місце проживання малолітньої дитини шляхом проживання дитини один тиждень з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та наступний один тиждень з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 та/або з дідом ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_6 . Крім того, умовами вказаного договору встановлено, що влаштування малолітньої дитини до будь-якого дошкільного дитячого закладу не повинно відбуватися до досягнення дитиною трирічного віку. Строк дії вказаного договору визначено з моменту укладення та до досягнення дитиною трирічного віку тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після закінчення дії договору вони з відповідачем мали намір укласти інший договір щодо здійснення батьківських прав в частині участі у вихованні дитини батьком, який проживає окремо від дитини. Проектом цього договору було передбачено, що донька буде проживати з позивачем, а батько матиме можливість безперешкодного спілкування з дитиною, однак відповідач відмовився укладати інший договір. До 10 липня 2019 року донька була з позивачем. На прохання відповідача вона погодилася на те, що до влаштування доньки до дитячого садка, остання буде проживати у позивача та відповідача на умовах договору, дія якого закінчилася. 10 липня 2019 року відповідач забрав доньку, а 11 липня 2019 року відповідач заявив про те, що дитину він не віддасть. З 10 липня 2019 року вона позбавлена можливості спілкуватися з донькою, бачити її. В зв`язку з неправомірними діями відповідача вона вимушена була звертатися до органу опіки та піклування та до поліції. Окрім того, вона неодноразово їздила за місцем проживання відповідача, але двері їй жодного разу ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки відповідач не відповідав. Вважає, що місце проживання дитини повинно бути визначено з нею, оскільки вона відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, не має проблем зі здоров`ям та шкідливих звичок, веде нормальний спосіб життя, матеріально забезпечена, працює, дитина має належні житлові умови. В свою чергу відповідач перебуває в іншому шлюбі, очікує народження дитини, тому він не має можливості займатися їхньою спільною донькою. У зв`язку з тим, що відповідач позбавив її можливості спілкуватися з дитиною, вона вимушена звернутися до суду із даним позовом. В подальшому, вточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; відібрати малолітню ОСОБА_4 від батька ОСОБА_2 та передати матері дитини ОСОБА_1 ; допустити негайне виконання рішення в частині відібрання малолітньої дитини; зобов`язати Управління-службу у справах дітей Самарської районної у м. Дніпрі ради, надати висновок щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 ; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 4000 грн., однак не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі (том 1 а.с. а.с.3-5,34-41). 10 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, в якому просив суд в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити повністю, прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що він дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від якого у них народилася дитина донька ОСОБА_4 . Коли відповідач завагітніла, вона не дуже цьому зраділа, оскільки хотіла спочатку побудувати свою кар`єру. Під час вагітності ОСОБА_7 часто була знервована та роздратована через свій стан. Після народження дитини ситуація погіршилась, ОСОБА_1 не хотіла залишатись вдома з дитиною, в зв`язку з чим вони постійно знаходились вдома у його батьків, посилаючись на те, що ця дитина була потрібна йому та його батькам, а в неї через дитину життя зупинилося. Постійні сварки та підозри з боку ОСОБА_1 призвели до руйнування сімейних відносин. Врешті ОСОБА_1 зібрала свої речі, забрала дитину та пішла від нього. Після припинення спільного проживання ОСОБА_1 почала розповсюджувати у соціальних мережах неправдиву та образливу інформації стосовного нього та його батьків. В цей час він був позбавлений можливості спілкуватись з дитиною. ОСОБА_1 вимагала від нього та його батьків матеріальну допомогу на утримання дитини, яку він завжди надавав та купляв усе необхідне для дитини. 26 грудня 2017 року між ним, його батьками та ОСОБА_1 було укладено договір щодо умов участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Відповідно до даного договору дитина проживала тиждень через тиждень у нього та у ОСОБА_1 . Також, даним договором було встановлено суму боргу за ОСОБА_2 на утримання дитини у розмірі 3123,00 грн., яку він повинен був сплатити до 01.03.2018, а також визначено розмір та порядок щомісячної виплати грошової суми на користь ОСОБА_1 30 січня 2018 року у нотаріальному порядку також було посвідчено договір про поділ майна подружжя. У період часу з 26.12.2017 по 28.06.2019 відносини між ним та ОСОБА_1 залишалися доволі напруженими. В цей час ОСОБА_1 вела ненормальний спосіб життя та викладала в соціальні мережі фото та відео, де вона розважається, вживає алкоголь, з іі вуст звучить ненормативна лексика, тощо. Це відбувалося не лише під час коли дитина перебувала у нього або його батьків, а також коли вона залишалася разом з ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 викладала фото коли перебувала разом із маленькою дитиною в нічних закладах. З часом ОСОБА_1 освоїла професію бармена та почала працювати. Вона працювала як вдень, так і вночі. Після нічних змін дитина перебувала знов із старенькою бабусею, а під час роботи вночі, разом із батьками ОСОБА_1 . За декілька днів до дня народження дочки, ОСОБА_1 зателефонувала та сказала, що дитина залишиться в неї, а потім вони разом вирушать на море. Він не став перешкоджати, розуміючи, що це лише в інтересах дитини. Але вже 07 липня 2019 року, ОСОБА_1 повідомила про те, що її плани змінилися і вона не планує вирушати на відпочинок разом із дитиною та просила, щоб він приїхав та забрав доньку. Коли він приїхав за дитиною, ОСОБА_1 вже дома не було. Він побачив свою дочку з хворим оком, її білизна була брудною і дитина була засмучена. Передала йому дитину бабуся колишньої дружини, якій зараз вже більш 75 років та яка сама потребує догляду. Дитину він забрав та зрозумів, що така поведінка матері не йде на користь дитині. Після повернення з відпочинку, ОСОБА_8 почала писати йому смс-повідомлення із погрозами та паралельно викладала в соціальні мережі фотографії про те, як яскраво та цікаво вона проводить літо та як розважається з подругами. 16 вересня 2019 року вона розмістила інформацію в мережі інтернет про викрадення ним та його батьками їхньої спільної дитини. 23 вересня 2019 року він повідомив ОСОБА_1 про те, що збирається здавати аналізи дитині та запропонував їй під`їхати та разом відвідати лікаря, на що ОСОБА_1 відповіла, що вона не зможе приїхати та саме сьогодні вона зробить його відомим на всю країну. 