Постанова Донецький апеляційний суд № 263/6936/17

22-ц/804/4/21 263/6936/17 Єдиний унікальний номер 263/6936/17 Номер провадження 22-ц/804/4/21 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 17 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Лопатіної М.Ю., Принцевської В.П. за участю секретаря Сидельникової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 вересня 2019 року у складі судді Васильченко О.Г., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 08 червня 2017 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (надалі АТ «СГ «ТАС») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в неодноразово уточненому позові просили стягнути на користь ОСОБА_1 зі АТ «Страховая група «ТАС» страхове відшкодування у розмірі 41 233.37 грн., з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 68 370.89 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., витрати по оплаті послуг за проведення експертизи у розмірі 1200 грн., судові витрати у розмірі 1600 грн., на користь ОСОБА_2 стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 70 000 грн., судові витрати у розмірі 1600 грн. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить автомобіль «Oпель Вектра», 2005р. випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Maзда» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , скоїла 04 грудня 2016 року, приблизно о 08.40 годин. зіткнення з належним йому автомобілем. Внаслідок зіткнення він та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження, що по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, автомобіль «Опель Вектра» отримав значні механічні пошкодження. Вина водія ОСОБА_3 та факт спричинення нею пошкодження автомобіля встановлені постановою про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП Жовтневого районного суду м. Маріуполя. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мазда» була застрахована в AT «Страхова група «ТАС» на підставі Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АК 4898809 від 03.10.16), з лімітом відповідальності за пошкодження майна потерпілого в розмірі 100 000,00 грн. Після аварії, він звернувся до відповідача - AT «Страхова група «ТАС» з повідомленням про страховий випадок 04.12.16 року. До заяви були надані відомості, що підтверджують розмір майнової вимоги. Відповідно до прийнятого рішення, матеріальний збиток, завданий йому, як власнику автомобіля «Опель Вектра» без ПДВ, становить 50872,73 грн., ця сума була йому сплачена. Проте з даною сумою він не згоден, вважає, що вона не відповідає дійсному розміру матеріального збитку. Відповідно до звіту спеціаліста від 28.01.2017 року щодо вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу - вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю «Опель Вектра» становить 106742,76 грн. з урахуванням НДС - 90274 грн. При проведенні огляду транспортного засобу відповідач ОСОБА_4 не була присутня. Крім того, ним понесені витрати по оплаті послуг, пов`язаних з проведенням експертизи в сумі 1200 грн., з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди - 800,00 грн. Внаслідок отримання тілесних пошкоджень він та ОСОБА_2 проходили курс лікування. Таким чином, з відповідача - AT «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення страхове відшкодування в сумі 41233.37 грн. З Відповідача - ОСОБА_3 підлягає відшкодування вартість відновлювального ремонту в сумі 68 370.89 грн. Крім матеріальних збитків йому завдано відповідачем - ОСОБА_3 моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50 000 грн. Просить також стягнути на його користь з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1600 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 1200 грн. ОСОБА_2 неправомірними діями ОСОБА_3 спричинена моральна шкода у розмірі 70000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3000грн. Позов ОСОБА_1 до АТ «СГ«ТАС», ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не доведено неправомірність експертного висновку оцінки матеріального збитку від 12.04.2017 року. Висновок експерта оцінювача ОСОБА_5 від 28.01.2017 року суд не прийняв до уваги, так як огляд транспортного засобу проведений без участі зацікавлених осіб. Підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 стала обставина, що він вже отримав відшкодування спричиненої матеріальної шкоди від відповідача СК «Страхова Група «ТАС». Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходив з вимог ир розумності та справедливості. Позивачка ОСОБА_2 не довела, що спричинені їй тілесні ушкодження стали причиної такого захворювання, як туговухість. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з даним рішенням позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. ОСОБА_1 апеляційну скаргу обґрунтував тим, що відмовляючи йому в позові в частині стягнення матеріального збитку з відповідача АТ «СГ «ТАС», суд послався на той факт, що ним отримано відшкодування від страхової компанії згідно висновку ТОВ «Фаворит», який ним не оскаржено, проте, саме незгода з висновком була підставою для звернення до суду. Крім того з відповідача ОСОБА_3 , яка є винуватцем ДТП він просив стягнути різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей. Суд першої інстанції взагалі не вмотивував у рішенні чому йому було відмовлено в задоволенні вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням. Внаслідок ДТП він втратив душевний спокій, багато часу витрачав на оформлення відповідних документів для звернення до суду, проведення експертизи. Відсутність можливості користуватися транспортним засобом в повсякденному житті протягом тривалого часу позбавило його звичного розпорядку дня, до якого він звик. Внаслідок тривалого лікування, відсутності автомобіля він був позбавлений можливості працювати, у зв`язку з чим не отримував заробітку. Завдану йому моральну шкоду він оцінив в сумі 50 000гри, проте суд першої інстанції стягнув лише 5000грн. ОСОБА_2 апеляційну скаргу обґрунтувала тим, що внаслідок ДТП їй було заподіяно моральну шкоду, пов`язану з душевним хвилюванням, порушенням нормальних життєвих зв`язків, фізичного болю від отриманих пошкоджень. Після ДТП вона втратила слух, зараз багато часу витрачає на лікування та його поновлення. Проте суд першої інстанції, задовольняючи частково її позов, не прийняв до уваги її пояснень. До ДТП вона з приводу поганого слуху до лікарів не зверталась. Щоб довести факт того, що порушення слуху є наслідком ДТП, під час судового розгляду справи, вона заявляла клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи. Проте суд відмовив в задоволенні її клопотання. Суд не врахувати поведінку відповідачки, яка будучи лікарем, не надала їй допомоги. Така поведінка відповідачки тільки погіршила ситуацію. Доводи і заперечення інших учасників справи Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та представник ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції підтримали доводи скарг, просили їх задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та представник АТ «Страхова група «ТАС» - Ніколаєв В.В. заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили їх залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. Відповідач ОСОБА_3 в суд апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Відповідач та представники відповідачів не скористалися правом на подачу відзивів на апеляційні скарги. Відсутність відзиву у відповідності до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а позивача ОСОБА_2 - ні, з наступних підстав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено неповно, застосовані норми законів, які регулюють спірні відносини, проте висновки з них зроблено невідповідні. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.04.2017 року вина ОСОБА_3 у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУАП встановлена на неї накладено стягнення у вигляді штрафу. У результаті ДТП транспортні засоби отримали пошкодження, крім того водій ОСОБА_1 і пасажир автомобілю «Опель Вектра» - ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження.(а.с.23) Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 120160507700004411 від 04.12.2016 року, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито постановою від 24.03.2017 року, внаслідок відсутності в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. На теперішній час вказана постанова - чинна, у передбаченому КПК України порядку позивачами не оскаржувалась. Постанова про закриття кримінального провадження містить відомості, що пасажир автомобіля «Опель Вектра» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 , відповідно до висновку експерта №166 від 22.03.2017 року отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забій м`яких тканин правої скроневої області при оцінці ступеня тяжкості не враховується, оскільки ґрунтуються на суб`єктивних чинниках і не підтверджуються об`єктивними відомостями. Встановити, чи є виставлений в наданих медичних документах діагноз «гостра нейросенсорна туговухість справа» наслідком травми, або є самостійним захворюванням, не доводиться можливим. Проведена оцінка матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Опель/Вектра д.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , який згідно звіту № 858/17 ТОВ «Фаворит» від 12.04.2017 року дорівнює 50872.73 грн., без ПДВ становить 50072,73 грн. та витрати на евакуатор 800,00 грн., згідно товарного чека від 04.12.2016р. AT «СГ «ТАС» здійснило виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у повному обсязі 50872,73 грн (50072,73 грн. + 800,00 грн.), вказане визнано в позовній заяві. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Законом). Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. З матеріалів справи вбачається, що страхова сума за договором добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів дорівнює 100.000 грн. Страхова компанія в добровільному порядку виконала свої зобов`язання, передбачені Законом, виплатила позивачу 50072,73грн. та 800 грн. витрачені на евакуацію транспортного засобу, проте, позивач з вказаним не згоден вважаючи, що розмір спричиненої шкоди значно вищій.(т.1 а.с.102) Свою незгоду позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що оцінювач страхової компанії ОСОБА_8 лише оглянув транспортний засіб, а висновок не ним підписаний і він його не робив. Крім того висновком щодо вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, виконаним за його замовленням оцінювачем ОСОБА_5 за №381/1-ДОП від 28.01.2017 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин пошкодженого колісного транспортного засобу легкового автомобіля ОPEL VECTRA реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску без ПДВ дорівнює 90906,10грн.(т.1 а.с.45-70) Згідно п. 4.1, 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності ним самостійно, складається акт оцінки КТЗ. З наведеного вбачається, що оцінювач повинен не тільки оглянути пошкоджений транспортний засіб, а й самостійно скласти акт оцінки. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на вказане, та прийняв, як належний доказ звіт оцінювача ОСОБА_8 , який в судовому засіданні під час допиту як свідок, підтвердив, що він проводив лише огляд пошкодженого транспортного засобу, а розрахунок розміру відшкодування спричиненої шкоди не робив. З метою усунення суперечностей між висновками оцінювача ОСОБА_8 та оцінювача ОСОБА_5 , який підготував висновок за замовленням позивача ОСОБА_1 , останній заявив клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи. За висновками судової автотоварознавчої експертизи за №2524-2525 від 31.03.2020 року, проведеної старшим судовим експертом Донецького НДІ Лелетом В.М., експертом 4 класу за спеціальностями, крім іншого, 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», стаж роботи з 2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобілю ОPEL VECTRA реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску станом на час проведення судової експертизи (31.03.2020) становить 238260,14грн. Вартість матеріального збитку вказаного автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 04.12.2016 року станом на час проведення судової експертизи становить 102305,57грн.(т.2 а.с.214-231) Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції вважає доцільним стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в рахунок відшкодування спричиненої шкоди на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 40833,37 грн.(90906,10грн. 50872,73грн.). Сума визначена з урахуванням положень ч.1 ст.13 ЦПК України, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування вартості відновлювального ремонту в сумі 68370,89 грн. колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити, виходячи з наступного. За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Позивач в судовому засіданні прояснив, що після ДТП, він самотужки відремонтував автомобіль ОPEL VECTRA реєстраційний номер НОМЕР_1 , проте ні чеків, ні квитанцій щодо понесених витрат ні ремонтної калькуляції він не має, після приведення автомобіля до ладу він його продав. З огляду на відсутність доказів реальних збитків, які поніс позивач внаслідок здійснення відновлювального ремонту, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_3 . Вказаний висновок в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16 та в постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц. Стосовно позовних вимог та доводів апеляційних скарг щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який визначив розмір відшкодування з врахуванням вимог розумності і справедливості. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про проведення комісійної судово-медичної експертизи щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням, яке вона має на теперішній час з тілесними ушкодженнями, які вона отримала в результаті ДТП, що сталося 04.12.2016 року. Експертизу провели лікарі КЗОЗ «Донецького обласного бюро судово-медичних експертизи»: ОСОБА_9 - судовий експерт вищої категорії та вищого кваліфікаційного класу, стаж експертної роботи із 1986 року, ОСОБА_10 - експерт вищої категорії, стаж експертної роботи із 1997 року, ОСОБА_11 - експерт вищої категорії, стаж експертної роботи із 2000 року. За наслідками дослідження експертна комісія дійшла висновків, що даних для встановлення травматичного походження виявленої у гр. ОСОБА_2 04.12.2016 року гострої нейросенсорної туговухості справа не мається, так як під час її оглядів зразу після травми не було встановлено будь яких локальних травматичних ушкоджень в області голови та інших ушкоджень, які могли би обумовити виникнення гострої нейросенсорної туговухості, що також підтверджується відсутністю ознак травматичних ушкоджень внутрішнього та середнього вуха справа на комп`ютерній томограмі скроневих кісток від 24.11.2020 року.(т.3 а.с.22-26) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). З аналізу наведеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 вересня 2019 року необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Страхова група «ТАС» та постановити нове в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача майнову шкоду в сумі 40833,37грн. В частині стягнення на користь позивачів моральної шкоди - залишити без змін. Відповідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені на 28,97% з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судовці витрати в сумі 2302,07грн. за оплату позову, апеляційної скарги та експертиз. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2021 року. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 вересня 2019 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової шкоди, змінити в частині відшкодування судових витрат, в частині стягнення моральної шкоди залишити без змін. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення майнової шкоди задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 40833(сорок тисяч вісімсот тридцять три) гривні 37 копійок. В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судовці витрати в сумі 2302,07грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 вересня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: Т.І. Биліна Судді М.Ю. Лопатіна В.П.Принцевська