Постанова 4852 № 160/11064/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/11064/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 р. (суддя Сидоренко Д.В.) в справі № 160/11064/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ) про визнання протиправними дії щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 12 березня 2020 року на підставі довідки про суддівську винагороду №Б-с-364 від 24 лютого 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області; визнання протиправним та скасування рішення, викладене в листі від 25 серпня 2020 року за №0400-0312-8/71515, про відмову у перерахунку довічного утримання суддів у відставці; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 86% грошового утримання працюючого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу на підставі довідки про суддівську винагороду №Б-с-364 від 24 лютого 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, виходячи з розміру 143 776,80 грн., у тому числі: посадовий оклад 75 672,00 грн., доплата за вислугу років (80%) 60 537,60 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 7 567,20 грн., починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 р. позов задоволено частково, визнано протиправною та скасоване відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки №Б-с-364 від 24.02.2020 р., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, викладену в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.08.2020р. №0400-0312-8/71515; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки про суддівську винагороду за №Б-с-364 від 24 лютого 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; в задоволені інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що питання здійснення перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці в розмірі 86% та без обмеження граничного розміру не було предметом розгляду відповідачем. Вважає, що оскільки вона набула право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, розмір такого утримання належить перерахувати саме з 86% суддівської винагороди. Не зазначення судом першої інстанції у рішенні відсоткового розміру призведе до ускладнення виконання рішення, тобто є неефективним способом захисту порушеного права. Також вказує, що відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, яке обчислювалось при його призначенні відповідно до наявної у неї вислуги років, є незмінним. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 р. №1515-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 р. №1515-VIII, статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 83 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про відпустки» наказом Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу №42-К від 26.09.2016 р. ОСОБА_1 суддю Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відраховано зі штату суду 26 вересня 2016 року. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до довідки від 24.02.2020 р. №Б-с-364, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації, станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці ОСОБА_1 , складає 143776,80 грн., у тому числі: посадовий оклад 76672,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) 60537,60 грн. доплата за перебування на адміністративній посаді у суді 7567,20 грн. В довідці зазначено, що остання видана на підставі ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р., рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020. Заявою про призначення/перерахунок пенсії від 12.03.2020 р. позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з проханням перерахувати щомісячне довічне утримання судді. Листом від 25.08.2020 р. №0400-0312-8/71515 «Щодо відмови в перерахунку пенсії» Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки згідно з довідкою про суддівську винагороду, яка надана для проведення перерахунку, збільшення щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці після 18 лютого 2020 не відбулося, а тому підстави проводити перерахунок відсутні. Застосувавши правову позицію, викладену у рішенні Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 від 16.06.2020 р., а також врахувавши, що позивач вийшла у відставку з посади судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, грошове утримання має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя районного суду, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №Б-с-364 від 24.02.2020 р., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області. Оскільки в цьому випадку права позивача порушуються не діями Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, а відмовою в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №Б-с-364 від 24.02.2020 р., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, викладеною в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.08.2020р. №0400-0312-8/71515, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій. Враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки №Б-с-364 від 24.02.2020 р., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, викладену в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.08.2020 р. №0400-0312-8/71515, а також визнав обґрунтованими позовні вимоги про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладеного в листі від 25 серпня 2020 року №0400-0312-8/71515, про відмову у перерахунку довічного утримання суддів у відставці та позовні вимоги в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки про суддівську винагороду №Б-с-364 від 24 лютого 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Судом першої інстанції вимоги про здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 86% та без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання залишені без задоволення з огляду на те, що питання відсоткового розміру виплати та наявності обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці предметом розгляду відповідачем по суті не було. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з посади судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 р. №1515-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.09.2016 р. № 42-к ОСОБА_1 , суддю Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відраховано зі штату суду 26.09.2016 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області видано позивачу довідку від 24.02.2020 р. №Б-с-364 про розмір суддівської винагороди, відповідно до якої станом на 18.02.2020 р. суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці ОСОБА_1 , складає 143 776,80 грн., у тому числі: посадовий оклад 76 672,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) 60 537,60 грн. доплата за перебування на адміністративній посаді у суді 7 567,20 грн. Довідка видана на підставі ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р., рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020. Позивач 12.03.2020 р. звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді. Листом від 25.08.2020 р. №0400-0312-8/71515 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено позивача про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки згідно з довідкою про суддівську винагороду, яка надана для проведення перерахунку, збільшення щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці після 18.02.2020 р. не відбулося, а тому підстави проводити перерахунок відсутні. Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання наявності підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VI). За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VI суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VI). Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; Разом з цим, розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI). Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11. 2019 р., було виключено зазначені вище пункти 22 та 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункту 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт четвертий частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Перерахунок, про який просить позивач, має бути проведений з 19.02.2020 р. - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. у справі № 2-р/2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав, відповідно до Закону № 1402-VIII, на підставі довідки Територіального управління ДСА в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-364 від 24.02.2020 р. Ця справи підпадає під ознаки типової адміністративної справи, яка розглянута Верховним Судом як зразкова в порядку статті 290 КАС України з прийняттям рішення від 16.06.2020 р. по справі № 620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020 р., а тому судом враховуються правові висновки Верховного Суду, що викладені у такому рішенні. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII позивач як суддя у відставці набула право на перерахунок розміру її щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді. Суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання позивачу як судді у відставці в розмірі 86% та без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, адже питання відсоткового розміру виплати та наявності обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці предметом розгляду відповідачем по суті не було. Тобто, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи з конкретних відсотків, заявлені передчасно, оскільки предметом позову є відмова органу Пенсійного фонду взагалі здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі оновленої довідки без посилань на відсотки. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 р. в справі № 160/11064/20 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 р. в справі № 160/11064/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 22.02.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 22.02.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко