Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/5347/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року справа №200/5347/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Міронової Г.М., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (повне судове рішення складено 19 листопада 2020 року м. Слов`янську) у справі № 200/5347/20-а (суддя в І інстанції Ушенко С.В.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Донбаське державне підприємство геоінформатики та маркшейдерії» стягнення адміністративно-господарських санкцій, УСТАНОВИВ: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Донбаське державне підприємство геоінформатики та маркшейдерії» (далі ДП «Донбаське державне підприємство геоінформатики та маркшейдерії») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у сумі 27 156,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, що наданий відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 9 осіб. Таким чином, згідно частини 1 ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875-XII) відповідач у 2019 році повинен був працевлаштувати одну особу з інвалідністю, проте, фактично за даними звіту жодна особа з інвалідністю не була працевлаштована. Вважав, що відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Рішенням Долнецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що посилання місцевого суду на той факт, що відповідачем було виконанано вимоги Закону № 875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для стягнення з останнього санкцій, вважає безпідставними. Зауважує, що, якщо створене місце не введено в дію шляхом працевлаштування особи з інвалідністю, то підприємство, установа чи організаиія не звільняється від обов`язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду на підставі статті 20 Закону № 875-XII, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов`язок підприємства, установи, організації у залежність від будь-яких обставин (особи з інвалідністю не направлялись, відсутні вакансії, не відповідні умови праці, особи з інвалідністю на даній території не проживають), з яких особа з інвалідністю не працює на даному підприємстві, в установі, організації. Отже, на підприємство покладається обов`язок по створенню та самостійному працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Апелянт вважає, що підприємством не дотримувались норми чинного законодавства, не виконано норматив, встановлений ст. 19 Закону № 875-XII, тому відповідач не може бути звільненим від обов`язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. Відповідач - Державне підприємство «Донбаське державне підприємство геоінформатики та маркшейдерії» (ЄДРПОУ 02570983; 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. В.Першина, буд. 24) є юридичною особою та платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 09.04.2020 відповідачем до Фонду подано звіт від 17.03.2020 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб, тоді як повинна працювати 1 особа (а.с.5). У вказаному звіті відповідачем самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 26 811,11 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 53 622,22 грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем нарахована пеня в розмірі 345,72 грн. (а.с.7). Загальна сума заборгованості, на думку позивача, становить 27 156,83 грн. З листа Бахмутського міського центру зайнятості від 24.04.2020 № 885-2020 (а.с.30) вбачається, що протягом 2019 року відповідач подавав звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у квітні, травні, липні, вересні та грудні відповідного року, згідно яких вакансій серед категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та яким надається перевага у прийнятті на роботу, категорія «інваліди», не значиться. Особи з інвалідністю, яки перебували на обліку у Бахмутському міському центрі зайнятості як безробітні для працевлаштування до відповідача не направлялися, відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку відповідача відсутні. В подальшому 02.01.2020 відповідачем до Бахмутського міського центру зайнятості подано звіт за формою № 3-ПН від 28.12.2019, в якому зазначено про створення робочого місця за професією «прибиральник службових приміщень». В Розділі ІІ «Коментарі до даних про вакансії» відповідачем зазначено про наявність гарантій щодо сприяння працевлаштуванню однієї особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 15.06.2020 відповідачем до Фонду засобами поштового зв`язку подано уточнюючий звіт за формою 10-ПН від 15.06.2020, аналогічний за змістом від 17.03.2020, в якому виключена з розрахунку сума адміністративно-господарських санкцій. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 витребувано у Фонду і Бахмутського міського центру зайнятості належним чином засвідчені копії звітів Державного підприємства «Донбаське підприємство геоінформатики та маркшейдерії» за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які подавалися протягом 2019 року. На виконання ухвали місцевого суду Бахмутським міським центром зайнятості надано звіти форми №3-ПН, які подавались відповідачем від 01.04.2019, 14.05.2019, 20.05.2019, 17.07.2019, 16.09.2019, 02.12.2019, відповідно до яких позивачем не було зазначено щодо попиту на зайняття вільних вакансій особами з інвалідністю. Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст. 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На реалізацію Закону № 875-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 31 січня 2007 року № 70, якою затверджено низку нормативно-правових актів, зокрема Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Прядок № 316). Згідно з п.5 Порядку № 316, Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Відповідно до ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів. Відповідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Як встановлено судами за результатами розгляду справи, відповідачем виконані вимоги ст. 18 Закону № 875-XII щодо створення робочих місць для інвалідів та прийняття заходів для їх працевлаштування, і не порушувалися вимоги ст.19 вказаного Закону (не мало місце безпідставної відмови у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості), про що свідчить подання ним 02.01.2020 до Бахмутського міського центру зайнятості зазначеного вище звіту за формою № 3-ПН від 28.12.2019, який свідчить про створення робочого місця, саме в необхідній кількості, для працевлаштування осіб з інвалідністю. Обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки статтею 18-1 вказаного Закону такий обов`язок покладено на державну службу зайнятості. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року в справі № 802/707/17-а (провадження № К/9901/35221/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. При цьому слід зазначити, що будь-яких заперечень щодо створення відповідачем робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, а також подання відповідного звіту до Бахмутського міського центу зайнятості позивачем до суду не надано, будь-якими іншими доводами ці обставини не спростовані. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі Порядок № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. На виконання п.4 ч.3 ст.50 Закону № 5067-VI Порядком № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку № 316 Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. В контексті прийнятого Закону № 5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Слід звернути увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачене одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18, від 17.09.2020 у справі № 160/4443/19. Отже, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, відмовляло таким особам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано. З урахуванням наведеного та враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача і осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, та з огляду на те, що відповідачем створено всі умови робочих місць та виконано вимоги законодавства, що регулює основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю, колегія суддів погоджуєься з висновком місцевого суду про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені. Відтак, місцевий суд дійшов правилльного висновку, що позов Фонду до ДП «Донбаське державне підприємство геоінформатики та маркшейдерії» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованим, оскільки відповідачем доведено факт вжиття заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій адміністративній справі. Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статями 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року в справі № 200/5347/20-а залишити без змін. Повне судове рішення 23 лютого 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко Т. Г. Гаврищук Г. М. Міронова