Постанова 4855 № 640/19492/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19492/19 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В. за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2020 у справі за адміністративним позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, - В С Т А Н О В И В: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 11.05.2019 № 2317 «Про проведення планового заходу (перевірку)». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 26.11.2018 № 964 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік» затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, що додається. Пунктами № 17027 та № 19059 Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 26.11.2018 №964, визначено здійснити перевірку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (ступінь ризику високий), а також з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів (ступінь ризику незначний), дата початку здійснення заходу - 13.05.2019, строк здійснення заходу -

10. На підставі викладеного, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято наказ від 11.05.2019 № 2317 «Про проведення планового заходу (перевірку)», яким, відповідно до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про ціни та ціноутворення» на підставі «Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік», визначено здійснити плановий захід (перевірку) КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» у термін з 13.05.2019 по 24.05.2019 з питань дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації), у зв`язку з чим видано направлення на проведення заходу від 11.05.2019 № 1862. Крім того, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві направлено КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкта господарювання від 21.03.2019 №186, яке отримано позивачем 16.04.2019, у відповідності до відмітки штампу вхідної кореспонденції на копії даного повідомлення, наявної у матеріалах справи. На виконання наказу від 11.05.2019 №2317 та направлення на проведення заходу від 11.05.2019 № 1862 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві за участі в.о. директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» проведено перевірку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами чого складено акт від 24.05.2019 № 2317-10, в якому зафіксовано перелік порушень вимог законодавства, виявлених під час перевірки. При цьому, у розділі «пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акту перевірки, що мають місце з боку суб`єкта господарювання» даного акту уповноваженою особою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» вказано про те, що «зауваження будуть надані окремим листом». За результатами вказаної перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві також складено припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 30.05.2019 № 552, яким від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» вимагалось усунути виявлені порушення, які зафіксовані в акті перевірки від 24.05.2019 № 2317-10. Вважаючи наказ Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 11.05.2019 № 2317 «Про проведення планового заходу (перевірку)» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскарження наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 11.05.2019 № 2317 «Про проведення планового заходу (перевірку)» є неналежним способом захисту прав КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Згідно з пп.пп. 6, 11 п. 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (надалі - Положення № 667), Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань: - у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; передає матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування; - у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. При цьому, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п. 7 Положення № 667). Отже, саме до компетенції Держпродспоживслужби належить питання проведення перевірок у сферах здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів та за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. У той же час, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що не затвердження Держпродспоживслужбою Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві не є свідченням про відсутність у відповідача повноважень на проведення відповідних перевірок, оскільки такі перевірки відповідач здійснює, зокрема, у силу п. 7 Положення №667. Крім того, за змістом ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, ціни/тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. 09.10.2017 прийнято новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень якого цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.05.2019, крім статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII набрав чинності 10.12.2017. Таким чином, вищезазначені зміни введені в дію 10.06.2018. Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Частиною 3 вказаної норми встановлено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає, зокрема, витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем. Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Тобто, відповідно до Закону № 2189-VIII, витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території включаються до ціни послуг з управління багатоквартирним будинком, яка в свою чергу визначається за домовленістю сторін. Таким чином, новим законом передбачено визначення ціни за домовленістю сторін з управління багатоквартирним будинком, при цьому, питання визначення ціни на послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, вказаним законом не визначено. Разом з тим, п. 3-1. Прикінцевих положень встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Отже, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм нового Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, правовідносини за якими були врегульовані нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, який прямо визначав державне регулювання цін з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Таким чином, посилання апелянта щодо безпідставності проведення перевірки відповідачем з підстав невіднесення ціни на послуги з утримання багатоквартирних будинків до державних регульованих цін є помилковим. У той же час, нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. У разі якщо суб`єкт господарювання на відповідний плановий період включений до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) одночасно кількох органів державного нагляду (контролю), відповідні планові заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю) комплексно - одночасно всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб`єкта господарювання. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання заборонено. За правилами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року. Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення. Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб`єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається. Внесення одного й того самого суб`єкта господарювання до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) є підставою для проведення щодо такого суб`єкта господарювання комплексного планового заходу державного нагляду (контролю). Суб`єкт господарювання має право відмовитися від проведення комплексного планового заходу державного нагляду (контролю) шляхом письмового звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. У такому разі перевірка такого суб`єкта господарювання проводиться згідно з річними планами органів державного нагляду (контролю). Органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб`єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб`єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб`єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю). Проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) формується інтегрованою автоматизованою системою державного нагляду (контролю). У разі виникнення потреби у внесенні змін до сформованого проекту плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) щодо узгоджених між органами державного нагляду (контролю) інших дат початку та строків здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органи державного нагляду (контролю) звертаються письмово з відповідними пропозиціями не пізніше 1 листопада року, що передує плановому, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, який має право вносити такі зміни до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю). План здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період для всіх органів державного нагляду (контролю) затверджує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та вносить відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 15 листопада року, що передує плановому. Річні плани здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період з урахуванням узгоджених дат початку та строків здійснення визначених у плані здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) затверджують органи державного нагляду (контролю), оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах та вносять відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому. Вимоги до оформлення річних та комплексного планів здійснення заходів державного нагляду (контролю), внесення змін до них та звіту щодо їх виконання визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. Комплексні планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено заборону з проведення протягом планового періоду більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб`єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю). Поряд з цим, застережень щодо включення до планового заходу державного контролю щодо одного суб`єкта господарювання декілька предметів перевірки, які охоплюються повноваженнями одного й того ж державного органу, приписи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не містять. За таких обставин включення до річного плану перевірок перевірку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» одночасно з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін і додержання законодавства про захист прав споживачів, яка проводитиметься Держпродспоживслужбою та окремо органами ДСНС України узгоджується з положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до ч. 15 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів. Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю). Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному вебсайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку. Зі змісту ч. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» також випливає, що методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Методики), розробляються Державною регуляторною службою України, і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідні Методики затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, п. 2 якої визнані такими, що втратили чинність: - постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; - постанова Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 362 «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; - пункт 20 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 №1103. З приводу викладеного, колегія суддів звертає увагу, що уніфіковані форми актів, розроблені відповідно до вимог Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752, не містили переліку питань залежно від ступеня ризику. Натомість, переліки питань залежно від ступеня ризику містяться виключно в уніфікованих формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю) відповідно до Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №

342. За таких обставин, як вірно було зауважено апелянтом, органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема, органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів. Отже, відсутність затвердженої та оприлюдненої на власному офіційному веб-сайті уніфікованої форми акту органу державного нагляду (контролю) є підставою для недопуску посадових осіб такого органу до проведення перевірки. Разом з тим, у межах спірних правовідносин предметом оскарження є наказ Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 11.05.2019 № 2317 «Про проведення планового заходу (перевірку)». Положення ст. 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України). Право на судовий захист відображене і у ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. З урахуванням викладеного, незалежно від прийнятого суб`єктом господарювання рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи у подальшому наслідки проведеної перевірки у вигляді відповідних рішень, суб`єкт господарювання не позбавлений можливості посилатись на порушення органом державного нагляду (контролю) вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень іншого законодавства. Приписами п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. В абз. 4 п. 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Вищевикладене дає можливість дійти колегії суддів до висновку, у разі якщо органом державного нагляду (контролю) була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято відповідне рішення, то цей наказ, як акт індивідуальної дії, реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску суб`єктом господарювання посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права суб`єкта господарювання, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права суб`єкта господарювання у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки. Отже, виходячи з того, що оскаржуваний наказ реалізовано відповідачем шляхом проведення перевірки та винесення за її результатами припису, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» є, зокрема, оскарження припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 30.05.2019 №

552. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді рішень, позивач не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють їх протиправність. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, аргументи та доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 22.02.2021.