Постанова 4813 № 504/3674/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/5585/21 Номер справи місцевого суду: 504/3674/16-ц Головуючий у першій інстанції Добров П. В. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.02.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М., За участю секретаря Ющак А.Ю. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку прийняття спадщини,- ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА: В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . Вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її бабуся ОСОБА_4 померла. Вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на садовий будинок під АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений 23 жовтня 2007 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , відповідно до якого бабуся заповіла належний їй садовий будинок ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їй, ОСОБА_1 у рівних частках кожному. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину прийняли шляхом подачі відповідної заяви до Третьої одеської державної нотаріальної контори у встановлений строк. 24.06.2016 року вона звернулася до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але їй відмовили у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на пропуск нею шестимісячого строку для прийняття спадщини та роз`яснено, що вона має право звернутися до суду. Позивачка вважає, що нею шестимісячний строк пропущено з поважних причин, а саме: - по-перше у 2008 році її матері, ОСОБА_6 діагностували онкологічне захворювання, після чого у 2012році їй була зроблена хірургічна операція і починаючи з того часу вона постійно проходила комплексне лікування для запобігання погіршення самопочуття. Однак, після смерті спадкодавця, ОСОБА_4 , яка була матір`ю ОСОБА_6 , стан здоров`я останньої значно погіршився і в силу тяжкої хвороби вона вже не могла самостійно доглядати за собою та ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 померла; - по-друге, на той час, позивачка працювала в ПАО «Одесагаз», де графік був наступним: з 8 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. Після закінчення робочого дня, вона кожен день приходила до своєї матері для проведення гігієнічних процедур, оскільки вона не могла здійснювати це самостійно. Крім того, вона має двох дітей, котрі, на той час, були неповнолітніми15 років і 4 роки відповідно, які також потребували уваги. Саме ці обставини, за її переконанням, на той час були для неї об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подачі заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк. При цьому вважає, що потрібно керуватися тим, що заповіт складений ОСОБА_4 на випадок її смерті, являє собою останню її волю. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 січня 2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 січня 2020 року з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду сповіщені належним чином. Від представника ОСОБА_3 адвоката Гареєва Є.Ш. до апеляційної інстанції надійшла заява в якій він просить суд розглянути справу без їх участі. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 ст.268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року,датою ухвалення рішення,ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. У зв`язку з цим, та на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав,датою складання цього судового рішення 23.02.2021 року. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 січня 2020 року з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що зазначене судове рішення є незаконним, несправедливим тому що висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню з наступних підстав. Зокрема посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві (хвороба матері та подальшу її смерть, наявність двох дітей та зайнятість на роботі). Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем з поважних причин пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 30.04.2013р. Відділом державної РАЦС у м.Одесі реєстраційної служби Одеського МУЮ, складено відповідний актовий запис №4412, копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.56). За життя, а саме 23.10.2007р. ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З.В., згідно якого належний їй садовий будинок під АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частках кожному (а.с.4). В суді першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 була обізнана про зміст вищевказаного заповіту. 09.10.2013р. відповідач ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини, що залишилася після смерті її матері ОСОБА_4 (а.с.55). 25.03.2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.81). Державний нотаріус Пінігіна Т.М. інформаційним листом №3082/02-14 від 01.07.2016р. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності за заповітом в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.90). ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини районний суд виходив з відсутності об`єктивних , небереборних та істотних труднощів, які відповідно до положень ч.3 ст.1272 ЦКУкраїни можуть бути визнані поважними. Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис №4412, серія НОМЕР_1 ). За правилами ст.1223 ЦК, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у стст.12611265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК). За правилами ч.1 ст.1268 ЦК, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У визначений законом строк та у встановленому законом порядку позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті бабусі не прийняла, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, що вона вступила в управління або користування спадковим майном. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до стст.1216, 1217 Цивільного кодексу спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК, він не відмовився від неї. Відповідно до ст.1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала(постійноне проживала) зі спадкодавцем. Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №663/2151/17 провадження № 61-1517св20. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов`язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прийняття спадщини тощо. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення спадкоємцю ОСОБА_1 додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивачка не надала, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк у період з 29.04.2013 року до дня звернення до суду з цим позовом, а саме до 04.11.2016 року, що у силу статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Позивачка не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, а тому хвороба матері та подальша її смерть, наявність двох дітей та зайнятість на роботі, не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження № 61-4901св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19). З огляду на це, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що хвороба матері та подальша її смерть, наявність двох дітей та зайнятість на роботі є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Таким чином, суд першої інстанцій правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні даної справи правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляійну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Гловуючий Л.А. Гірняк Судді: О.С.Комлева С.М. Сегеда