21 серпня 2019 року службою у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпрі ради був проведений огляд та складений акт обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають він з дружина та дочка. Вони намагаються надати дитині все необхідне для розвитку та здорового життя. Йому також відомо, що органи опіки та піклування також робили акт обстеження умов проживання дитини за адресою АДРЕСА_1 , де нібито проживає позивач разом із дитиною,однак комісія залишилась незадоволена станом умов, в яких проживає дитина. Ввечері 13 вересня 2019 року, повертаючись зі своєю дружиною та дитиною до дому, він побачив ОСОБА_1 , яка наближалася до них. Дитина побачила мати, але ніяк не відреагувала. Після всіх погроз до нього та його дружини, він не знав чого очікувати від ОСОБА_1 та схопивши її за руку не дав наблизитися до родини. Вона почала відштовхуватись та голосити що він її б`є. В той час дитина та дружина спокійно зайшли до під`їзду та піднялися у квартиру. Тоді він відпустив ОСОБА_1 та також спрямував до під`їзду, але вона почала перешкоджати йому і стрибаючи в різні боки під`їзду закривала прохід намагаючись штовхнути його. Зрозумівши, що це провокація, він покинув місце де залишалася ОСОБА_1 . Через деякий час йому зателефонував працівник поліції, яких викликала ОСОБА_1 та просив надати пояснення з цього приводу. Щоб уникнути знов провокацій з боку ОСОБА_1 , він під`їхав до Індустріального ВП, куди через півгодини все ж таки з`явилася ОСОБА_1 з її подругою та батьком. Лише за допомогою слідчого він зміг піти до свого автомобіля, але в той час ОСОБА_8 намагалася зробити йому підніжку та голосила батькові щоб він його тримав. Вважає, що на теперішній час не має жодних підстав для відібранні в нього дитини. Йому на праві власності належить трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка обладнана усім необхідним для проживання дитини. Є окрема дитяча кімната, окремо обладнане місце для дозвілля та навчання дитини. Також йому на праві приватної власності належить автомобіль, він має постійне місце роботи, сума його доходу з листопада 2018 року по квітень 2019 року складає 44688,00 грн., він позитивно характеризується. На обліку у нарколога та психіатра не перебуває. Він здійснює оплату усіх необхідних аналізів та обстежень дитині, забезпечує її іграшками, розвивальними іграми, одягом, взуттям, здоровим харчуванням. В свою чергу ОСОБА_1 на теперішній час не має постійного місця роботи та стабільного доходу, також останнім часом, враховуючи обрану професію бармена, багато працювала в нічний час, має у спільній сумісній власності однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на думку відповідача не відповідає санітарним нормам для нормального розвитку дівчинки. Також за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_9 від 16 вересня 2019 року за розповсюдження позивачем ОСОБА_1 конфіденційної інформації у мережі інтернет 23 вересня 2019 року Індустріальним ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄРДР за № 12019040660001491 (правова кваліфікація правопорушення ч. 1 ст. 182 КК України), що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку від 16 вересня 2019 року та витягом з ЄРДР від 23 вересня 2019 року. Також 19 вересня 2019 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська виданий судовий наказ № 2-н/202/121/2019 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання спільної малолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 вересня 2019 року, на підставі якого Самарським відділом ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження. Використання ненормативної лексики, зловживання алкоголем, праця в ночі, з алкоголем та людьми, які оточують її під час вживання алкогольних напоїв, не нададуть користь у моральному та соціальному розвитку дитині. Малолітня дитина після перебування з матір`ю, її батьками та бабусею дуже не спокійна, вночі стривожена. ОСОБА_2 не хоче залишати дитину без матері, але хоче надати дитині краще майбутнє ніж зараз може надати ОСОБА_1 . Виховувати її, розвивати та збільшити соціальний рівень за рахунок якісної освіти. Батько хоче дитину лікувати у разі потреби, а не заліковувати через припущення. Спокій, в якому зараз перебуває дитина, піде лише на користь у її подальшому розвитку. Якщо позивач схоче надалі спілкуватись із дитиною, вона завжди зможе це зробити на вихідні та святкові дні канікули, але не заважаючи дитині дотримуватись розкладу дня, якій їй потрібен. ОСОБА_2 має можливість в будь-який час відреагувати на усі необхідні потреби дитини. Також завжди на допомогу може прийти його дружина, батько та матір. Подружжя ОСОБА_8 та його родина можуть забезпечити дитині гарне майбутнє (том 1 а.с.93-104). Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 та об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків. У задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Самарської районної у місті Дніпрі ради та клопотання представника позивача про зобов`язання третю особу, яка не заявляє самостійних вимог Управління служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради підготувати висновок щодо визначення місця проживання дитини відмовлено. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпрі ради, Управління служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи виконавчій комітет Самарської районної у м. Дніпрі ради, виконавчій комітет Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з її батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначивши місцем її проживання в квартирі АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 гривень, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24000,00 гривень (том 3 а.с.153-166). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду в повному обсязі та посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з нею - матір`ю дитини (том 2 а.с.182-190). Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, виходячи з наступних підстав. Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , походить від батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 , про що в Книзі реєстрації народжень вчинений актовий запис № 1169 з видачею Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом РАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області відповідного свідоцтва. З 27 жовтня 2016 року за даними довідки про місце проживання ОСОБА_4 зареєстрована в однокімнатній квартирі будинку на АДРЕСА_1 жилою площею 17,5 м2, належній позивачу, ОСОБА_10 , на праві сумісної власності в порядку приватизації державного житлового фонду. З грудня 2019 року малолітня ОСОБА_11 відвідує приватний дитячий дошкільний заклад сімейного центру «Барвінок», де характеризується життєрадісною, здібною, доброю дитиною з явно вираженою прихильністю до батька. В судовому засіданні було з`ясовано, що між батьками склалися вкрай неприязні стосунки на ґрунті взаємних звинувачень у розладі їх сім`ї, у втручанні в особисте життя один одного, минулих обставин сумісного сімейного життя, що призвели до розірвання з 11 квітня 2018 року їх шлюбу, зареєстрованого Індустріальним районним у м. Дніпрі відділом РАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 16.04.2015 за актовим записом № 164, про що було ухвалене рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2018 на підставі фактичного припинення їх