Постанова 4824 № 757/21430/18-ц

Головуючий у І інстанції Бортницька В.В. Провадження № 22-ц/824/2058/2021 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 22 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Поливач Л.Д., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та повернення депозитних коштів, ВСТАНОВИВ: У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», у якому посилався на те, що 25.12.2013 року між ними було укладено депозитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 поклав на особовий депозитний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», грошові кошти у сумі 5 000,42 грн. строком до 25.06.2014 року включно. Дана обставина підтверджується копією договору, оформленого у вигляді заяви від 25.12.2013 року. Згідно умов Договору на суму вкладу щомісячно нараховуються відсотки за ставкою 19% річних. На початку березня 2014 року у зв`язку із нестабільною ситуацією в АР Крим, викликаною окупацією півострова з боку Російської Федерації, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням перевести рахунки за договорами до Києва. 02 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення суми вкладу та нарахованих на неї відсотків у зв`язку із закінченням строку дії Договору. Однак на вказану заяву позивача банком було надано відповідь, з якої вбачається, що банк не знайшов жодної інформації за реквізитами, вказаними позивачем у заяві, з огляду на що АТ КБ «ПриватБанк» не може виконати вимог ОСОБА_1 про повернення коштів. Враховуючи викладене, позивач, зменшивши розмір позовних вимог під час розгляду справи, просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму вкладу - 5 000,42 грн., суму несплачених відсотків згідно умов договору за період з 25.12.2013 по 01.03.2018 року у розмірі 4 433,52 грн., 3% річних за період прострочення зобов`язання у розмірі 243,87 грн., інфляційні втрати за період прострочення грошового зобов`язання у розмірі 544,44 грн. та пеню у розмірі 41,70 грн., а всього суму коштів у розмірі 10 263,95 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 депозит в сумі 5 000 грн. 42 коп., проценти за депозитним договором в сумі 4 433 грн. 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 544 грн. 44 коп., пеню в розмірі 41 грн. 70 коп., а всього стягнуто 10 020 грн. 08 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 4 687,44 грн. Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правову допомогу. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 2 330,00 грн. Не погоджуючись з додатковим рішенням, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив додаткове рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи скаргу, посилався на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не є належним відповідачем у даній справі, оскільки 17.11.2014 року він згідно Договору про переведення боргу перевів свій борг перед ОСОБА_1 на ТОВ ФК «Фінілон», яке і має відповідати перед позивачем по невиконаним договірним зобов`язанням, а також нести обов`язок по компенсації витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кіккас М.В. проти задоволення скарги АТ КБ «ПриватБанк» заперечив та просив залишити додаткове рішення без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 депозит в сумі 5 000 грн. 42 коп., проценти за депозитним договором в сумі 4 433 грн. 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 544 грн. 44 коп., пеню в розмірі 41 грн. 70 коп., а всього стягнуто 10 020 грн. 08 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 4 687,44 грн. В судових дебатах представник позивача зробив заяву щодо подання доказів про розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а 15 вересня 2020 року до канцелярії суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіккаса М.В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відправлена ним поштою 14 вересня 2020 року, та надано докази на підтвердження цих витрат: акт наданих послуг за Договором б\н про надання правової допомоги від 08.09.2020 року (том 1, а.с.203) та оригінал квитанції про оплату позивачем 2 330,00 грн. за правову допомогу (том 1, а.с.204). Ухвалюючи додаткове рішення про задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача 2 330,00 грн. витрат за надану правову допомогу, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Наявними в справі письмовими доказами підтверджується, що представником позивача вищенаведені вимоги закону дотримані, оскільки ним до закінчення судових дебатів було зроблено заяву про стягнення витрат за професійну правничу допомогу, а докази про судові витрати ним подано до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц. Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, і ним по справі понесено судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, що підтверджується наданими ним належними, допустимими та достовірними доказами, неспростованими відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав до задоволення заяви позивача та стягнення на його користь з відповідача понесених ним витрат у визначеному та підтвердженому ним розмірі. Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не містить. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги АТ КБ «ПриватБанк» - без задоволення. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: