Постанова 4813 № 522/6876/19

Номер провадження: 22-ц/813/5773/21 Номер справи місцевого суду: 522/6876/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.02.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого: Гірняк Л.А., Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М. при секретарі: Ющак А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року за заявою представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А : ПРОЦЕДУРА: В квітні 2019 року позивач ТОВ «ФК «ФІНМАРК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 327 655,92 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 79 914,84 грн. Одночасно із позовною заявою позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: 4х-кімнатної квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що у разі задоволення їх позовних вимог судом, за час розгляду справи судом відповідач вчинить дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна іншій особі, то такі дії істотно ускладнять ефективний захист прав позивача щодо стягнення залишку заборгованості за кредитним договором. Вимоги обгрунтовував тим, що невжиття даних заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» адвокат Дорошенко Д.П. подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року. Сторони по справі в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідома. Колегія суддів зазначає, що до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 18.02.2021 року, на 11.15 год. учасники справи не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.ст. 268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. У зв`язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 23.02.2021 року. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН Заявник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що спірна квартира та предмет іпотеки це одна і таж квартира - є хибним. При цьому посилається на те, що судом не враховано суму заборгованості, а саме 5 327 655,92 грн, з яких: -заборгованість по кредиту 5 313 261,15 грн; -заборгованість по процентам 14 394,77 грн. Кредит забезпечений нерухомим майном, а саме квартрою за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 29,9 кв.м, житловою площею 16,0 кв.м., яка не перекриває суму заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив заборгованість за кредитним договором з фізичною особою №014/1581/2/23221 від 19.09.2008 троку в розмірі 5 327 655,92 грн, з яких: -заборгованість по кредиту 5 313 261,15 грн; -заборгованість по процентам 14 394,77 грн; -судовий збір у сумі 79 914,84 грн. По справі укладено два іпотечних договори, а саме: -№014/1581/2/23221/1 від 19.09.2008 року предметом якого є нерухоме майно у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.66-72); -№014/1581/2/2322/2 від 19.09.2008 року предметом якого є нерухоме майно у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.73-79). Відмовляючи в забезпеченні позову районний суд виходив з того, що дані кредитні зобов`язання забезпечені іншим іпотечним майном, а 4х-кімнатна квартира АДРЕСА_1 , та якою просять забезпечити позов знаходиться в іпотеці саме ТОВ «ФК «Фінмарк». Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову передбачено частиною 1 статті 150 ЦПК України; відповідно до положень даної норми процесуального права позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України). Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, надалі Постанова). Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи. Відповідно до п. 4 Постанови суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Підстави для забезпечення позову передбачено статтею 149 ЦПК України. В порядку ст. 150 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, тощо. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 у сумі 5 327 655,92 грн за кредитним договором №014/1581/2/23221 від 19.09.2008 року. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у забезпеченні позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії. Кредит забезпечений іпотечним майном, а тому підстав вважати, що це унеможливить виконання судового рішення є передчасним. Враховуючи те, що кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою, а саме квартирами, які знаходиться за адресами: АДРЕСА_3 та квартирою за адресою: АДРЕСА_2 суд дійшов правильного висновку про відмову в заяві про забезпечення позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК» - адвоката Дорошенко Д.П. - залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Л.А. Гірняк Судді: С.М. Сегеда О.С.Комлева