сім`ї у вересні 2017 року, що на обсяг прав батьківської опіки жодного з них згідно з ст. 141 СК України впливати не може. 26 грудня 2017 року у м. Дніпрі після фактичного припинення шлюбно - сімейних відносин батьки, відповідно до ч. 2 ст. 7 СК України, з метою узгодити за ч. 1 ст. 160 цього Кодексу місце проживання малолітньої ОСОБА_11 уклали письмовий договір, за умовами якого до досягнення дитиною трирічного віку у 2019 році за ОСОБА_12 визнається згідно ст. 29 ЦК України кілька місць проживання у м. Дніпрі з розрахунку роздільного проживання її батьків з щотижневим чергуванням переважного перебування дитини за вибором матері на АДРЕСА_1 , або на АДРЕСА_4 , і на наступний тиждень за вибором батька на АДРЕСА_2 , або на АДРЕСА_5 . Як визнано учасниками справи, зазначений договір виконувався сторонами добровільно до 06 липня 2019 року, а з 10 липня 2019 року малолітня ОСОБА_11 почала проживати з батьком на АДРЕСА_2 . Фактично спір щодо місця проживання малолітньої дитини виник у сторін з 18 липня 2019 року, коли ОСОБА_13 виявила бажання забрати дитину на постійне місце проживання разом з собою, і добровільної спільної згоди щодо подальшого визначення місця проживання малолітньої дитини з пролонгацією умов раніше укладеного договору сторони не досягли, що вбачається з пояснень сторін та їх електронного листування телекомунікаційним зв`язком. До пред`явлення позовів з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини до органу опіки та піклування батьки не зверталися. Позивач ОСОБА_13 має схвальні характеристики з місця роботи, але без належного підтвердження розміру свого самостійного доходу та всіх його джерел. Відповідач, ОСОБА_14 працює на постійній основі за основним місцем роботи за професією лацювальника-мармурника, маючи самостійний регулярний трудовий заробіток з постійного джерела доходу, що підтверджено відповідною довідкою в сукупності з трудовим договором, з умовами якого про можливість підсумованого обліку робочого часу узгоджуються показання свідків про гнучкий графік його роботи. ОСОБА_14 , батько дитини, постійно мешкає у трикімнатній квартирі будинку на АДРЕСА_2 жилою площею 39,2 м2, що у складі з допоміжними приміщеннями 1-коридору, 2-кладової, 3-кухні, 5-кладової, 7-ванної, 8-вбиральні загальною площею 65,2 м2 прийнята ним у дар на умовах договору, посвідченого 10 грудня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., в якій він і зареєстрований з 26 вересня 2007 року. При цьому батько дитини має в користуванні належний йому на праві власності автомобіль «KIA RIO», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , на підтвердження чого надане відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що вказує на можливість забезпечити відвідування освітніх закладів міста та додаткових занять відповідно віку дитини, незалежно від віддаленості місця її проживання. За станом здоров`я ні позивач, ні відповідач у лікарів нарколога і психіатра під наглядом та на диспансерному обліку не перебувають, батьківські обов`язки виконувати здатні, алкогольними напоями або наркотичними засобами не зловживають, про що надані відповідні медичні довідки проходження психіатричного огляду та сертифікати профілактичного наркологічного огляду. Як було встановлено в судовому засіданні, позивач і відповідач за визначенням ст. 3 СК України, фактично створили нові сім`ї з очевидною перевагою у матеріально-побутовому стані батька дитини і створених ним житлово-побутових умов для її виховання, дозвілля та навчання в облаштованій для однієї повної сім`ї меблями та побутовою технікою квартирі з усіма зручностями, яка просторіша за житло матері дитини, що використовується для проживання спільно декількома неповними сім`ями, що вбачається з актів обстеження умов проживання. Згідно висновку Органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 10.02.2020 року, було за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини разом із батьком ОСОБА_15 . Також судом 1 інстанції були допитані свідки. Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , яка з дитинства підтримує дружні стосунки з ОСОБА_17 і доводиться колишньому подружжю ОСОБА_8 кумою, під присягою суду показала на добросовісне виконання у рівній мірі обома батьками своїх обов`язків з догляду за малолітньою ОСОБА_11 з народження за час їх сімейного подружнього життя, але після розриву подружжя ОСОБА_8 з етичних та особистих міркувань свідок безпосередньо з первісним відповідачем напряму не спілкується, через що з 10 липня 2019 року з похресницею бачиться дуже рідко і очевидцем ставлення первісного відповідача до виховання дитини та виконання своїх батьківських обов`язків в цей час вона не була. Востаннє, житло первісного позивача на вулиці Немировича-Данченка свідок відвідувала у 2018 році. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , який підтримує дружні стосунки з первісним відповідачем, під присягою показав суду на знайомство з обома сторонами з 2016 року та на умови проживання для дитини в квартирі будинку на АДРЕСА_2 ; охарактеризував сторони до їх розлучення добрими батьками і засвідчив прояв батьком турботи про малолітню ОСОБА_11 та постійну увагу, яку той приділяє розвитку здібностей дитини впродовж роздільного з матір`ю проживання дочки разом з батьком. Факти зловживання речовинами, які викликали б стан сп`яніння, за ОСОБА_19 свідок не помічав. Підтвердив неврівноваженість характеру ОСОБА_20 , що стала причиною його присутності під час поділу колишніми подружжя спільно набутого майна. У своїх показаннях свідок відзначив міцний зв`язок первісного відповідача в питаннях виховання дитини з його батьками ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , яких свідок охарактеризував щирою і гостинною родиною. Показання ОСОБА_18 узгоджуються із свідченнями ОСОБА_5 про проведення онукою дозвілля у набутій у власність садибі на АДРЕСА_5 . Свідок ОСОБА_23 , яка проживає по сусідству з малолітньою ОСОБА_12 на АДРЕСА_6 , і знає її батька ОСОБА_24 змалечку з часу вселення сім`ї ОСОБА_8 до будинку у 1998 році, під присягою суду показала на свої дружні стосунки з батьками ОСОБА_25 , якого охарактеризувала добрим і відповідальним батьком, а ОСОБА_26 знає як емоційну з запальним характером, схильною до аґгравації хворобливих станів свого здоров`я, батьки якої своєю онукою ОСОБА_11 і її вихованням не цікавляться. Зі слів свідка, на відміну від першого шлюбу ОСОБА_24 , в його другому шлюбі сварок не чула, мачуха за характером спокійна, і свідок бачила її відповідальне ставлення до догляду за дитиною. ОСОБА_23 засвідчила особисту прихильність малолітньої ОСОБА_11 особливо до свого батька ОСОБА_25 , зв`язок з яким вважала більш міцним ніж з її матір`ю ОСОБА_27 не лише тепер, а й за час їх спільного проживання як подружжя. В своїх показаннях описала морально-психологічний стан малолітньої ОСОБА_11 на тепер, який викликає особисто у свідка враження щасливої дитини, яка виховується у радісній обстановці любові і турботи про неї. ОСОБА_28 , яка доводиться ОСОБА_10 рідною тіткою по батькові, з яким стосунки не підтримує на ґрунті спадкового спору, засвідчила суду про пережиті два інсульти прабабою дитини, яка у похилому віці сама потребує догляду і не здатна допомагати первісному позивачу у догляді за її дочкою, а також про напруженні стосунки у родині ОСОБА_20 , яку знає за особистим життєвим досвідом як неблагонадійне середовище. Свідок показала, як під безпосереднім виховним впливом саме ОСОБА_24 за час шлюбу з ним ОСОБА_13 позбулася шкідливої звички палити. ОСОБА_28 охарактеризувала ОСОБА_26 невдячною, і за нею особливої турботи про дитину, зі слів свідка, ніколи не замічалося, а з внучатою племінницею Валерією ОСОБА_28 продовжує спілкування раз на місяць, підтримуючи доброзичливі стосунки з новою сім`єю ОСОБА_24 , які її не цураються на відміну від її рідні. В своїх показаннях батьки первісного відповідача ОСОБА_5 і ОСОБА_29 , надавши свою згоду на допит в судовому засіданні про себе, свого сина та онуку, підтвердили правдивість свідчень ОСОБА_28 , під присягою показуючи суду також на сварливість ОСОБА_20 , схильної до психологічного домашнього насильства, яка допомогу отримувала лише від своєї баби і ніколи не розраховувала на підтримку їх колишніх сватів, які не родичалися та інтересу до онуки не виявляють, у зв`язку з чим у 2017 році первісний позивач висунула їм умову виступити стороною в договорі в порядку забезпечення виконання її майнових вимог з утримання, інакше не допустить їх контактів з онукою. При цьому свідок ОСОБА_30 охарактеризувала свою колишню невістку нетерплячою до дитини в питаннях виховання, стверджуючи, що під час грудного годування ОСОБА_13 свідомо не дотримувалася дієти, проявляючи байдужість до самопочуття своєї дочки, про яку у післяродовий період заявляла, що їй вона не потрібна, бо ще замолода, аби народжувати. В свою чергу, свідок ОСОБА_31 , серед іншого, показав на власні репутаційні втрати від перенесеної ганьби внаслідок втручання в його приватне життя ОСОБА_20 розповсюдженням у соціальних мережах публікацій про нібито викрадення в неї дочки, використавши для них конфіденційну інформацію про свідка всупереч Закону без його на те згоди. Свідок ОСОБА_9 , з якою ОСОБА_14 уклав шлюб, надавши свою згоду на допит в судовому засіданні про свого чоловіка, з яким почала спільно проживати з грудня 2017 року на АДРЕСА_2 , під присягою суду показала про свій середній заробіток лікаря в обласній клінічній лікарні ім.І.І.Мечникова в розмірі 7 000 гривень на місяць з позмінною роботою, під яку ОСОБА_14 підлаштовує свій робочий графік з урахуванням її режиму робочого часу з чергуванням у лікарні у дві зміни, щоб не залучати сторонніх осіб для догляду за малолітньою ОСОБА_11 , до якої вона, як мачуха, сильно прив`язалася, а на спільну дитину подружжя наразі не можуть наважитися через невизначеність у правовому становищі її падчерки до вирішення цього спору. Зі слів ОСОБА_9 , ніхто не забороняє матері бачитися і спілкуватися з дочкою, і малолітня ОСОБА_11 впізнає на фотографіях ОСОБА_26 як свою матір, але в буденному житті про матір не згадує: у дитини присутня відчуженість у відношенні до матері. З показань свідка ОСОБА_9 слідує добросовісне виконання сторонами договору про місце проживання дитини від 26.12.2017, без укладення якого ОСОБА_13 не хотіла контактів батька і його родичів з дитиною, але ОСОБА_13 допускала порушення у ОСОБА_11 гігієни дитячого сну (режиму і умов відпочинку) та непоодинокі випадки неправильного харчування ОСОБА_11 , про що свідок за своєю вищою медичною освітою могла судити за розладами у поведінці дитини і закрепами у неї до чотирьох діб, які спостерігалися після тижнів її перебування у матері. Свідок підтвердила відсутність нині серйозних відхилень у здоров`ї дитини і потребу в дотриманні наразі загальних рекомендацій тільки лікарів ортопеда і логопеда, які виконуються батьком і мачухою. Після передачі ОСОБА_32 дочки її прабабою 10 липня 2019 року свідок ОСОБА_33 виявила у своєї падчерки на окові кон`юнктивіт, і категорично заперечувала передачу дитини в той день під умовою її повернення матері через тиждень. Про події 13 вересня 2019 року свідок ОСОБА_8 показала суду, як ОСОБА_11 попросилася до неї на руки, кинувши руку батька, коли під час їх повернення з прогулянки раптово з`явилася ОСОБА_13 і гукнула дитину, після чого свідок з дитиною на руках забігла до під`їзду, відчуваючи агресивність матері, і не бачила, що відбувалося на вулиці між батьками дитини. Подруга первісного позивача ОСОБА_34 , яка проживала у будинку з одним спільним подвір`ям по сусідству з будинком на АДРЕСА_7 , навпроти якого на дитячому майданчику під час прогулянок з своєю дитиною познайомилася з колишніми подружжя ОСОБА_8 , під присягою свідка підтвердила правдивість свідчень ОСОБА_35 про події 13 вересня 2019 року, очевидцем яких стала випадково, зустрівши у дворі цього будинку на вулиці ОСОБА_36 , показуючи суду на сварку, якою швидко закінчилося з`ясування стосунків колишніми подружжя після того, як мачуха занесла на руках малолітню ОСОБА_11 до під`їзду. Вона не бачила щоб ОСОБА_25 бив дитину. ОСОБА_27 дзвонила ОСОБА_25 , але він не брав слухавку. Про договір між ОСОБА_27 та ОСОБА_25 їй відомо, проте не пам`ятає хто був ініціатором його укладення. Свідок ОСОБА_37 суду повідомила, що висновок комісії про визначення місця проживання дитини ОСОБА_11 вона підтримує і він складений відповідно до вимог чинного законодавства. Співробітники робили акт обстеження житлового приміщення, спілкувалися з батьками дитини, викликали їх на засідання комісії. На засіданні комісії було 7 членів комісії. Карину пам`ятає, остання на комісії поводила себе зухвало, вони більше розмовляли про її роботу ніж про дитину. Члени комісії задавали різні питання та дійшли саме такого висновку всі члени комісії. Служба у справах дітей оглядала оселі обох батьків, про що в акті зазначено. Можливо б у неї були сумніви, якщо б ОСОБА_27 надала всі необхідні довідки. Комісія приймає рішення після спілкування з батьками, іноді із дитиною. ОСОБА_27 не підтвердила факт отримання доходів. Вона заявляла, що не буде нічого надавати. Звернення про усунення перешкод зі спілкуванням з дитиною не було. Служба у справах дітей не могла підтвердити дохід ОСОБА_27 , адже підтвердження з місця роботи не було. Свідок ОСОБА_38 повідомила, що вона знайома з ОСОБА_27 з 2013 року. З того часу вона змінилась, перестала пити та курити. ОСОБА_27 порядна дівчина та завжди доглядала дитину. Їй відомо, що ОСОБА_27 доглядала та приділяла достатню увагу дитині. ОСОБА_27 не зловживає алкоголем, вона весела, добра та чуйна. В оселі завжди в неї порядок та вона може своїй дитині дати все. ОСОБА_25 , батька дитини вона ніколи не бачила. Після народження дитини, ОСОБА_27 стала більш добра та чуйна, а дитині було б краще з мамою. ОСОБА_27 намагалась повернути дитину, але батько перешкоджав. Їй відомо, що між ОСОБА_27 та її колишнім чоловіком був укладений договір про те, що дитина по черзі буде жити з обома батьками. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання доньки з батьком та відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд 1 інстанції, виходив виключно із інтересів дитини, врахував ту обставину, що в умовах більшої прихильності дочки до батька за обставинами цієї справи зміна середовища проживання дитини у віці чотирьох років може стати різкою зміною укладу життя, до якого звикла дитина, не виключаючи ризик негативного впливу на психічне здоров`я дитини її спілкування з матір`ю у незвичних для дитини умовах за відсутності батька. Взяв до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, в якому безпосередньо зміг переконатися в судовому засіданні, особисту прихильність до кожного з них малолітньої дочки, її вік, стан здоров`я, який потребує особливої турботи, а також рід діяльності кожного з батьків та організований ними режим своєї роботи і зайнятості, особисті якості батька й матері, які в сукупності мають істотне значення для вирішення цього спору, відповідно до ст. 161 СК України та враховуючи і погоджуючись з висновком органу опіки та піклування в найвищих інтересах дитини, вважав за доцільне визначити місце проживання дитини разом із батьком, що повністю виключає задоволення первісного позову. Із вказаними висновками суду 1 інстанції, колегія суддів погоджується, оскільки вони зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, а рішення суду є обґрунтованим та відповідає вимогам закону. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно ч. ч. 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків. Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ) було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Із матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що в Книзі реєстрації народжень вчинений актовий запис № 1169 з видачею Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом РАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області відповідного свідоцтва. З 27 жовтня 2016 року за даними довідки про місце проживання ОСОБА_4 зареєстрована в однокімнатній квартирі будинку на АДРЕСА_1 жилою площею 17,5 м2, належній позивачу, ОСОБА_10 , на праві сумісної власності в порядку приватизації державного житлового фонду. Між батьками склалися вкрай неприязні стосунки на ґрунті взаємних звинувачень у розладі їх сім`ї, у втручанні в особисте життя один одного, минулих обставин сумісного сімейного життя, що призвели до розірвання з 11 квітня 2018 року їх шлюбу, зареєстрованого Індустріальним районним у м. Дніпрі відділом РАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 16.04.2015 за актовим записом № 164, про що було ухвалене рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2018 на підставі фактичного припинення їх сім`ї у вересні 2017 року, що на обсяг прав батьківської опіки жодного з них згідно з ст. 141 СК України впливати не може. З 10 липня 2019 року малолітня ОСОБА_11 проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . За станом здоров`я ні позивач, ні відповідач у лікарів нарколога і психіатра під наглядом та на диспансерному обліку не перебувають, батьківські обов`язки виконувати здатні, алкогольними напоями або наркотичними засобами не зловживають, про що надані відповідні медичні довідки проходження психіатричного огляду та сертифікати профілактичного наркологічного огляду. Позивач і відповідач за визначенням ст. 3 СК України, фактично створили нові сім`ї з очевидною перевагою у матеріально-побутовому стані батька дитини і створених ним житлово-побутових умов для її виховання, дозвілля та навчання в облаштованій для однієї повної сім`ї меблями та побутовою технікою квартирі з усіма зручностями, яка просторіша за житло матері дитини, що використовується для проживання спільно декількома неповними сім`ями, що вбачається з актів обстеження умов проживання. Суд 1 інстанції вірно зазначив з чим погоджується колегія суддів, що матеріальна перевага стану батька дитини сама по собі не може вважатися вирішальною умовою для передачі йому дочки, але у даному випадку, ця обставина має істотне значення, оскільки за час розгляду справи (в суді 1 інстанції та в суді апеляційної інстанції) стан житла матері дитини після його обстеження істотно не поліпшився, а вмотивованих пояснень відсутності забезпечення принаймні прийнятних санітарних умов для постійного проживання дитини позивач не надала, хоча обумовленість таких обставин своїм матеріальним становищем заперечувала. ОСОБА_2 вжив заходів до вибору сімейного лікаря, про що ним подана декларація № 0001-К0Е1-А700 та саме він оплачує всі необхідні клінічні аналізи та обстеження лікарів щодо стану здоров`я дитини, забезпечує періодичне проходження дитиною профілактичних обстежень та виконує рекомендації лікарів, що підтверджується добутими свідченнями в сукупності з наданими відповідними лікарськими документами. За наданими Службі у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпрі ради довідками № № 54, 82 КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР від 30.06.2020 і 07.08.2020 про психоемоційний стан малолітньої ОСОБА_11 та характер її особистої прихильності, опосередковано з`ясована думка дитини по суті цього спору між батьками, яку вона за рівнем розвитку відповідно своєму вікові не може ще висловити суду безпосередньо. Так, соціальними педагогами і практичним психологом надана консультація про спілкування батьків з дитиною, за змістом якої ОСОБА_39 сприймає свого батька як найбільш домінуючу особу в сім`ї, має з ним тісний емоційний контакт, відзначає його турботу про неї та увагу до неї і може отримати психологічну травму від потрапляння в інше середовище та зміни її щоденного укладу життя, яке сприймає як комфортне, не маючи власної особистої думки про конфліктні стосунки своїх батьків, внаслідок чого сім`я має поступово готувати її до спілкування з матір`ю, яка викликає у дочки тривожність і повинна тривалий час завойовувати зацікавлення та довіру з боку дитини через річний розрив у спілкуванні. Також за наявним у справі психологічним висновком відзначається позитивно забарвлена емоційна близькість ОСОБА_40 до своєї мачухи. Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, на основі встановлених вище обставин, які знайшли своє безсумнівне підтвердження в поясненнях учасників справи в сукупності з відомостями поданих в копіях договорів, довідок, фотографій та письмових характеристик, що узгоджуються з добутими показаннями свідків в їх тісному зв`язку з консультаціями спеціалістів, суд 1 інстанції дійшов стійкого внутрішнього переконання у забезпеченні батьком розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому благонадійному середовищі, чим обґрунтовуються у цій справі міркування про ставлення батька до своїх обов`язків у найкращих інтересах дитини за практикою їх тлумачення в § 100 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09). Зокрема, надані спеціалістами консультації викладені аргументовано з використанням наукових методів, способів і прийомів виявлення прихильностей дитини до кожного з батьків та описання рівня психологічного розвитку особистості дитини без емоційних забарвлень, що дає змогу перевірити на достовірність пояснення первісного відповідача та показання свідків, дійшовши переконання у вірогідності