LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КЦС ВС554/597/17

від 17.02.2021 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року скасувати.

Постанова Іменем України 17 лютого 2021 року м. Київ справа № 554/597/17 провадження № 61-3724св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У січні 2017 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов мотивований тим, що 05 липня 2007 року АКБ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 уклали договір про іпотечний кредит № 58-07 КН. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання 05 липня 2007 року банк та ОСОБА_2 , уклали іпотечний договір № 11-07ЗС, відповідно до якого банку передано в іпотеку майно, а саме: нерухомість: 4-х кімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 127,9 кв.м, житловою площею 58,0 кв.м та розташована на третьому поверсі. За домовленістю сторін заставна вартість предмету іпотеки встановлена в сумі 875 000,00 грн. Позивач вказував, що всупереч нормам чинного законодавства України та умовам іпотечного договору предмет іпотеки без відома та згоди іпотекодержателя був відчужений ОСОБА_2 . Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2016 року, що не набрало законної сили та було оскаржено представником ТОВ «Кредитні ініціативи» скасовано запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , що був внесений на підставі іпотечного договору № 11-07ЗС від 05 липня 2007 року. Також даним рішенням було скасовано запис зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесений на підставі іпотечного договору № 11-07ЗС від 05 липня 2007 року. Апеляційним судом Херсонської області винесено рішення від 21 вересня 2016 року, яким апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено, рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове, котрим відмовлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у задоволенні їх позову. Згідно отриманої Інформаційної довідки № 68585257 від 21 вересня 2016 року, предмет іпотеки квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 127,9 кв.м, житловою площею 58,0 кв.м, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1060, виданий 15 квітня 2016 року, посвідченого ПН Херсонського МНО Маковецькою О. А. ТОВ «Кредитні ініціативи», як іпотекодержатель, має право звернутися до нового власника предмета іпотеки з вимогою звернути стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно в рахунок виконання третьою особою зобов`язань за кредитним договором. ТОВ «Кредитні ініціативи», з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 , за кредитним договором № 58-07 КН від 05 липня 2007 року, укладеного між АКБ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 , яка станом на 01 вересня 2016 року, становить 1 321 521,90 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом становить 708 025,34 грн, сума заборгованості за відсотками становить 394 068,51 грн, розмір пені за останній рік становить 219 428,05 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: 4-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 127,9 кв.м, житловою - 58,0 кв.м на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки в сумі 1 671 269,00 грн, визначеної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Асіст» на підставі проведеної оцінки, оформленої у звіті № ВА 171229-001 від 03 січня 2018 року; вирішити питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2019 року відмовлено ТОВ «Кредитні ініціативи» в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 17 грудня 2012 року між АКБ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено договір відступлення прав, відповідно до якого ТОВ «Кредитні Ініціативи» зобов`язувалось передати грошові кошти в розпорядження АКБ «Промінвестбанк», а АКБ «Промінвестбанк» зобов`язувалось відступити ТОВ «Кредитні Ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до договору відступлення. АКБ «Промінвестбанк» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 58-07 КН від 05 липня 2007 року ТОВ «Кредитні Ініціативи». Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов`язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а АКБ «Промінвестбанк» відступило свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору відступлення. Копія договору відступлення прав за договорами забезпечення, надана позивачем, не містить ніякої ідентифікації вимоги, що передається в ньому, не визначено конкретний обсяг прав, які передані, не визначено, що за таким договором відступлено право вимоги за іпотечним договором № 11-073С від 05 липня 2007 року. Додаток, наданий позивачем не посвідчений нотаріально та не може свідчити про відступлення прав за іпотечним договором № 11-073С від 05 липня 2007 року. Право за договором іпотеки переходить в момент державної реєстрації у встановленому законодавством порядку, тобто в момент внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи факт ненадання позивачем жодного документу на підтвердження дійсного обсягу відступленого йому права вимоги, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. ТОВ «Кредитні ініціативи» на підтвердження заявлених позовних вимог не надало жодного оригіналу документів на підтвердження наявного в них права вимоги. Тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю, оскільки матеріали справи не містять доказів відступлення права вимоги по іпотечному договору №11-073С від 05 липня 2007 року. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове. Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 , за кредитним договором № 58-07 КН від 05 липня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 , яка станом на 01 вересня 2016 року становить 1 321 521,90 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом 708 025,34 грн, сума заборгованості за відсотками 394 068,51 грн, розмір пені за останній рік 219 428,05 грн; звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: 4-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 127,9 кв. м, житловою 58,0 кв. м на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/належним експертом на стадії оцінки майна. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Як убачається з кредитного договору строк його дії - до 25 червня 2027 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України). Матеріалами справи установлено, що строк дії договору на час звернення кредитора до суду не сплинув, як і на час ухвалення рішення, основне зобов`язання боржником не виконане, що підтверджується розрахуном заборгованості станом на 01 вересня 2016 року. 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення прав вимоги, додатком №1 до якого визначено, що саме було відступлено, зокрема, кредитний договір №58-07КН від 05 липня 2007 року, позичальник ОСОБА_2 . Також, 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення, зокрема, у т.ч. і права за іпотечним договором № 11-073С від 05 липня .2007 року - іпотекодавець ОСОБА_2 . Оскільки позивачем на підтвердження дійсності факту відступлення йому права вимоги за кредитним договором та за договором забезпечення (іпотечним договором) надано належним чином завірені копії відповідних договорів від 17 грудня 2012 року з додатками, які долучено до матеріалів справи (Т. 2, а.с.14-57; Т. 3, а.с.1-206), то, з урахуванням положень статті 95 ЦПК України, колегія суддів вважала, що вони є належними та допустимими доказами у даній справі та мають оцінюватися судом як такі, що в повній мірі підтверджують факт відповідної передачі прав вимог від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ТОВ «Кредитні ініціативи», зокрема, щодо боржника - ОСОБА_2 . Як наслідок висновок місцевого суду щодо недоведеності дійсного обсягу відступленого позивачу права вимоги колегія суддів вважала помилковим, і тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по суті позовних вимог. Апеляційний суд зазначив, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2016 року визнано недійсними, зокрема, договір про іпотечний кредит № 58-07КН від 05 липня 2007 року та іпотечний договір № 11-073С від 05 липня 2007 року, скасовано в державному реєстрі відповідні записи. Проте, рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 21 вересня 2016 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в задоволенні їх позову. За договором купівлі продажу від 15.04.2016 року ОСОБА_2 відчужив предмет іпотеки - 4-кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 127,9 кв. м ОСОБА_1 . Ухвалення судом рішення про недійсність договору про іпотечний кредит №58-07КН від 05 липня 2007 року та іпотечного договору №11-073С від 05 липня 2007 року, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек 05 липня 2007 року, що відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-53цс15 та позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 31.01.2019 року у справі №562/2260/15. Обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою збереглося, а відтак, на ОСОБА_1 , як нового власника іпотечного майна, відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», поширюється статус іпотекодавця за іпотечним договором. Апеляційний суд вказав, що розмір заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем станом на 01 вересня 2016 року становить 1 321 521,90 грн., з яких: 708 025,34 грн. - заборгованість з кредитом; 394 068,51 грн - заборгованість за відсотками; 219 428,05 грн - розмір пені за останній рік. Вказана заборгованість боржником не погашена. Встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, порушення обов`язків іпотекодавцями (первісним та новим), суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та ухвалення нового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/належним експертом на стадії оцінки майна. З урахуванням висновку Великої Палати Верхового Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження №14-11цс18), апеляційний суд вказав про відсутність підстав для не зазначення у резолютивній частині рішення початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні, оскільки така явно не є ринковою на час постановлення даного судового рішення та призведе до порушення майнових інтересів учасників процесу. Аргументи учасників справи У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору; правочин пре відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню; відомості пре таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Право за договором іпотеки переходить в момент державної реєстрації у встановленому законодавством порядку, тобто в момент внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відсутність запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію разом з відсутністю правочинів, що підтверджують перехід права вимоги до ТОВ «Кредитні ініціативи» за Іпотечним договором № 11-073С від 05 липня 2007 року свідчить про недоведеність, переходу до позивача права іпотекодержателя, а відтак, і відсутність у позивача права вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що рішенням Комсомольського районного суду у справі № 2114/5711/12 від 19 лютого 2013 року стягнуто в солідарному порядку заборгованість за договором про іпотечний кредит № 58-07КН від 05 липня 2007 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «ТКСатурн» на користь АКБ «Промінвестбанк», і не на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», і у сумі 450 775,41 грн, а не у сумі 1 321 521,90 грн як вказує позивач у наданому розрахунку. І витяг з реєстру, наданий позивачем, і розрахунок заборгованості не відповідають встановленому в рішенні Комсомольського районного суду розміру заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, що беззаперечно вказують на його недостовірність. Зазначає, що позивач не спростовує обставини встановлені у вказаному рішенні суду, більше того позивач посилається на нього як на преюдиційне. В той же час, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Тобто, за договором про іпотечний кредит № 58-07КН від 05 липня 2007 року натепер не може бути будь-яких інших грошових зобов`язань, ніж ті, що визначені в рішенні Комсомольського районного суду у справі № 2114/5711/12. У лютому ТОВ «Кредитні ініціативи» подало письмові пояснення, які підписані представником ОСОБА_5 , в яких зазначає, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 лютого 2013 року по справі № 2114/5711/12 встановлено факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів та факт наявності заборгованості. Даним рішенням з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 58-07КН від 05 липня 2007 року на користь первісного кредитора ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Дане рішення суду наданий час залишається невиконаним. Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 грудня 2013 року встановлено факт набуття ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитним договором № 58-07КН від 05 липня 2007 та замінено сторону виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2114/5711/12. В матеріалах справи містяться виписки по рахункам даного Кредитного договору первісного кредитора, що підтверджують факт видачі кредиту та розмір заборгованості на момент переуступлення права вимоги. У Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, зокрема, чітко зазначено, що на момент відступлення заборгованість ОСОБА_2 перед кредитором становить: основна непогашена строкова сума кредиту - 669 403,90 грн; основна непогашена прострочена сума кредиту - 38 621,44 грн; сума нарахованих, але не сплачених строкових процентів - 67 686,34 грн; сума нарахованих, але не сплачених прострочених процентів - 4 753,06 грн. Вказує, що до позовної заяви позивачем було долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 вересня 2016, який містить деталізовану інформацію про іпотеку. Так, у розділі Інформація про зміни іпотеки, номер запису 3252204 (спеціальний розділ) приватним нотаріусом Чорнєй В. В. було зареєстровано відступлення права вимоги. Даним записом Іпотекодержателя-банк змінено на іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи». Суд апеляційної інстанції достатньою мірою дослідив докази, надані сторонами, встановив всі фактичні обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, правомірно встановив суму заборгованості за договором, виходячи з фактичних обставин справи та наданих сторонами доказів, а тому постановлене у справі судове рішення апеляційної інстанції не підлягає скасуванню. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року: відкрито касаційне провадження у справі; клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року до прийняття Верховним Судом судового рішення у справі; в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року: відзив ТОВ «Кредитні ініціативи» на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 03 липня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року справі (провадження № 14-154цс18), від 29 січня 2020 року у справі № 760/11516/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 753/405/17; від 18 вересня 2019 року у справі № 408/4925/12ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Фактичні обставини Апеляційний суд встановив, що 05 липня 2007 року між АКБ «Промінвестбанк» «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 58-07КН, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 144 500,00 дол США для придбання нерухомості у власність, а саме: 4-кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованої на 3 поверсі, загальною площею 127,9 кв. м, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних та комісійної винагороди в розмірі 0,1 % на залишок кредитної заборгованості на строк до 25 червня 2027 року. Згідно пункту 4.1. договору про іпотечний кредит, виконання зобов`язань позичальника по договору забезпечується: іпотечним договором № 11-073С від 05 липня 2007 року; договором поруки № 48-07 СП від 05 липня 2007 року; договором поруки № 49-07 СП від 05 липня 2007 року; договором поруки № 50-07 СП від 05 липня 2007 року. Банк свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит № 58-07КН від 05 липня 2007 року виконав, надавши ОСОБА_2 кредит в розмірі 144 500,00 дол США. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 11-073С від 05 липня 2007 року, посвідчений Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 4460 05 липня 2007 року. Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору № 11-073 С від 05 липня 2007 року, договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору про іпотечний кредит № 58-07КН від 05 липня 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов`язаний в порядку договору про іпотечний кредит, повернути іпотекодержателю в кінцевий термін до 25.06.2027 року, кредит у розмірі 144500,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 05.07.2007 року становить 729725,00 грн., проценти за користування у розмірі 12% річних, у тому числі проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 13% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов договору про іпотечний кредит у розмірі та у випадках, передбачених договором про іпотечний кредит. Згідно пункту 1.2. іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і складається з 4-кімнатної квартири загальною площею 127,9 кв.м, житловою площею 58 кв.м, загальною вартістю 875 000,00 грн. Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 13302984 від 05 липня 2007 року, приватним нотаріусом Гризуновою О. В. було внесено запис до реєстру про наявність вказаного Іпотечного договору від 05 липня 2007 року, та встановлено тип обмеження: заборона на нерухоме майно та запис про вказаний Іпотечний договір від 05 липня 2007 року було внесено і до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом з нього № 13302806 від 05 липня 2007 року. 17 грудня 2012 року, між АКБ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно пункту 2.1. якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає Кредитний Портфель та зобов`язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (Ціну продажу) на умовах, визначених цим договором. В даному договорі визначено, що Перелік необхідних даних щодо Позичальників та Прав Вимоги наведені в додатку №1 до цього Договору. Згідно Витягу з Реєстру позичальників до Договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, укладеного між АКБ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» встановлено, що було відступлено право вимоги, зокрема, згідно кредитного договору № 58-07КН від 05 липня 2017 року, позичальник ОСОБА_2 17 грудня 2012 року між АКБ «Промінвестбанк» (Цедент) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (Цесіонарій) укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення. Згідно Витягу з Додатку № 1 до Договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року, було передано права і за іпотечним договором № 11-073С від 05 липня 2007 року Іпотекодавець ОСОБА_2 . Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2016 року позов ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АКБ «Промінвестбанк», ТОВ «Кредитні ініціативи», треті особи ОСОБА_4 , ТОВ «ТКСатурн», приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гризунова О. В., РС Полтавського МУЮ Полтавської області, про захист прав споживачів, задоволено в повному обсязі: визнано недійсним договір про іпотечний кредит № 58-07КН від 05 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АКБ «Промінвестбанк»; визнано недійсним іпотечний договір №11-073С від 05 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АКБ «Промінвестбанк»; скасовано запис, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , внесений на підставі іпотечного договору №11-073С від 05 липня 2007 року. скасовано запис, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесений на підставі іпотечного договору № 11-073С від 05 липня 2007 року. визнано недійсним договір поруки № 48-07СП від 05 липня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_3 визнано недійсним договір поруки № 49-07СП від 05 липня 2007 року, укладений між АКБ «Промінвестбанк» та ОСОБА_4 ; визнано недійсним договір поруки № 50-07СП від 05 липня 2007 року, укладений між АКБ «Промінвестбанк» та ТОВ «ТКСатурн». Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 21 вересня 2016 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в задоволенні їх позову. Установлено, що 17 грудня 2012 року між АКБ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, додатком № 1 до якого визначено, що саме було відступлено, зокрема, кредитний договір № 58-07КН від 05 липня 2017 року, позичальник ОСОБА_2 . Відповідно до договору купівлі продажу від 15 квітня 2016 року ОСОБА_2 відчужив предмет іпотеки, 4-кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 127,9 кв.м, житловою площею 58,0 кв.м ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Заборгованість ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит № 58-07КН від 05 липня 2007 року станом на 01 вересня 2016 року становить 1 321 521,90 грн, з яких: 708 025,34 грн - заборгованість з кредитом; 394 068,51 грн. - заборгованість за відсотками; 219 428,05 грн. - розмір пені за останній рік. Позиція Верховного Суду Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів. У пункті 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» вказано, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року в справі № 760/11516/15-ц (провадження № 61-9151св18) вказано, що «заперечуючи проти розміру заборгованості за основним зобов`язанням, заявник зазначав, що кредитор втратив право нараховувати відсотки та пеню у зв`язку з наявністю рішення суду про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором. Проте таке право припиняється не в силу ухвалення судового рішення, а у зв`язку з пред`явленням кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за договором кредиту у повному обсязі. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зважаючи на наведене, задовольняючи позовні вимоги, суди, не дослідивши питання правомірності нарахування відсотків та пені за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості, за яким позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, дійшли передчасних висновків щодо дійсного розміру заборгованості за основним зобов`язанням». Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Аналіз матеріалів справи свідчить, що: у справі № 2114/5711/12 позов АКБ «Промінвестбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 ТОВ «ТКСатурн» про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 58-07КН від 05 липня 2007 року у розмірі 711 881,86 грн, в тому числі: 708 025,34 грн заборгованості за кредитом, в т. ч. простроченої 8 365,44 грн; процентів за користування кредитом в період з 01 лютого 2012 року по 05 лютого 2012 року 1 143,56 грн; пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 1 294,68 грн; пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 1 418,28 грн, задоволено частково (т. 1. а. с. 201-205); рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 лютого 2013 року у справі № 2114/5711/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 ТОВ «ТКСатурн» на користь АКБ «Промінвестбанк» заборгованість у розмірі 450 775,41 грн (т. 1. а. с. 201-205); у рішенні Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 лютого 2013 року у справі № 2114/5711/12 вказано, що «відповідачем ОСОБА_2 не оспорюється факт порушення зобов`язання за кредитним договором, в зв`язку з чим суд приймає до уваги наданий ним розрахунок суми боргу за договором про іпотечний кредит № 58-07КН від 05 липня 2007 року, де станом на 11 червня 2012 року загальна сума боргу становить 450 775,41 грн., в т. ч. заборгованість по тілу кредиту - 433 370,33 грн, заборгованість по процентам - 13 234,50 грн, заборгованість по пені - 4 170,58 грн (т. 1. а. с. 201-205). У справі, що переглядається, апеляційний суд: не звернув увагу, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 лютого 2013 року у справі № 2114/5711/12стягнуто тіло кредиту в розмірі433 370,33 грн, а в цій справі позивач стверджує, що борг за тілом кредиту складає 708 025,34 грн; не врахував, що настав строк виконання зобов`язання; не з`ясував за який період нараховані проценти за користування кредитом та пеня; не врахував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після настання строку кредитування; не врахував, що після настання строку виконання договору кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. За таких обставин, апеляційний суд в оскарженій постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року справі (провадження № 14-154цс18), від 29 січня 2020 року в справі № 760/11516/15-ц (провадження № 61-9151св18). Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України. З урахуванням того, що встановлена наявність підстави, яка зумовлює скасування судового рішення, то суд касаційної інстанції не аналізує інші підстави відкриття касаційного провадження. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Висновки щодо розподілу судових витрат Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року скасувати. Передати справу № 554/597/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю. Тітов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»