Постанова 4804 № 263/9509/20

22-ц/804/695/21 263/9509/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2021 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 263/9509/20 Номер провадження 22-ц/804/695/21 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Пономарьової О.М., Попової С.А., секретар Сікора М.М. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року, у складі судді Демочко Д.О., повний текст рішення складений 28 грудня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування арешту нерухомого майна, накладеного в межах кримінального провадження, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі ГУ МВС України в Донецькій області), в якому просила скасувати арешт, накладений на домоволодіння АДРЕСА_1 . Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу № 29 від 25 січня 2006 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежитлова будівля - магазин за адресою: АДРЕСА_1 . У теперішній час ОСОБА_1 має перешкоди у реалізації свого права на продаж свого майна через наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не знятого/не погашеного обтяження на домоволодіння за цією ж адресою на попереднього власника ОСОБА_3 . Відповідно до відомостей з інформаційної довідки з ДРРП обтяження домоволодіння накладено на підставі постанови б/н (справа № 80-1679) від 14 лютого 2006 року відділу «ВВС та ОЗ» СУ УМВС України в Донецькій області м.Маріуполя слідчим Прохоровим В.А., яке зареєстроване Першою маріупольською державною нотаріальною конторою за № 2880357 від 15 лютого 2006 року. У відповідь на адвокатський запит Перша маріупольська державна нотаріальна контора надала інформацію, що стосується відомостей з електронної бази даних Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інформація, що була внесена оператором Державного підприємства «Інформюст» до Єдиного реєстру заборон, не є нотаріальною дією, так як нотаріуси арешти на об`єкти нерухомого майна не накладають та запропонували звернутися до належного адресата, а саме до обтяжувача. Відповідно до отриманої інформації слідчого управління ГУНП в Донецькій області встановлено, що 30 червня 2006 року на підставі ст.232 КПК України (в редакції 1960 року) кримінальну справу №80-1679 за ч.4 ст.190, ч.3 ст. 209, ч.ч.2,3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України направлено до суду та відомості щодо повернення вказаної кримінальної справи органу досудового розслідування для додаткового розслідування у СУ ГУНП в Донецькій області відсутні. На час посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не було відомо про наявність будь-яких обтяжень, ані продавець ОСОБА_3 , ані нотаріус про наявність арешту не повідомили. Вказаний договір купівлі-продажу жодною із сторін не оскаржувався, є дійсним та законним. З боку позивача усі умови за договором були виконані, вартість майна сплачена у повному обсязі, претензії у сторін правочину або третіх осіб відсутні. ОСОБА_1 не є підозрюваною, обвинуваченою або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у кримінальному провадженні, в межах якого було накладено арешт на домоволодіння ОСОБА_3 . Даний арешт не скасований в порядку визначеному нормами КПК України, і на даний час позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись належним їй майном, чим порушуються права позивача як власника. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Затворницька О.М., до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування арешту нерухомого майна, накладеного в межах кримінального провадження, відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 21 лютого 2006 року відбувся продаж магазину за адресою АДРЕСА_1 , тобто після накладення арешту 14 лютого 2006 року, який на час продажу скасовано не було. Суд прийшов до висновку, що заявлені позивачкою вимоги не підлягають задоволенню, оскільки це питання слід вирішувати суду, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, в рамках якого арешт на вищевказане майно було накладено, або іншому складу суду в рамках кримінального судочинства за відповідною заявою. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 20 січня 2021 року позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, скасував арешт, накладений на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 січня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 мотивована тим, що позивачка має статус добровільного набувача нежитлової будівлі і набула право власності на неї, тому вона не може бути витребувана від позивачки, оскільки не містить підстав, передбачених ст.388 ЦК України. Вказує, що вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 грудня 2007 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину за однією із статей КК України: ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.