прояву батьком більшої турботи та уваги до дитини порівняно з матір`ю і пояснювану цим прихильність до нього дочки. Обидва батьки судимості не мають і мають схвальні характеристики моральних та інших особистісних якостей з місця роботи, навчання. Батько створив нову міцну сім`ю, засновану на законному повторному шлюбі, що вказує на сповідування ним певних сімейних цінностей і традицій, а також надає можливість оцінити безпечність сімейного середовища в аспекті спілкування дитини з мачухою, то мати стверджує про проживання у цивільному шлюбі з чоловіком, з яким лише має намір укласти шлюб, що має для неї певні майнові наслідки ведення з ним спільного побуту відповідно до ст. 74 СК України, але без можливості оцінити ставлення дитини до ймовірного вітчима та не характеризує таке сімейне середовище стабільністю і стійкістю зв`язків повної сім`ї, оскільки у жодному з актів обстеження житлово-побутових умов проживання первісного позивача відсутні відомості про такого чоловіка. Згідно висновку Органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 10.02.2020 року, було за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини разом із батьком ОСОБА_15 . Вказаний висновок судом прийнятий до уваги у сукупності з іншими встановленими обставинами, а тому не може бути неналежним доказом в розумінні тверджень представника позивача, оскільки його доводи про упередженість комісії при розгляді цього питання є виключно власними припущеннями та жодним чином не підтверджені належними доказами, в той час як допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 (яка підписувала його як заступник голови Індустріальної районної у місті Дніпрі ради) підтвердила його складання відповідно до норм чинного законодавства. Безперечно, правові і моральні засади суспільного порядку не можуть між собою конфліктувати, через що відповідно до ч. 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Тому природнім для держави України є дотримання виголошених 20.11.1959 у Декларації прав дитини загальнолюдських міжнародно-правових принципів 6 і 8, за якими дитина, за всяких обставин, має бути серед тих хто першими отримують допомогу і захист, і малолітня дитина не може розлучатися з матір`ю, за винятком лише тих випадків, коли наявні виключні обставини. Значимість дотримання цих принципів як звичаєвих норм міжнародного "м`якого" права підтвердила у преамбулі Конвенція ООН про права дитини, через що потреби захисту материнства у цій справі визнаються судом істотними, проте в жодному разі вони не можуть бути превалюючими чи визначальними за інших рівних умов. А саме, стаття 51 Конституції України закріплює рівність прав і обов`язків подружжя у шлюбі та сім`ї та однакову охорону державою як материнства, так і батьківства в цілях забезпечення охорони сім`ї та дитинства, що знайшло свій розвиток у ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», який відповідно до преамбули визначає основні засади державної політики у цій сфері. Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до висновків Верховного Суду про застосування ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ст. 161 СК України та ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», які викладені у постанові Великої Палати № 14-327цс18 від 17.10.2018, суд розв`язує цей спір, виходячи з першочерговості з`ясування у подібних правовідносинах питання про те, проживання з ким з батьком чи з матір`ю передусім буде найбільш повно сприяти якнайкращому забезпеченню найвищих інтересів дитини в особливому піклуванні та допомозі повному і гармонійному розвитку в атмосфері щастя, любові і розуміння, закріплених в преамбулі зазначеної Конвенції, а вже згодом питання того, на користь захисту прав одноосібної опіки кого з батьків належить відступити від засад їх рівності. Враховуючи дані висновки суд 1 інстанції надав правильну оцінку процесуальній поведінці сторін, які зосередилися в своїх поясненнях на своєму затяжному особистісному конфлікті на ґрунті неприязних стосунків між ними, використовуючи судовий розгляд спору про визначення місця проживання дитини для з`ясування цих стосунків, а в електронному листуванні відзначається переслідувана первісним позивачем мета визначення місця проживання дитини у наступній помсті позбавленням батька і його родичів контактів з дитиною. Оцінюючи переконливість конкретних фактів, які на балансі ймовірностей свідчать на користь проживання дитини з одним із батьків, аргументи матері, яка на момент пред`явлення позову проживає окремо від дитини, за розподілом тягаря доказування згідно ст.ст. 80, 81 цього Кодексу, не можуть полягати у посиланнях абстрактного характеру про власні душевні хвилювання чи порушення моральних засад укладу сім`ї, загальні вимоги виховання і розвитку дитини, коли тривалість часу, проведеного дитиною з батьком, який обстоює збереження status-quo, набуває істотного значення при визначенні інтересів цієї дитини за практикою тлумачення Європейським Судом з прав людини допустимості втручання у приватне життя у рішенні від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13). Для вимог первісного позивача, яка в судовому порядку здійснює захист прав батьківської опіки у спосіб зміни не лише правовідношення батьків, а й правового становища і соціального середовища малолітньої дитини, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Касаційного цивільного суду від 04.04.2018 за № 61-5487св18, матиме вирішальне значення оцінка середовища проживання дитини на момент вирішення спору та наскільки суперечитиме інтересам малолітньої дитини розлучення з батьком з огляду на його роль у житті дитини, яку він став відігравати за час їх спільного проживання. За майновим станом кожного з батьків їх реальні витрати перевищують оподатковуваний заробіток (дохід) з доведених джерел походження коштів для їх оплати, з огляду на що існування серйозного ризику їх неспроможності, кожного окремо, матеріально забезпечувати виховання і розвиток дитини не може виправдовуватися самими лише побоюваннями сторін з приводу дійсного рівня їх самостійних доходів, але доходи батька і його робочий графік за стійким внутрішнім переконанням судом 1 інстанції вірно визначений як найбільш сприятливий для виховання і розвитку здібностей дитини, оскільки за видом працевлаштування матері та опанованих нею професій, її нерегулярний дохід має мінливий характер і за відсутності його документального підтвердження не може свідчити ні про стабільність джерел його походження, ні про час, який витрачається, щоб його добути, а відтак викликає сумніви у стабільності забезпечення на одному рівні утримання і догляду дитини, її елементарних потреб в одязі та харчуванні. Сукупність з`ясованих обставин про морально-психологічну обстановку, яка склалася у місці проживання батька, вказує на підтримання постійного стійкого спілкування дитини з бабою та дідом ОСОБА_8 , які реально мають можливість допомагати батькові у догляді за дитиною, а моральні та інші особисті якості кожного з батьків, інших дорослих близьких родичів батьків відіграють істотне значення в оцінці ризиків зміни середовища проживання дитини з огляду на ставлення до виховання дитини в уявленні матері у визнанні нею необхідним, головним чином, забезпечити нагляд лікаря та організувати проведення дитиною дозвілля, про що нею надані особисті пояснення в судовому засіданні. Враховуючи виключно інтереси дитини, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що в умовах більшої прихильності дочки до батька за обставинами цієї справи зміна середовища проживання дитини у віці повних чотирьох років може стати різкою зміною укладу життя, до якого звикла дитина, не виключаючи ризик негативного впливу на психічне здоров`я дитини її спілкування з матір`ю у незвичних для дитини умовах за відсутності батька. Беручи уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність до кожного з них малолітньої дочки, її вік, стан здоров`я, який потребує особливої турботи, а також рід діяльності кожного з батьків та організований ними режим своєї роботи і зайнятості, особисті якості батька й матері, які в сукупності мають істотне значення для вирішення цього спору, відповідно до ст. 161 СК України та враховуючи і погоджуючись з вищезазначеним висновком органу опіки та піклування в найвищих інтересах дитини, колегія суддів вважає вважає, що суд 1 інстанції дійшов правильного висновку визначивши місце проживання дитини разом із батьком. Також колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що відповідно до рішення № 226 Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі дари від 24 вересня 2020 року, визначено спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 (який надано до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 ) та в якому зазначено: В ході проведення роботи щодо визначення місця проживання дитини, службою у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі рада за заявою батька дитини ОСОБА_2 , родина малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направлена до Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, для проведення діагностики психоемоційного стану дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з`ясування ставлення дитини до кожного з батьків та взаємовідносин між ними, з`ясування де і з ким дитина хотіла б проживати у подальшому, проведення діагностування на батьківський потенціал ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно довідок Комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 30.06.2020 № 54, від 07.08.2020 №, 82, від 07.082020 № 83 з`ясовано, що 19.06.2020 з ОСОБА_2 укладений договір про надання соціально- психологічних послуг в режимі денного стаціонару. З ОСОБА_1 договір про надання соціально-психологічних послуг в режимі денного стаціонару укладено 08.07.2020 року. Центром з батьками проведена відповідна соціально-психологічна робота, а саме: діагностичне інтерв`ю, психодіагностичне обстеження батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 (методиками «Самооцінка психічних станів» Айзенка, визначення стилю поведінки в конфлікті, методика А.Ассингера «Оцінка агресивності у відносинах», методика батьківського ставлення « ОСОБА_41 », Стиль батьківського спілкування) та психодіагностичне обстеження психоемоційного стану ОСОБА_4 (проведена діагностична бесіда з застосуванням метода спостереження спеціалістами Центру в активній частині сенсорної кімнати, шкала прив`язаності дитини до значущих людей «Чарівник»). Згідно результатів психологічного діагностування виявлено, що психоемоційний стан ОСОБА_2 стабільний, має адекватну самооцінку. Індивідуальні психологічні особливості наступні: має середній рівень тривожності, ригідності, фрустрації та агресивності; стиль поведінки в конфліктних ситуаціях не припускають вирішення конфлікту деструктивним способом, він не схильний проявляти себе в конфлікті через агресивні, насильницькі дії; не схильний до маніпулювання. Результати методики «PARI» показали, що ОСОБА_2 має задовільний рівень батьківського потенціалу. Між ним та дитиною існує тісний емоційний контакт. Він має впевнену життєву позицію та чіткі плани на майбутнє своє та своєї дитини. Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_42 - авторитетний. Він відкритий для спілкування та обговорення з дитиною встановлених правил поведінки, допускає зміни своїх вимог в розумних межах. Визначає та заохочує автономію-своєї дитини. Має високий рівень контролю. Згідно результатів психологічного діагностування виявлено, що індивідуальні психологічні особливості ОСОБА_1 наступні: має високий рівень тривожності (чуттєва, емоційна, схильна болісно переживати невдачі та засмучуватися щодо дрібниць); середній рівень фрустрації та низький рівень ригідності; агресивність не є рисою її характеру, вона може проявлятися як реакція на стресову ситуацію, але ОСОБА_43 має холеричний тип темпераменту, для якого характерно швидке переключення з одного на друге, але неврівноваженість її нервової системи зменшує сумісність з іншими людьми. Жінка схильна до різких змін настрою, запальна, нетерпляча, схильна до емоційних зривів; слід зазначити, що кожен тип темпераменту природно обумовлений та мають різні засоби поведінки та діяльності. Важливим компонентом для становлення особистості та здоров`я дитини є здатність батьків задовольняти потреби дитини - батьківський потенціал. Показниками компоненту «батьківський потенціал» є: елементарний догляд, гарантія безпеки, емоційне тепло, стимулювання, життєві орієнтири та обмеження, стабільність, умови проживання. Результати методики «PARI» показали, що ОСОБА_1 має задовільний рівень батьківського потенціалу. Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_44 - ліберально- авторитетний. Батьки з даним стилем батьківської поведінки мають тенденції обмежування права дитини щодо власних бажань, активно домагаються від дитини дотримання певних правил, а з іншого боку - є можливість необмеженої свободи дитини з незначним керівництвом з боку матері. Батьки відкриті до спілкування з дітьми та можуть мати теплі стосунки. За інформацією Центру (довідка від 07.08.2020 № 83) з 08.07.2020 року - кожної середи з 15.00 до 16.00 години, у присутності психолога Центру, відбувалися зустрічі малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 де був присутній батько ОСОБА_2 . Кожної зустрічі ОСОБА_45 була охайна, чемна, в гарному настрої та охоче йшла на контакт з оточуючими її дорослими. Мати почала встановлювати контакт із дівчинкою за допомогою гри. ОСОБА_11 легко йшла на контакт з матір`ю, позитивно реагувала на спілкування з нею, включалася в гру на деякий час, а потім переключалася на інші дії. Така здатність концентрації уваги та включення в гру є нормою, оскільки провідна діяльність в віці дівчинки є гра. Це свідчить про те, що з боку батька не має маніпуляцій, навіювань та негативного впливу на підсвідомість ОСОБА_11 щодо її спілкування з матір`ю, а у матері є бажання спілкуватися з донькою та встановлювати довірливі відносини. При зустрічах були присутні юридичні представники та родичі з кожної сторони. Зі сторони батька - дружина ОСОБА_46 , зі сторони матері - тітка з племінницею, батько та