Постанова 4804 № 264/7818/14-ц

22-ц/804/173/21 264/7818/14-ц Головуючий у І інстанції Кашицька С.А. Єдиний унікальний номер 264/7818/14-ц Номер провадження 22-ц/804/173/21 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В.М., суддів Мальцевої Є.Є. Лопатіної М.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У вересні 2014 року позивач акціонерне товариство комерційний Банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «Приват Банк») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява вмотивована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 15 січня 2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості. Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий термін. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та станом на 31 серпня 2014 року утворилася заборгованість у сумі 21 652 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 14 296 грн. 05 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5 298 грн. 71 коп., заборгованості з пені та комісії за користуванням кредитом в сумі 550 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в сумі 1 007 грн. 24 коп. На підставі наведеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 21 652 грн. та судовий збір 243 грн. 60 коп. Заочним рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2014 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 15 січня 2010 року в розмірі 21 652 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 243 грн. 60 коп. Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 серпня 2020 року ОСОБА_1 поновлено строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, у задоволенні заяви про його скасування відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив його скасувати та відмовити у задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд розглянув справу без його повідомлення, як того вимагає ЦПК України з порушенням територіальної підсудності. Крім того, позивачем не було надано доказів тому, що він був ознайомлений, розумів і погодився саме з тим Витягом з Тарифів та Витягом Умов, які позивач надав до суду як доказ. Крім того, в анкеті-заяві, яку він підписав, не була зазначена відсоткова ставка. У відзиві представник позивача доводи апеляційної скарги не підтримує, вважає заочне рішення від 07 жовтня 2014 року законним та обґрунтованим. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч.ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України). Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Закритому акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В зв`язку із тим, що ОСОБА_1 тіло кредиту та відсотки за його користування своєчасно не сплачував, позивач просив суд стягнути з нього заборгованість у сумі 21 652 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 14 296 грн. 05 коп., заборгованості за відсотками в сумі 5 298 грн. 71 коп., заборгованості за комісією в сумі 550 грн., а також штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) та у сумі 1 007 грн. 24 коп. (процентна складова). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 порушив зобов`язання за кредитним договором, є підстави для стягнення заборгованості разом із штрафними санкціями. Проте повністю з таким рішенням суду погодитися не можна. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Апеляційним судом встановлено, що підписанням Анкети-заяви між сторонами 10 січня 2010 року укладено кредитний договір без номера, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 13). Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «ПриватБанк» при визначенні розміру штрафних санкцій та комісій посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, витяг яких міститься в матеріалах справи ( а.с.26-40). Оскільки доказів про те, що ОСОБА_1 було ознайомлено з Умовами та Правилами надання банківських послуг, банком суду не надано (підпис відповідача на них відсутній), такі Умови не є складовою кредитного договору, укладеного між сторонами, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а тому позовні вимоги в частині стягнення комісії та штрафів задоволенню не підлягають. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір та порядок сплати процентів був узгоджений сторонами в Анкеті-заяві позичальника підписаній відповідачем, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що за кредитним договором, укладеним між сторонами, відповідачу ОСОБА_1 було видано три картки, строк дії останньої липень 2017 року (а.с. 87), а з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач активно користувався кредитним коштами по березень 2014 року (а.с. 78-85). З розрахунку заборгованості банку вбачається, що за період з 15 січня 2010 року по 31 серпня 2014 року процентна ставка, яка застосовувалась банком до простроченої заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами, була незмінною і становила 30% річних (а.с. 10-12). Отже, при визначенні розміру заборгованості зі сплати відсотків суд першої інстанції обґрунтовано виходив із узгодженого сторонами в Анкеті-заяві її розміру у 30% річних і, оскільки станом на 31 серпня 2014 року строк дії картки ще не сплив, правильно стягнув цю заборгованість за період з 15 січня 2010 року по 31 серпня 2014 року, що відповідає правовому висновку викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). З врахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 14 296 грн. 05 коп. та сума процентів за користування кредитним коштами за період з 15 січня 2010 року по 31 серпня 2014 року за базовою відсотковою ставкою, погодженою сторонами (30% річних) у розмірі 5 298 грн. 71 коп., що відповідає розрахунку позивача (а.с. 10-12). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, у зв`язку неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню в частині стягнення комісії та штрафів та ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Згідно із ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. (а.с. 25). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 365 грн. 40 коп. (а.с. 66). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (заявлено вимоги на 21 652 грн., задоволено в розмірі 19 594 грн. 76 коп. (14 296 грн. 05 коп. + 5 298 грн. 71 коп.), що складає 90,5% від суми заявлених вимог), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору у розмірі 220 грн. 46 коп. (243 грн. 60 коп. х 90,5%) за подачу позову до суду першої інстанції, а відтак рішення суду в цій частині необхідно змінити. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, необхідно стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру вимог в задоволенні яких було відмовлено (100% 90,5% = 9,5%), розмір якого складає 34 грн. 71 коп. (365 грн. 40 коп. х 9,5%). З інших підстав рішення суду не оскаржується. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2014 року в частині стягнення комісії та штрафів скасувати. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією за користування кредитом в розмірі 550 грн., штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та штрафу в розмірі 1 007 грн. 24 коп. (процентна складова) відмовити. Заочне рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2014 року в частині стягнення витрат зі сплати судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 220 (двісті двадцять) грн. 46 коп. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 71 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 22 лютого 2021 року. Судді В.М. Барков Є.Є. Мальцева М.Ю. Лопатіна