ч.2, 3 ст.358, ч.2 ст.366, який набрав чинності 29 грудня 2007 року, строк давності щодо виконання покарання за даним вироком 10 років згідно з п.4 ч.1 ст.80 КК України вже закінчився, тому наявні підстави для звільнення майна ОСОБА_1 з-під арешту. Зазначає, що суд безпідставно послався на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 26 червня 2013 року у справі № 6-58цс13, оскільки підставою звернення ОСОБА_1 до суду є неможливість її, як власнику майна, реалізувати своє законне право на розпорядження майном. Договір купівлі-продажу від 25 січня 2006 року № 29 не оскаржувався та не був скасований. Вказує, що в абц.2 п.5 договору купівлі-продажу № 29 від 25 січня 2006 року зазначено, що відсутність заборони відчуження вказаного приміщення підтверджується довідкою, виданою нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю. 25 січня 2006 року. Судом залишено поза увагою, що арешт на домоволодіння накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року та не враховано, що згідно з п.9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Відзив на апеляційну скаргу На виконання статті 360 ЦПК України представником відповідача ГУ МВС України в Донецькій області Окороковою Є.Є. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність рішення суду. Зазначає, що слідчим управлінням ГУ МВС України в Донецькій області у 2006 році розслідувалась кримінальна справа № 80-1679 та в ході проведення досудового слідства був накладений арешт на нежитлову будівлю-магазин за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване за ОСОБА_3 . Відомості щодо накладення арешту на майно 14 лютого 2006 року за вих.№ 4/89-1679 СУ ГУМВС України в Донецькій області направлено до БТІ м.Маріуполя, Першотравневого району Донецької області та Першу маріупольську державну нотаріальну контору для виконання. Продаж магазину відбувся ОСОБА_3 покупцю ОСОБА_1 21 лютого 2006 року після накладення арешту. За результатами судового розгляду даної кримінальної справи Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області 13 грудня 2007 року винесено вирок, який набрав законної сили 29 грудня 2007 року. Вказує, що питання про скасування арешту слід вирішувати суду, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження або іншому складу суду в рамках кримінального судочинства за відповідною заявою. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 29 від 25.01.2006 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежитлова будівля-магазин за адресою АДРЕСА_1 . Як вбачається з відповіді на запит від 15.07.2020 року №1735/01-16 Перша маріупольська державна нотаріальна контора надала інформацію, що стосується відомостей з електронної бази даних Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інформація, що була внесена оператором Державного підприємства «Інформюст» до Єдиного реєстру заборон, не є нотаріальною дією, так як нотаріуси арешти на об`єкти нерухомого майна не накладають та запропонували звернутися до належного адресата, а саме до обтяжувала. Як вбачається з відповіді на адвокатський запит від 21.07.2020 року відповідно до отриманої інформації слідчого управління ГУНП в Донецькій області встановлено, що 30.06.2006 року на підставі ст.232 КПК України (в редакції 1960 року) кримінальну справу №80-1679 за ч.4 ст.190, ч.3 ст. 209, ч.ч.2,3 ст.358, ч.2 ст.366 направлено до суду та відомості щодо повернення вказаної кримінальної справи органу досудового розслідування для додаткового розслідування у СУ ГУНП в Донецькій області відсутні. Слідчим управлінням ГУМВС України в Донецькій області 14 лютого 2006 році був накладений арешт на майно, а саме на нежитлову будівлю-магазин за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано на ОСОБА_3 . 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У судове засідання суду апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 та представник відповідача ГУ МВС України у Донецькій області не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.104-107), позивачка звернулась із заявою про розгляд справи у її відсутності (а.с.130). Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В апеляційному суді представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі, а також пояснила, що у неї відсутні відомості про виконання ОСОБА_3 зобов`язань за вироком суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до частини першої статті 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року). Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4 статті 174 КПК України 2012 року). Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства. Арешт на нежитлову будівлю-магазин було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_3 на підставі положень КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У справі, яка переглядається, встановлено, що арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_3 , а з позовом про зняття арешту з майна звернулась ОСОБА_1 , яка не є сторонами кримінального провадження. Колегія суддів суду апеляційної інстанції прийшла до висновку, що спір щодо звільнення майна з-під арешту в даній справі є приватноправовим та його слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, не пов`язано з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу. До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року, справа № 2-3392/11, від 15 травня 2019 року, справа № 372/2904/17-ц, та від 30 червня 2020 року, справа № 727/2878/19. Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність розгляду даної справи в рамках кримінального судочинства є помилковим. Між тим, судом вірно встановлено, що продаж магазину за адресою: АДРЕСА_1 відбувся 21 лютого 2006 року, тобто після накладення арешту, який на час продажу скасовано не було. Згідно з частиною 1 стаття 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Згідно з частиною 1 статті 657 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Як вбачається з копії інвентарної справи № 9961, наданої Комунальним підприємством «Мангушське БТІ», на підставі договору дарування від 10 квітня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Озулу А.В., номер за реєстром 455, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар основну споруду-магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.123). Згідно з договором від 25 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю., номер за реєстром 29, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила магазин за вказаною адресою. Відповідно до пункту 4 даного договору право власності на нерухомість надходить покупцю з момента нотаріального посвідчення та державної реєстрації (а.с.7). Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 215444521 від 08 липня 2020 року, державна реєстрація договору купівлі-продажу № 29 від 25 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю., здійснена 21 лютого 2006 року та внесено відомості про право приватної власності на магазин за вказаною адресою, загальною площею 53,3 кв.м, реєстраційний номер майна 708165. Таким чином, договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вчинено після накладення арешту постановою слідчого від 14 лютого 2006 року. Крім того, за адресою: АДРЕСА_1 також зареєстровано житловий будинок, господарські будівлі та споруди, реєстраційний номер майна 38692022, належні ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Мелекінської сільської ради 19 грудня 2012 року. На підставі постанови б/н (справа 80-1679) від 14 лютого 2006 року слідчого відділу «ВВС та ОЗ» СУ УМВС України в Донецькій області м.Маріуполя Прохорова В.А. зареєстровано арешт нерухомого майна домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , належного на праві власності ОСОБА_3 (а.с.8-9). Вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 грудня 2007 року у справі № 1-113/07 ОСОБА_3 визнано винною за ст.190 ч.4, ст.358 ч.2, ст.358 ч.3, ст.366 ч.2 КК України, призначено покарання на підставі ст.70 ч.1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна та застосовано ст.75 КК України. Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк у солідарному порядку 8148,42 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк 4745,62 грн, 10441,37 грн., 11503,93 грн, 3666,67 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк у солідарному порядку 10437,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк у солідарному порядку 11310,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк у солідарному порядку 33516,57 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ судові витрати 481,14 грн. З метою забезпечення позову судом не скасовано арешт, накладений на майно підсудних в ході досудового слідства (а.с.126-128). Крім того, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просила скасувати арешт з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як позивачці на праві власності належить тільки магазин за даною адресою, який має окремий реєстраційний номер майна НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 29 та посвідченого приватним нотаріусом Апалько М.Ю., який є вчиненим (укладеним) з моменту його державної реєстрації 21 лютого 2006 року. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , є окремим об`єктом, який зареєстрований під окремим реєстраційним номером майна 38692022 (а.с.8, 9). Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За положеннями частини 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. При цьому, позовних вимог про зняття арешту з магазину позивачкою не заявлялось. Доказів того, що на магазин, площею 53,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт, матеріали справи не містять. Крім того, позивачкою не надано доказів порушення її прав, вчиненим обтяженням за реєстраційним № 2880357 на домоволодіння, розташоване за зазначеною адресою на підставі постанови № б/н слідчого відділу «ВВС та ОЗ» СУ УМВС України в Донецькій області м.Маріуполя, а також неможливості розпоряджатися магазином, розташованим за цією адресою. З огляду на наведені вище обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , про зняття арешту з домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Щодо стягнення судових витрат Відповідно до пункту б частини 4 статті 382 ЦПК України апеляційний суд у випадку скасування або зміни судового рішення вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року скасувати повністю. У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування арешту з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 22 лютого 2021 року. Судді: Т.Б.Ткаченко О.М.Пономарьова С.А.Попова