мати. Всі дорослі мали певну зовнішню витримку, контролювали свої емоції один до одного в присутності дитини, таким чином надаючи дитині емоційний комфорт при зустрічах з матір`ю. Поведінка ОСОБА_11 в присутності матері була дружелюбною, позитивною, але дівчинка весь час озиралася навколо, щоб впевнитися, що батько поруч. Коли на одній із зустрічей батько з дружиною, на прохання психолога Центру, вийшли з приміщення, де знаходилася дитина з матір`ю, ОСОБА_11 почала плакати. Тобто батько для неї є індикатором безпеки та тісного емоційного зв`язку, а з матір`ю ОСОБА_1 - емоційний зв`язок деформований. ОСОБА_11 емоційно прив`язана до батька та його дружини ОСОБА_46 , яку дівчинка вважає своєю матір`ю. На запитання ОСОБА_1 до дитини - з ким вона товаришує, з ким вона відпочивала на морі, з ким каталася на конячці, ОСОБА_11 відповідала: «С папой и с мамой» (батько та дружина ОСОБА_46 ). Оскільки дружина батька виказує турботу, увагу, емоційне тепло до дівчинки, то відбувається компенсація жіночої уваги під час відсутності матері в житті дитини. Проявів психологічної травми та регресса на даний час у ОСОБА_11 не спостерігається. 05.08.2020 року відбулася зустріч обох батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , без присутності дитини для зниження рівня конфлікту між батьками щодо виховання їх сумісної дитини. ОСОБА_47 поводився стримано, зовнішньо врівноважено, провокацій з його боку до колишньої дружини не було. ОСОБА_43 поводила себе імпульсивно, була роздратована, підвищувала голос. Результат:- цієї зустрічі показали, що батько має впевнену життєву позицію та стабільність щодо майбутнього ОСОБА_11 . Щодо матері, то на даний час вона займаєм ся самореалізацією в професійному напрямку, розуміє потреби дитини у всебічному розвитку, але не має остаточної визначеності місця щодо сумісного проживання з донькою. ОСОБА_43 зазначила, що має одно - та трьох-кімнатні квартири, будинок, але жити з дитиною, вона планує в орендованій квартирі після того, як в однокімнатній закінчиться ремонт і вона її буде здавати в оренду. Налагодження конструктивного діалогу між батьками щодо виховання сумісної дитини не відбулося, довірливі відносини між ними не встановлені, спостерігається зростання напруги. На даний час дівчинка ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в стабільних, комфортних та безпечних умовах і гармонійно розвивається. Психічній розвиток дитини відповідає віковим нормам, але повністю не сформовано, тому ОСОБА_11 не має власної особистої думки щодо того, з ким вона бажає проживати - з батьком чи з матір`ю. Таким чином, якщо дівчинка потрапить в інше середовище, де буде змінено її щоденне та комфортне життя, вона отримає сильний стрес, який може привести до ситуації дистресу, що є ризиком виникнення психосоматичних проявів. Матері ОСОБА_1 рекомендовано продовжувати зустрічатися з донькою задля встановлення довірливих відносин, емоційного зв`язку та формування прив`язаності. З наведеного вбачається, що доцільним та таким, що не буде суперечить інтересам дитини, проживання її разом із батьком. Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Як вбачається із заяви про вирішення питання щодо розподілу судових витрат подану відповідачем ОСОБА_2 до суду 1 інстанції 24 вересня 2020 року, останній просив суд стягнути з позивача понесені ним витрати на правову допомогу, отриману від адвоката Куценко О.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 29 серпня 2019 року та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за вище вказаним договором у сумі 24 000,00 грн. (том 3 а.с.142-144). В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 29 серпня 2019 року , укладений між ОСОБА_48 та відповідачем ОСОБА_15 (том 2 а.с.145). Пунктом 2.3 вказаного договору визначено, що замовник зобов`язаний оплатити гонорар виконавцю за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику під час розгляду цивільної справи №206/4186/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , трея особа: Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини та про стягнення аліментів у судді першої,апеляційної та касаційної інстанціях. Обчислення гонорару здійснюється у фіксованому розмірі за рекомендованими (мінімальними) ставками адвокатського гонорару, затвердженими рішеннями Ради адвокатів. Обсяг наданих виконавцем послуг і виконаних робіт із зазначенням їх вартості узгоджується сторонами і зазначається у Детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем та підлягає сплаті замовником не пізніше 30 (тридцяти) днів з дня ухвалення судового рішення кожною із інстанцій. Підстави для зміни розміру гонорару та умови повернення гонорару допускається лише за згодою сторін. Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 29 серпня 2019 року, сума послуг складає 24 000,00 гривень (том 3 а.с.146). Також, матеріалах справи також міститься, копія ордеру Серія ДП № 1820/000038 про надання правової допомоги адвокатом Куценко О.М. від 29.08.2019 року на підставі договору б/н від 29.08.2019 року (том 1 а.с.30). Досліджуючи надані ОСОБА_2 документи, встановлено, що договором передбачено надання правової допомоги саме у справі №206/4186/19. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 29 серпня 2019 року та договір обумовлює вартість юридичних послуг у суді. ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу до якого додано квитанцію до прибуткового касового ордера № 12/10 від 12 жовтня 2020 року, з якої вбачається, що адвокат Куценко О.М. прийняв від ОСОБА_2 24 000,00 грн., на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 29.08.2020 року. Вказана квитанція до прибуткового касового ордера № 12/10 від 12 жовтня 2020 року, як первинний документ, відповідає вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, містить всі необхідні реквізити, в ній вказано призначення платежу з посиланням на відповідний договір. Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, апеляційний суд приходить до висновку, що суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про стягнення судових витрат понесених відповідачем на правову допомогу, оскільки вони є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами, які містяться в матеріалах справи. А тому, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно стягнув з неї на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 24000,00 грн., оскільки такий розмір заявлених витрат є неспівмірний та завищений, колегія суддів не приймає до уваги, вище вказаних підстав. Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта щодо безпідставності, на його думку, визначення місця проживання дитини разом з батьком, оскільки вони належним чином не обґрунтовані, а суд 1 інстанції при вирішенні цього питання, в першу чергу керувався інтересами дитини, та врахувавши її вік, прийшов до обґрунтованого висновку щодо її місця проживання разом з батьком. При цьому, апелянт під час розгляду справи не скористався наданими йому правами, не обґрунтував позовні вимоги та заперечення проти зустрічного позову й апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: