Постанова 4801 № 127/23411/20

Справа № 127/23411/20 Провадження № 33/801/28/2021 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М. Доповідач: Якименко М. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Пономаренка Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на 1 рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 гривень на користь держави. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що постанову суду він отримав 03.12.2020, а тому вважає, що строк пропущений ним з поважних причин. В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. Вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не в повній мірі досліджено докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник також зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 21 листопада 2018 року №2617-VIII (далі - Закон № 2617-VIII), тобто з 01 липня 2020 року, у законодавстві України відсутня норма, яка б встановлювала адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Крім того вказує, що фактично редакція ч.1 ст.130 КУпАП, яка міститься на офіційному веб-сайті Верховної Ради в редакції, яка діяла на момент вчинення правопорушення та на момент ухвалення оскаржуваної постанови, не передбачає відповідальності за дії, які постановлені у вину ОСОБА_1 .. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його адвокат Пономаренка Д.Ю. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити і поновити строк на апеляційне оскарження. Посилаючись на викладені у ній доводи скаржник пояснив, що не керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Пономаренка Д.Ю., які апеляційну скаргу підтримали та просили поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, суддя апеляційний суду вважає, що клопотання слід задовольнити - поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін з огляду на таке. Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. ОСОБА_1 копію постанови отримав 03.12.2020, а апеляційну скаргу конвертом подав до суду 13.12.2020. Вказані обставини вказують на об`єктивну неможливість своєчасного оскарження постанови суду та поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому цей строк підлягає поновленню. Згідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 130 КУпАПпередбачено відповідальність у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 406830 від 14.10.2020 року 02 год. 50 хв., який є одним із доказів у справі, водій ОСОБА_1 , 14.10.2020 року 02 год. 30 хв. по вул. Хмельницьке шосе, 104 в м. Вінниця водій керував транспортним засобом марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: блідість обличчя, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (а.с.2). Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 2); поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засвідчили факт відмови (а.с. 3-4) та рапортом поліцейського Р. Колодія (а.с. 5). Так в ході оформлення протоколу про адміністративне порушення працівниками поліції було вилучено у ОСОБА_1 посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом. Сукупність зазначених вище доказів узгоджуються між собою. Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному законом порядку. У довідці зазначено, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до КП ВОНД «Соціотерапія» для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння 14.10.2020 о 08 год. 14 хв., тобто після двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Згідно висновку правопорушник тверезий, аналіз сечі на мультитест-негативно (а.с. 11). Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги результат, наданий правопорушником, оскільки він здобутий з порушенням порядку, визначеного Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року та порушенням вимог ст. 266 КУпАП, тому вважається недійсним. Наявність довідки не впливає на склад адміністративного правопорушення, не вказує на відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, саме за відмову у проходженні огляду. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, в даному випадку винуватість ОСОБА_1 доводиться зібраними матеріалами. Апеляційний суд звертає увагу, що правопорушник в суді першої інстанції в судовому засіданні не заперечив факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку про доведеність його вини у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п.7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я). Враховуючи наведене, суддя вважає, що працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння. За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні. Тому має місце доведення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння. Законне розпорядження інспектора поліції підлягає обов`язковому виконанню, відмова його виконання, у даному випадку свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачений законом порядок і спосіб. Тому суддя вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що постанову суду слід скасувати та закрити провадження у справі, оскільки станом на 14.10.2020 КУпАП не встановлював адміністративну відповідальність, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Так, до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, положеннями КУпАП було передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, та відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп`яніння. Після набрання чинності вказаного закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 ККУ «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Разом з тим, ЗУ від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону № 2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX: у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння - відтак адміністративна відповідальність за ці дії відновлена з 03 липня 2020 року; у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст. 286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп`яніння - відтак з 03 липня 2020 року відбулася декриміналізація цих дій. Також слід зазначити, що дійсно, ч.1 ст.130 КУпАП на офіційному сайті Верховної Ради України на даний час викладена в редакції Закону України №2617-VIII від 22 листопада 2018 року без врахування положень Закону України №720-IХ від 17 червня 2020 року, який вніс зміни до Закону України №2617-VIII від 22листопада 2018 року. Проте цей факт сам по собі не впливає на кваліфікацію осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, оскільки п.117 Закону України №720-IХ від 17 червня 2020 року виключено, зокрема, підпункт 4 пункту 1 Закону України №2617-VIII від 22 листопада 2018 року, в якому ст.130КУпАП викладалася в новій редакції, що свідчить про те, що після набрання чинності Законом №720-IХ від 17червня 2020 року ст.130 КУпАП діє в попередній редакції. Враховуючи викладене, суддя вважає, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п.6 ч.1 ст.247 КУпАП, відсутня, так як скасування акту, що передбачає адміністративну відповідальність не мало місця, у зв`язку із вилученням посиленої юридичної відповідальності за такі дії, внаслідок чого попередня (стара) редакція ст.130 КУпАП залишилася у незмінному виді. Частиною 1 ст.8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Тому за цими положеннями до осіб, які вчинили після 03 липня 2020 року дії під час керування транспортними засобами, що були спочатку виключені зі ст.130 КУпАП, а потім внесені зміни про їх вилучення із відповідного Закону, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, без застосування нового закону, що посилював таку відповідальність та не має зворотної сили у часі. За таких обставин, водій ОСОБА_1 , вчинивши правопорушення 14.10.2020, підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, у редакції, що діяла до внесення відповідних змін та введення ст.286-1 КК України, з подальшим їх вилученням та залишенням попередньої редакції в КУпАП. Отже доводи скаржника про те, що у законодавстві України відсутня норма, яка б встановлювала адміністративну відповідальність за ці дії, є безпідставними. Доказів, які б підтверджували невинуватість скаржника матеріали справи не містять. Отже доводи у апеляційній скарзі, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи та про відсутність вини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. За таких обставин суддя вважає, що висновки суду про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними. Також суддя апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника щодо необхідності урахування висновку КП «ВОНД «Соціотерапія» № 1315 від 14.10.2020, оскільки суд першої інстанції правильно вказав, що наданий правопорушником результат здобутий з порушенням порядку Інструкції та вимог ст. 266 КУпАП, тому вважається недійсним і не є належним доказом. Наявність обставин, про які ОСОБА_1 зазначав, обґрунтовуючи відмову від проходження медичного обстеження, не звільняє його від адміністративної відповідальності і не впливає на склад адміністративного правопорушення. Крім того, скаржник не довів належними та допустимими доказами неможливість проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу працівників поліції під час зупинки його транспортного засобу. Оскільки водій ОСОБА_1 за наявності ознак наркотичного сп`яніння, як особа яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. ОСОБА_1 не було доведено ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі. Суддя вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст.ст.279, 280 КУпАП дотримано, докази перевірено на їх допустимість та належність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для її вирішення, судом з наведенням відповідних мотивів встановлено, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя - П О С Т А Н О В И Л А: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова остаточна, оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Якименко